Мислова (Підволочиський район)

село Мислова
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район/міськрада	Підволочиський район
Рада	Мисловецька сільська рада
Картка на сайті ВР	Мислова
Основні дані
Засноване	1629
Населення	470
Територія	1.820 км²
Густота населення	258.24 осіб/км²
Поштовий індекс	47805
Телефонний код	+380 3543
Географічні дані
Географічні координати	049.504 0026.13949°30′16″ пн. ш. 26°08′19″ сх. д.49.504444° пн. ш. 26.138611° сх. д. 49.504444, 26.138611
Водойми	Збруч
Відстань до районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Підволочиськ
Відстань до залізничної станції	6 км
Місцева влада
Адреса ради	47800, с.Мислова, вул.Бойчука,4
Карта
Мислова
Мислова

Мислова́ — село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на сході району. Центр сільра­ди.

Населення — 470 осіб (2001).

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки раннього залізного віку, західноподільської групи скіфського часу та давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1463.

Пояснити назву села і просто і важко. Просто, бо пояснення випливає само собою: мисливські угіддя, мисливський будинок – мислівка , але є ще таке слово як – (мисло), у словнику Грінченка означає – біла глина, яку використовували для виготовлення глиняного посуду і яку ми бачимо в берегах річки Збруч. Те, що назва села одна і таж по обидва береги Збруча вказує на те, що село має досить давню історію та існувало задовго до того як по Збручі стала границя (під час першого розпаду Польщі в 1772 році), адже назва збереглась по обидва боки Збруча. Очевидно і те, що село започатковувалось на лівому березі р. Збруч, та те, що після царської Російської імперії, коли пограничний режим для приграничних жителів був поблажливий, в час комуністичного «раю» всі родинні зв’язки були втрачені, то втратилась і спільна історія села. Села належали різним державам, вчили різну історію і власну, і держави в якій знаходились. І хоч зараз живемо у вільній Україні, річка і досі ділить село Мислову і дуже мало контактів між людьми.

Місцевість горбиста , рівних площ для сільгоспвиробництва дуже мало , ґрунти – середньо-гумусний чорнозем. На території сільської ради с.Мислова три лісові масиви загальною площею 58 га, ставок, річка. Кількість дворів 170, населення складає 439 чоловік (2010). По національностях: поляків – 0,04%, решта українці.

Під час встановлення УНР («листопадевого зриву»), жителі села брали участь у встановленні влади в Підволочиську та вступали в УГА і багато з них загинули в боях та епідемії тифу восени 1919 р – взимку 1920 р. Згідно з австрійським переписом 1914 р. жителів села нараховувалось 1980 чол., а згідно з переписом 1921 р – 970, тож виходить, що за 7 років лихоліття втрачено більше половини населення. За часи польської окупації 1920-1939 рр. проводилась гуртування молоді та активних жителів навколо створеної «Просвіти» (згадати можна адвоката Жуковського з с.Дорофіївки в допомозі у її створенні). Оскільки село було на кордоні, діяла комендантська година, без документів заборонялось виходити за межі двору. На всі масові заходи необхідно було брати дозвіл в коменданта в Підволочиську. Були арешти, побої. В 30-х роках створено товариство «Сокіл», метою якого було виховання молоді в національних традиціях, організовано хор (диригент Целень), ставились вистави. В кінці 30-х молодь вступала в ОУН. Активність молоді з приходом в вересні 1939 року більшовиків знизилась, із-за небезпеки з боку НКВД та інших органів влади. Під час німецької окупації члени ОУН збирали зброю, проходили вишкіл. Після відходу фронту на захід в травні 1944 р нашою місцевістю проходила рейдом сотня «Бистрого» - Ярослава Білінського, біля 30-ти хлопців чекали на вістового біля «дубка», але три доби очікування були марними і всі вони були мобілізовані в радянську армію. Лише двоє з них самостійно пішли в «Чорний ліс», де після бою з регулярними військами вернулись. Один з них, Бойчук Ярослав (названа одна з вулиць села), після вишколу поставлений сотенним, а другий, Дацко Олександр після нетривалої роботи в депо, поповнив сотню «Бурого». В 1990 р відновлено символічну могилу (насипана в 1942 р) полеглим в боротьбі за встановлення незалежної України. Існуюча церква побудована в 1914 р взамін старенької, дерев’яної каплиці. В 2000 р церква оновлена всередині, а 2008-2009 рр. впорядковано навколишню територію, замінено купола і дах.

До війни село мало два дзвони. Перед окупацією більшого селяни закопали, меншого (200 кг, вилитий в 1901 році в місті Калуш Івано-Франківської області) забрали німці. 1944 році солдати радянської армії привезли його з Кракова вцілілим. Виявили напис, що він з Мислови.. Дзвонив так гарно, що при вітрі було чутно за 5 кілометрів у Підволочиську. Більшого селяни не відкопали, бо забули місце схованки. В 2007 р дзвін тріснув. Цілий рік не дзвонили, звуки крутили з магнітофона. В 2008 р привезли до церкви три нові, менші, дзвони, які зайняли всі три ніші дзвіниці. В 2009 р зробили реставрацію в Бучачі де є майстер, не взяв і копійки, мовляв, свята справа. Встановити відреставрованого було ніде, поставили в дзвіниці, запланували добудувати ще одну нішу. 30 травня 2010 р дзвін вкрали.

За 2005-2010 рр церкву обкрадали тричі - гроші, хрести, чашу, старовинний образ, Євангеліє, інші речі.

Діяли «Про­світа», «Січ» та ін. товариства.

Пам'ятки

Є церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці (1914, мурована), «фігура» Божої Матері з малим Ісусом (2001).

Насипана символічна могила УСС, встановлено пам'ятний знак на місці загибелі (1948) вояків УПА.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1 ступ., клуб, бібліотека.

Література

• Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том ІІ, 2005, М. Бігус, Б. Хаварівський.

У Вікіпедії є портал «Тернопільщина»