Моторний Олександр Миколайович
| Олександр Моторний | ||||
|---|---|---|---|---|
| Олександр Миколайович Моторний | ||||
 | ||||
| Народився |
4 серпня 1975 (48 років) м. Кременчук, Полтавська область, Україна | |||
| Громадянство |
 УРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | журналістика | |||
| Нагороди |
| |||
Олекса́ндр Микола́йович Мото́рний (нар. 4 серпня 1975, м. Кременчук, нині Україна) — український журналіст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Моторний народився 4 серпня 1975 року в місті Кременчук на Полтавщині.
За освітою — тренер з баскетболу. Працював на місцевому ТРК «Візит», згодом переїхав до Харкова, де приєднався до медіа-групи «Об'єктив».
Від 2005 — в Києві: кореспондент у новинах на різних центральних телеканалах; від 2008 — у команді ТСН. Між ротаціями в зону АТО працює шеф-редактором та ведучим новин на каналі «2+2».
Від 2014 — мав кілька відряджень до Криму, а від квітня почалися регулярні виїзди на схід, переважно у центральний район АТО; на початку осені 2014-го вдалося потрапити до терміналів Донецького аеропорту під час оборони летовища.
Працював у зонах збройних або громадянських конфліктів. Вдалося висвітлити події у Грузії, Пакистані, Афганістані, Тунісі, Єгипті, Лівії, Киргизстану.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За заслуги» II ступеня (6 червня 2022) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність[1];
- орден «За заслуги» III ступеня (5 червня 2015) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність[2];
- заслужений журналіст України (5 червня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, відстоювання ідеалів демократії та свободи слова, високий професіоналізм і з нагоди Дня журналіста[3];
- національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Репортер» (2015)[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 6 червня 2022 року № 394/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста»
- ↑ Розпорядження президента України №313/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Указ Президента України № 517/2008 від 5 червня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України працівників засобів масової інформації [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.]»
- ↑ Лауреати і номінанти 2015 року // Телетріумф. — 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Семенченко, В. «Ніяка це не антитерористична операція» // Україна молода. — 2015. — 4 березня. — (ТелеБУМ).
- Ярема, Г. «Ніхто нас не посилає у гарячі точки. Але ми самі розуміємо, що це треба зробити» // Високий замок. — 2018. — 16 червня. — (Інтерв'ю).
Посилання[ред. | ред. код]
- Війна осима ТСН: Олександр Моторний // ТСН. — 2018.