Адлерберг Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адлерберг Микола Володимирович
рос. Николай Владимирович Адлерберг
Генерал-губернатор Великого князівства Фінляндського
1866 — 1881
Попередник: Платон Рокасовський
Наступник: Федір Гейден
Губернатор Таврійської губернії
1854 — 1856
Попередник: Володимир Пестель
Наступник: Григорій Жуковський
 
Народження: 31 травня 1819(1819-05-31)[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Смерть: 25 грудня 1892(1892-12-25)[2][3] (73 роки)
Мюнхен, Німецька імперія[2]
Країна: Російська імперія
Освіта: Пажеський корпус
Рід: House of Adlerbergd
Батько: Vladimir Adlerbergd[4]
Мати: Maria Vasilievna Nelidovad
Шлюб: Амалія Адлербергd
Діти: Nikolay Adlerbergd[3]
Нагороди:
орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Залізної Корони Золота зброя «За хоробрість»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Микола Володимирович Адлерберг (19 (31) травня 1819, Санкт-Петербург, Російська імперія — 13 (25) грудня 1892, Мюнхен, Королівство Баварія, Німецька імперія) — російський державний і військовий діяч, учасник Кавказької, Кримської воєн, інтервенції в Угорщину, генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії. Обіймав посади генерал-губернатора Великого князівства Фінляндського та губернатора Таврії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із дворянського роду шведського походження Адлербергів[ru].

Народився 31 травня 1819 року в Санкт-Петербурзі. 6 червня був похрещений в церкві Олександра Невського в Аничковому палаці. Хрещеними батьками стали великий князь Микола Павлович, майбутній імператор Микола I, близьким другом якого був батько новонародженого Володимир Федорович, та рідна бабуся Юлія.

Микола Адлерберг був близьким другом російського письменника Олексія Толстого.

1830 року зарахований до Пажеського корпусу. Закінчивши там навчання, 1837 року зарахований до прапороносців лейб-гвардії Преображенського полку. 1838 року став флігель-ад'ютантом імператора, а 1840 — підпоручником.

1841 року відправлений на Кавказ, де Росія воювала проти місцевих народів з метою їх підкорення. За досягнення у війні відправлений до центральних губерній у 1842 році для набору солдатів. У 1842—1843 роках керував рекрутськими наборами в Царстві Польському та Тульській губернії. 1844 року знову відправився на Кавказ. 1847 року став капітаном.

Микола Адлерберг (1847). Робота Володимира Гау

1849 року брав участь в російській військовій інтервенції в Угорщину. За досягнення у бойових діях призначений полковником.

У зв'язку з хворобою 1852 року звільнений з військової служби. Був зарахований до штату Міністерства внутрішніх справ та отримав звання камергера Двору Його Величности.

1853 року призначений градоначальником Таганрога. Згодом знову переведений на військову службу. З 1854 по 1856 рік, у роки Кримської війни, обіймав посаду воєнного губернатора Сімферополя та губернатора Таврійської губернії. Обіймаючи ці посади, неодноразово відвідував Севастополь, взятий в облогу союзними британсько-франко-сардинськими військами, а також брав участь у битві на Чорній річці 16 серпня 1855 року.

1855 року отримав військове звання генерал-майора, а 1857 — генерал-ад'ютанта.

1856 року звільнений з посади таврійського губернатора. Надалі був членом Імператорської російської місії в Берліні.

1861 року отримав військове звання генерал-лейтенанта, а 1870 — генерала від інфантерії.

Протягом 15 років — з 1866 по 1881 — був генерал-губернатором Великого князівства Фінляндського та за сумісництвом командиром військ Фінляндського військового округу.

1882 року призначений членом Державної Ради Російської імперії.

Помер 25 грудня 1892 року в Мюнхені в Німецькій імперії.

Подорожі до Палестини[ред. | ред. код]

1845 року здійснив подорож до Палестини, а 1853 року оприлюднив свої спогади про неї — книгу «Із Рима в Єрусалим».

1860 року вдруге відвідав Палестину, а 1867 у Санкт-Петербурзі видав спогади про цю подорож французькою мовою — книгу «En Orient, impressions et réminiscences»[5].

Родина[ред. | ред. код]

Амалія Адлерберг (1865)

Микола Адлерберг був одружений з Амалією Лерхенфельд[en], для якої шлюб з ним став другим. У шлюбі народився син Микола (12 квітня 1844, Санкт-Петербург — 14 квітня 1904, Ялта), в якого були три доньки — Євгенія (1873), Дарія (1877) та Інна (1878)[6][7].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nikolaj Vladimirovitj AdlerbergSLS.
  2. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116255749 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б Lundy D. R. The Peerage
  4. Адлерберг // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 177.
  5. Adlerberg (count.), Nikolai (1867). En Orient, impressions et réminiscences [by count N. Adlerberg] (фр.).
  6. Digitale Bibliothek - Münchener Digitalisierungszentrum. daten.digitale-sammlungen.de. Процитовано 29 липня 2022.
  7. Digitale Bibliothek - Münchener Digitalisierungszentrum. daten.digitale-sammlungen.de. Процитовано 29 липня 2022.
  8. Großherzogliche Hausorden", Staatshandbuch für das Großherzogtum Sachsen / Sachsen-Weimar-Eisenach (in German), Weimar, 1864, p. 17. zs.thulb.uni-jena.de. Процитовано 29 липня 2022.
  9. а б Hesse (Germany) (1835). Hof- und Staats-Handbuch des Grossherzogtums Hessen fur ... с. v. Процитовано 29 липня 2022.
  10. ÖNB-ALEX - Staatshandbuch. alex.onb.ac.at. Процитовано 29 липня 2022.
  11. Prussia (Germany) (0000 uu). Königlich preussische Ordensliste. Preussische Ordens-liste. с. v. Процитовано 29 липня 2022.
  12. Bavarian State Library (1865). Hof und Staatshandbuch für das Königreich Hannover (German) . Berenberg.
  13. Hof- und Staats-Handbuch des Königreichs Bayern (нім.). Königl. Oberpostamt. 1867.

Джерела[ред. | ред. код]