Дельфи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дельфи
грец. Δελφοί
Толос у Дельфах
Толос у Дельфах
Розташування міста Дельфи
Основні дані
Країна Греція
Регіон Фокіда
Населення 2 373 (2001)
Площа міста 412 км² км²
Географічні координати 38°28′45″ пн. ш. 22°29′45″ сх. д. / 38.47917° пн. ш. 22.49583° сх. д. / 38.47917; 22.49583
Міська влада
Веб-сторінка http://www.delphi.gr/
Мер міста Панайотіс Калісіс
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №393
англ.рос.

Де́льфи (грец. Δελφοί, Delphoi) — місто у південно-західній Фокіді коло підгір'я Парнасу, славетне своїм оракулом Аполлона (Дельфійський оракул) та піфією.

Історія[ред.ред. код]

Жваві зв'язки з Дельфами мав Херсонес Таврійський. Унаслідок розкопок 1893—1901, 1922—1925, 1930 рр. відтворено план Дельфів. Розкопано скарбниці, збудовані різними містами Греції, театр і стадіон. Знайдено багато статуй (серед них «Візничий» — 5 ст. до н. е.), понад 5 000 написів.

За античними джерелами, до оракула Аполлона в місті вже були оракули інших божеств (Геї, Феміди, Посейдона й ін.), за гомерівським гімном, Аполлон сам обрав Дельфи місцем для свого святилища, вбивши Пітона, який тут оселився.

Найважливішим місцем у Дельфах було священне коло Аполлона в північній частині міста, обведене мурами й розташоване на 6 терасах, які з'єднувала свята дорога, що звивалася спіраллю від вхідної брами до найвищої тераси, де споруджено храм богові. Обабіч дороги містилися скарбниці грецьких держав, пам'ятники й статуї. Біля входу до храму були написи: medén ágan — «нічого над міру» і gnóthi sautón — «пізнай самого себе». Там стояла і статуя Гомера. У другій вузькій залі горів вічний вогонь, біля нього містилися вівтар Посейдона, статуї мойр, Аполлона Мойрагета (проводиря мойр). У найвіддаленішій частині святині (мабуть, у підземній залі) над розколиною сиділа на триніжку піфія. Жрецтво храму в Дельфах у період розквіту грецьких полісів перебувало під впливом аристократичної Спарти.

У місті були також статуя Аполлона, саркофаг Діоніса і напівкруглий камінь — омфал, що вважався пупом землі (тут Аполлон поховав переможеного Пітона). У північно-західній частині кола містився театр. Біля підніжжя східного скелястого муру струменіла вода священного Кастильського джерела, в якому прочани здійснювали очисне обмивання. На північний схід від Аполлонового кола містилося коло Афіни Пронаї (Охоронниці святині).

Для оборони святині в 6 ст. до н. е. постала Дельфійська амфіктіонія, яка згодом, спираючись на авторитет та багатства оракула, перетворилася в могутній і впливовий політичний союз. У 189 р. до н. е. Дельфи підпали під владу Риму; 86 р. до н. е. твори Фідія, Праксітеля, Полігнота й ін., які прикрашали священне коло, забрав Сулла, а потім вони стали власністю Нерона. Відтак храм не раз грабували; остаточно його зруйнував Феодосій І (близько 390 р. н. е.).

Джерела[ред.ред. код]