Неа-Моні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Візантійські монастирі Дафні, Осіос-Лукас і Неа-Моні
Monasteries of Daphni, Hosios Loukas and Nea Moni of Chios
a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Загальний вигляд монастирю
Країна Греція Греція
Тип Культурний
Критерії (ii), (iv)
Ідентифікатор 537
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1990
14-та сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Неа-Моні (грец. Νέα Μονή — «новий монастир») — монастир 11 століття, розташований на острові Хіос, у глибині острова, за 16 км від міста Хіос. Він, як й два інші монастирі — Дафні та Осіос-Лукас — відомий своїми мозаїками часів Македонської династії, виконаними в стилі «македонського ресесансу»[1]. Всі ці три монастирі в 1990 році були занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

Монастир був заснований візантійським імператором Констянтином IX, його дружиною Зоєю та її сестрою Феодорою. Його будівництво пов'язане з переказом, що на цьому місці три ченці — Микита, Іоанн і Йосип — знайшли на вітці мирту ікону Богородиці. На місці отримання ікони ними була побудована невелика каплиця. Цю подію датують правлінням імператора Михайла IV (1034—1041)[2]. Після цього ченці відвідали Костянтина, що перебував у вигнанні на острові Лесбос, і розповіли йому про бачення, що він стане імператором Візантії. У відповідь він пообіцяв побудувати церкву на честь Богородиці у разі виконання пророцтва. Ставши імператором в 1042 році, Костянтин виконав обіцянку і почав спорудження церкви, що дала початок монастирю[3]. У липні 1049 року кафолікон, присвячений Богородиці, було освячено, а весь монастирський комплекс був закінчений в 1055 році, вже після смерті Костянтина[4]. З урахуванням цих дат, час створення мозаїк Неа-Моні датують 1042—1056 роками[5].

Імператорським хрісовулом 1049 Неа-Моні отримав значні привелеї, зокрема він став отримувати подушний налог з євреїв, що проживали на Хіосі, а сам монастир був виведений з під влади місцевої адміністрації (як світської, так і духовної)[6]. Звільнення від податків і земельні пожертвування швидко привели до росту монастиря і його процвітання. До 1300 року Неа-Моні був одним з найбагатших монастирів островів Егейського моря — він володів третиною земель острова Хіос, а в ньому мешкало близько 800 ченців[3]. В період генуезького владицтва на острові земельні володіння і багатство монастиря скоротилися. В період владицтва Османської імперії монастир був ставропігією Константинопольского патріарху, що забезпечило йому процвітання в порівнянні з іншими православними монастирями імперії. Мандрівники 16 століття повідомляють, що в монастирі проживало близько 200 ченців. У 17 столітті Неа-Моні відвідав єрусалимський патріарх Хрісанф, що відзначив його благополучний стан, численні збережені реліквії та красу убрання кафолікона.

Монастир сильно постражджав у 1822 році під час «Хіоської різанини», коли турки вбили більшість мешканців острова. Землетрус 1881 року сильно пошкодив кафолікон і повністю знищив його купол, а також обернуло в руїну ряд інших споруд, включаючи дзвіницю, побудовану в 1512 році[4]. До 1952 року чернече життя в Неа-Моні практично загаснуло, і монастир був перетворений на жіночий. За станом на 2001 рік у в ньому мешкало всього три черниці.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Monasteries of Daphni, Hosios Loukas and Nea Moni of Chios, World Heritage site
  2. Doula Mouriki (1985). The mosaics of Nea Moni on Chios. Athens: Commercial bank of Greece. с. 21. 
  3. а б «Η Ι. Νέα Μονή Χίου» (грецькою). Архів оригіналу за 2011-08-20. Процитовано 2009-11-16. 
  4. а б «Νέα Μονή Χίου» (грецькою). Процитовано 2009-11-16. 
  5. Лазарев В. Н. (1986). «Мозаики Неа Мони на Хиосе и Хосиос Лукас в Фокиде». История византийской живописи. Москва: Искусство. 
  6. Linder, Amnon (1997). The Jews in the Legal Sources of the Early Middle Ages The Jews in the Legal Sources of the Early Middle Ages. Wayne State University Press. с. 160–163. ISBN 0814324037.