Микола Орезмський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Орезмський, середньовічна мініатюра

Мико́ла Оре́змський (Нікола Орезмський, Нікола Орем, Nicolas Oresme, Nicholas Oresme, Nicole Oresme, *до 1330, Нормандія — 11 липня 1382, Лізьє, Франція) — один з найвідоміших французьких природознавців і філософів XIV ст., єпископ, математик, фізик, астроном та економіст.

Біографія[ред.ред. код]

В 1348 році Микола Орезмський став студентом теології у Наварському коллежі у Парижі, а за 8 років він був уже головним магістром цього навчального закладу. До нього прихильно ставилася королівська родина — Микола став вихователем дофіна, майбутнього короля Франції Карла V.

В 1361 році Микола Орезмський був архідияконом у Байє, в 1362 — каноніком у Руані. В 137077 роках на замовлення короля він перекладав праці Аристотеля з латини французькою мовою. В 1377 році він був обраний єпископом Лізьє, де й проживав до своєї смерті.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Разом з Вільямом Оккамом і Жаном Буриданом Микола Орезмський вважався одним з найшанованіших викладачів і мислителів свого часу. Крім занять теологією й своєї діяльності при королівському дворі він займався природничими роботами. Він був рішучим супротивником астрології і одержав популярність завдяки своїм перекладам античних праць французькою мовою й викладацькому даруванню.

Орезмського іноді намагаються представити родоначальником сучасних природничих наук. Нібито це він відкрив геліоцентричну модель Сонячної системи до Коперника, закони гравітації до Галілея і аналітичну геометрію до Декарта. Це є явним перебільшенням, оскільки, незважаючи на критику деяких положень вчення Аристотеля, Микола Орезмський все-таки належить до представників традиційної схоластики.

Однак деякі висновки Миколи Орезмського в галузі природознавства були по-справжньому революційні для свого часу. На противагу традиційній доктрині він визнавав можливим у науці розгляд і обговорення альтернативних висновків. У своїй праці «Книга про небо і світ» він обговорює питання про можливість пояснення добового обертання небесної сфери обертанням Землі навколо осі, на противагу постулату Арістотеля про обертання Космосу навколо Землі. Таку можливість він знаходить досить імовірною, оскільки на його думку аргументи Арістотеля на користь нерухомості Землі були недостатньо переконливі: «Легше уявити собі обертання самої Землі, ніж обертання навколо неї величезної зоряної сфери». Він дає наступний опис руху Землі, споглядаючи збоку:

« Якби людина, що опинилася на небі, могла ясно бачити Землю і її гори, долини, ріки, міста й за́мки, то їй здалося б, що земля обертається добовим обертанням, точно так само, як нам на землі здається, що небеса рухаються.[1]  »

Микола Орезмський послідовно розглядає всі емпіричні доводи проти обертання Землі, що викладені в працях Птолемея і вважає їх хибними. Він робить висновок, що

« ніяким досвідом [експериментом] не можна довести, що небо рухається у своєму денному русі, а Земля залишається нерухомою[2]  »

При цьому він розглядає як приклад випадок з кораблем, що рухається:

« Подібним чином, якби повітря було закритим у судні, що рухається, то людині, оточеній цим повітрям, здалося б, що повітря не рухається [...]. Якби людина перебувала в кораблі, що рухається з великою швидкістю на схід, не знаючи про цей рух, і якби вона витягнула руку прямо вздовж щогли корабля, то їй здалося б, що її рука робить прямолінійний рух; точно так само, згідно з цією теорією, ми уявляємо, що те ж відбувається зі стрілою, коли ми пускаємо її вертикально вгору або вертикально вниз. Усередині корабля, що рухається з великою швидкістю на схід, можуть мати місце всі види руху: поздовжній, поперечний, униз, нагору, у всіх напрямках — і вони видадуться точно такими ж, як тоді, коли корабель нерухомий.[1]  »

Тут досить ясно сформульований принцип відносності в тому ж вигляді, що й у Галілея в XVII сторіччі. Проте, остаточний вердикт Миколи Орезмського про можливість обертання Землі був негативним, очевидно, під впливом церковної ортодоксії.

Новою для свого часу була ідея Миколи Орезмского про те, що рух планет визначений не богом, що створив Землю, а рівновагою природних сил. З іншого боку, Микола Орезмський дотримувався традиційних уявлень про розподіл світу на підмісячний і небесний і про рушійну силу інтелекту.

Микола Орезмский намагався застосовувати математичні пояснення до природних явищ. Так, наприклад, він використовував графіки для числового запису кількісних змін, відповідаючи на запитання про те, що гарячіше: один літр окропу або п'ять літрів теплої води. На осі абсцис він указував кількість води, а на осі ординат — температуру.

Микола Орезмський вніс свій внесок в економічну теорію, а точніше в грошову політику. У своїй роботі «Про походження, сутність і обіг грошей» він висунув ідею про те, що право карбувати гроші належить не суверену, а народу. Тим самим він протистоїть зростаючій тенденції європейських правителів вирішувати свої фінансові проблеми за рахунок інфляції.

Як натураліст Микола Орезмський шукав природні, а не надприродні причини природних явищ, що відбуваються. Такий підхід Орезмського особливо чітко простежується в його інвективах.

Микола Орезмський був видатним ученим і представником філософії Раннього Відродження, що своїми працями вплинув на Миколу Кузанського, Коперника, Галілея і Декарта.

Див. також[ред.ред. код]

  • 12576 Орезм - астероїд, названий на честь філософа.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]