Муромцов Матвій Матвійович
| Муромцов Матвій Матвійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1790 Москва, Російська імперія |
| Рід | Q16678706? |
| Батько | Matvey Muromtsevd |
| Мати | Yekaterina Volkovad |
| У шлюбі з | Varvara Bibikovad |
| Діти | Leonid Muromtsevd |
| Нагороди |
 |
Матвій Матвійович (Муромцев) Муромцов (1790[1] — 1879) — російський державний діяч, дійсний статський радник (1834); цивільний губернатор Таврійської губернії (1837—1843) з дворянського роду Муромцевих.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї генерал-поручика Матвія Муромцева (1737—1799) та дружини його Катерини Волкової (1766—1813), дочки А. Волкова. Дитячі роки провів у батьківському маєтку Балівнево Данківського повіту та здобув домашню освіту.
У службі в офіцерському чині з 1809 року переведений в Ізмайлівський лейб-гвардії полк. Учасник військової кампанії 1807 року та Вітчизняної війни 1812 року, під час Вітчизняної війни був ад'ютантом генералів С. Голіцина та О. Єрмолова («ад'ютант-стріла»), при Смоленській битві отримав важке поранення в голову. У 1816 полковник. Відмовившись бути чиновником посольства О. Єрмолова в Персію, залишився в армії і в 1817 вийшов у відставку[2][3].
З 10 квітня 1820 року колезький радник Володимирський віце-губернатор. З 1821 року статський радник, Тамбовський віце-губернатор. З 1822 по 1823 член Союзу Благоденства, до слідства не залучався[4]. У 1827 року Рязанський губернський предводитель дворянства. З 1830 року Саратовський віце-губернатор. У 1834 році був переведений у дійсні статські радники. З 1837 року Таврійський цивільний губернатор. 1843 року вийшов у відставку. Останні роки життя провів за кордоном, де й помер від запалення легенів[5]. Похований на православному цвинтарі у Вісбадені.
Залишив мемуари, надруковані в Російському архіві в 1890 році і що охоплюють тривалий час — понад двадцять років.
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина (з 1816) — Варвара Бібікова (1792-19.06.1864), дочка генерал-майора Гавриїла Бібікова (1747—1803) від другого його шлюбу з відомою московською красунею Катериною Чебишовою (1767—1833); сестра Д. Бібікова. Померла від «паралічу в легенях», похована поряд із чоловіком у Вісбадені.
Їхні діти: Катерина (08.04.1817[6] -1834), Петро (1818—1831), Павло (1819), Гаврило (пом. 11.04.1820[7]); Єлизавета (23.06.1822[8] — ?), Єлизавета (23.12.1823[9] — ?; у заміжжі Новосильцова), Леонід (1825—1899; таємний радник і гофмейстер ЙІВ), Варвара (1828; у заміжжі Миронова), Олександра (1833—1897; одружена з двоюрідним братом Матвієм Павловичем Бібіковим).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сам Муромцем писал в воспоминаниях: «Я родился в Москве, от второго брака, кажется в 1791 году. Лета мои известны только по преданию, потому что верной записи не было».
- ↑ В полях забытые усадьбы
- ↑ Матвей Матвеевич Муромцев
- ↑ П. Ильин. Новое о декабристах: Прощенные, оправданные и необнаруженные следствием участники тайных обществ и военных выступлений 1825—1826 годов. — СПб.: Нестор-История, 2004.
- ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.123. д.31. С. 33.
- ↑ ГБУ ЦГА Москвы. Ф. 2125. — Оп. 1. — Д. 342. — Л. 120. Метрические книги церкви Бориса и Глеба у Арбатских ворот. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ ГБУ ЦГА Москвы. Ф. 2125. — Оп. 1. — Д. 364. — Л. 61. Метрические книги церкви Воскресения Словущего на Остоженке. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Там же. Л. 106. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ ГБУ ЦГА Москвы. Ф. 2125. — Оп. 1. — Д. 1137. — Л. 5. Метрические книги церкви Ржевской иконы Божией Матери у Пречистенских ворот.[недоступне посилання]
Література[ред. | ред. код]
- Муромцов Матвей Матвеевич // Высшие чины Российской Империи (22.10.1721—2.03.1917) / сост. Е. Л. Потёмкин. — М. : Б. и, 2017. — Т. 2. — С. 423.
- Муромцов Матвей Матвеевич // Высшее чиновничество Российской империи / сост. С. В. Волков. — М. : Русский фонд содействия образованию и науке, 2016 г. — С. 59.
- Кравчук А.С. К биографии таврического гражданского губернатора Матвея Матвеевича Муромцова // Ученые записки Крымского федерального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Исторические науки». — 2015. — Т. 1 (67), № 4 (21 квітня). — С. 21–33.
| ||||||||||||||||||||
