Перовський Микола Іванович
| Перовський Микола Іванович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1822 — 1823 | ||
| Попередник: | Олександр Баранов | |
| Наступник: | Дмитро Наришкін | |
| Народження: |
1785 Російська імперія | |
| Смерть: |
22 квітня 1858 Таврійська губернія, Російська імперія | |
| Країна: | Російська імперія | |
| Рід: | Перовські | |
| Батько: | Розумовський Олексій Кирилович | |
| Мати: | Marya Sobolevskayad | |
| Діти: | Lev Perovskyd | |
Микола Іванович Перовський (1785, Російська імперія — 22 квітня 1858, Бельбек, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія) — державний діяч Російської імперії українського походження з роду Розумовських. Онук останнього гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Перовський виховувався в родині тітки Наталії Загряжської. 1799 року вступив на службу до колегії закордонних справ[ru] студентом. Належав до російської константинопольської місії. З 1801 року належав до віденської, з 1803 — дрезденської місій. На 1805 рік — член місії до Китаю на чолі з Юрієм Головкіним[ru]. Згодом протягом короткого часу служив у Сумському драгунському полку. З 1811 року повернувся на дипломатичну службу та був відправлений до херсонського губернатора для участи в іноземних листуваннях.
Згодом перейшов на службу до міністерства фінансів. 1816 року їздив до Амстердама для переговорів для контрасигнування приватних облігацій з нідерландського боргу.
1817 року призначений таврійським віцегубернатором. Тоді ж став статським радником. 1820 року став градоначальником Феодосії.
1822 року став дійсним статським радником. Того ж року призначений губернатором Таврійської губернії, причому залишився на посаді феодосійського градоначальника. 1823 року звільнений з посади губернатора, проте продовжив бути градоначальником Феодосії.
1824 року відправився у відпустку на один рік. 1825 року знову зарахований до міністерства закордонних справ. Згодом пішов у відставку. Надалі жив у власному володінні «Алькадар» в селі Бельбек Сімферопольського повіту Таврійської губернії. Там він помер 22 квітня 1858 року.
Сім'я[ред. | ред. код]
Мав двох синів:
- Лев[ru] (1816—1890) — дійсний статський радник, член Ради Міністра внутрішніх справ, батько членкині організації «Народна воля» Софії Перовської, що брала участь у вбивстві імператора Олександра II;
- Петро[ru] (1818—1865) — дійсний статський радник, генеральний консул Росії в Генуї.
Родовід[ред. | ред. код]
| Григорій Розум | ||||||||||||||||
| Кирило Розумовський | ||||||||||||||||
| Наталія Демешко | ||||||||||||||||
| Олексій Розумовський | ||||||||||||||||
| Іван Наришкін | ||||||||||||||||
| Катерина Наришкіна | ||||||||||||||||
| Дарія Наришкіна | ||||||||||||||||
| Микола Іванович | ||||||||||||||||
Джерела[ред. | ред. код]
- Алексеевский Б. Перовский, Николай Иванович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб. — М., 1896—1918.
- Формулярный список в Архиве Департамента Герольдии;
- Архив капитула Орденов, дело V Отделения 3-го стола 1858 г., № 1, стр. 167—168;
- «Русский Архив» 1890 г., апрель, стр. 481;
- Воспоминания Ф. Ф. Вигеля;
- A. Б. Лобанов-Ростовский, «Русская родословная книга», т. II, СПб., 1895 г.;
- Сочинения К. Н. Батюшкова под ред. Л. Н. Майкова и В. И. Саитова. СПб., 1887 г. Б. Алексеевский.
- Родовід на rodovid.org
| ||||||||||||||||||||
|
