Миньковецький район
| Миньковецький район | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | УРСР |
| Округа/Область: | Кам'янецька округа, з 22 вересня 1937 року Кам'янець-Подільська, перейменована 16 січня 1954 року в Хмельницьку область |
| Утворений: | 7 березня 1923 |
| Ліквідований: | 21 січня 1959 |
| Населення: | 34 781 (1.01.1926) |
| Площа: | 382,7 км² |
| Густота населення: | 90,88 осіб/км² |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | Миньківці |
| Кількість сільських рад: | 25 |
| Кількість сіл: | 40 |
| Районна влада | |
| Адреса адміністрації: | Українська СРР, Кам'янецька округа, Миньковецький р-н, Миньківці |
| Газета: | Колгоспне життя |
Миньковецький район — район УСРР, що з перервами існував протягом 1923—1959 років. Центр — містечко Миньківці.
Історія[ред. | ред. код]
Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року на території створеної Кам'янецької округи був утворений Миньковецький район, до складу якого ввійшли Миньковецька, Лисецька, частини Мукарівської, Капустянської та Косиковецької волості.[1]
Згідно з постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 року проведено укрупнення районів. Миньковецький район увійшов до складу Ново-Ушицького району.[2] Відновлений район постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 року в складі Вінницької області.[3]
22 вересня 1937 року була утворена Кам'янець-Подільська область, до складу якої увійшов і Миньковецький район. 4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільська область була перейменована на Хмельницьку
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 січня 1959 року Миньковецький район ліквідований, а його територія включена до складу Дунаєвецького та Новоушицького районів[4].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з матеріалами перепису населення у червні 1926 року, в Миньковецькому районі проживало 34 369 осіб. За національним складом українці складали — 85,5% (29 385 осіб), євреї — 9,6% (3 299 осіб), поляки — 4,1% (1 409 осіб), росіяни — 0,5 (172 особи).[5] Густота населення по району складала 90,88 осіб на квадратний кілометр.
Найбільшими населеними пунктами району були Миньківці, Великий Жванчик та Сокілець. До 1924 року ці поселення мали статус містечок.
Населені пункти району[ред. | ред. код]
Станом на 1 вересня 1946 року до складу Миньковецького району входило 40 населених пунктів, які були об'єднані в 25 сільських рад, в тому числі 20 українських сільських рад, 3 єврейські сільські ради та 2 польські сільські ради:[6]
- Миньківці — 919 дворів — районний центр.
- Антонівка — 260 дворів
- Велика Кужелова — 382 двори
- Велика Побійна — 550 дворів
- Великий Жванчик — 919 дворів
- Весола — 18 дворів
- Глибічок —334 двори
- Глібів — 629 дворів
- Городиська — 129 дворів
- Гута-Глібівська — 99 дворів
- Гута-Морозівська — 164 двори
- Джурджівка — 207 дворів
- Заголосна — 67 дворів
- Заріччя — 65 дворів
- Капустяни — 455 дворів
- Катеринівка — 132 двори
- Косиківці — 254 дворів
- Косиковецький Яр — 92 двори
- Кружківці — 95 дворів
- Лисець — 563 двори
- Ліпіни — 114 дворів
- Мала Кужелівка — 404 двори
- Мала Побіянка — 293 двори
- Малий Жванчик — 100 дворів
- Мархотинці — 25 дворів
- Миржіївка — 64 двори
- Мислібори — 47 дворів
- Отроків — 221 двір
- Притулівка — 52 двори
- Сивороги — 512 дворів
- Синяківці — 163 двори
- Сокілець — 734 дворів
- Сцібори — 115 дворів
- Тимків — 236 дворів
- Трибухівка — 50 дворів
- Хапанівка — 117 дворів
- Хворосна — 30 дворів
- Чимбарівка — 30 дворів
- Шевченківці — 6 дворів
- Ярова Слобідка — 63 двори
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Поділля» (Зб. Уз. за 1923 р., № 18-19, ст. 311)
- ↑ Збірник узаконень УРСР. — 1931. — № 33. — С. 58 — 60.
- ↑ Постанова ВУЦВК «Про склад нових адміністративних районів Вінницької області» (Зб. Зак. за 1935 р., № 4, ст. 19)
- ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію Вовковинецького, Миньковецького і Михайлівського районів Хмельницької області»
- ↑ Олійник Ю. В. Соціально-економічна характеристика Дунаєвеччини у 20-х рр. ХХ ст. / Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Науковий збірник. — Кам'янець-Подільський: "Абетка--НОВА", 2008. — с. 57-61.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 235–236.
Література[ред. | ред. код]
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |