Неводовський Гаврило Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неводовський Гаврило Степанович
Народився 9 квітня 1874(1874-04-09)
Євминка, Козелецький район, Чернігівська область
Помер 26 серпня 1952(1952-08-26) (78 років)
Пущино, Московська область, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність ботанік
Alma mater Чернігівська духовна семінарія
Науковий ступінь кандидат біологічних наук
Аспіранти, докторанти Морочковський Семен Филимонович

Гаврило Степанович Неводовський (18741952) — український радянський міколог, фахівець з іржових і сажкових грибів.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 квітня 1874 року в селі Євминка Чернігівської губернії.

Навчався в місцевій сільській школі, після чого вступив до Чернігівської духовної семінарії. Закінчивши семінарію 1895 року, з 1897 по 1903 викладав у земській школі. Написав один із перших українських букварів — «Українська Школа» (1908)[1].

У 1903 році вступив до Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісівництва . З 1905 по 1908 працював у губернському земстві ґрунтознавцем. Потім, на пропозицію професора М. В. Цингера, став вивчати мікологію. У 1911 році закінчив Новоолександрійський інститут, після чого два роки працював у Тифліському ботанічному саду.

З 1913 року працював на Смілянську міко-ентомологічну станцію, після закриття якої у 1924 році переїхав до Києва. У 1927—1930 pp. працював в Українському НДІ цукрової промисловості.

У 1930 був звільнений з усіх посад і заарештований, після чого був засланий разом з дружиною в Казахстан. Працював у Казахському інституті захисту рослин в Алма-Аті. У 1933—1936 викладав у Талгарському технікумі захисту рослин, після чого через хворобу отримав дозвіл переїхати до Москви на лікування. Оговтавшись, у 1940 році переїхав до Томська і став викладачем Томського лісового технікуму. У 1943 став кандидатом біологічних наук.

У вересні 1945 року Неводовського повністю реабілітовано. 1946 року переїхав до Станіслава, звідки в 1948 — до Пущино. 8 серпня 1948 року померла дружина Гаврила Степановича Олександра Василівна. 26 серпня 1952 року Гаврило Степанович, який страждав на шлункові кровотечі та атеросклероз, помер.

Основний гербарій Неводовського передано Казахському державному університету.

Праці[ред. | ред. код]

  • Неводовський Г. Українська школа. Перший рік (Граматика з малюнками). — 2-е. вид. — [Черн.], 1918 р.
  • Неводовський. Українська школа. Перший рік. Граматка. Мал. М. Тарловського. — 3-є вид. з додатком «Намалюй» ― «Промінь», 1917. ― 48 с.
  • Неводовський Г. Первинка. — 2-е вид. ― Сміла: Вид-во «Промінь», 1918. ― 64 с.
  • Неводовський Г. Зона на пшениці. ― Сміла: Вид-во «Промінь», [Друк. В. М. Лепського], 1918. ― 8 ст., іл. ― (Популярно-наукові листи. № 1).
  • Неводовський Г. Коростиві яблуки та груші. ― Сміла: Вид-во «Промінь», [Друк. В. М. Лепського], 1918. ― 8 стб., іл. ― (Популярно-наукові листи. № 2).
  • Неводовський Г. Як улаштувати шкільний гербарій. Сміла, 1919. — 20 с.
  • Неводовський Г. С. Спостереження над грибковими хворобами польових рослин за час вегетації 1925 р. — К.: Київська філія с.-г. комітету України, 1925. — 16 с.

Види грибів, названі на честь Г. С. Неводовського[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Н. А. Комарницкий. Памяти Г. С. Неводовского // Флора споровых растений Казахстана. — 1956. — Т. I. Ржавчинные грибы. — С. 3—5. — 1100 прим.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рахно, О. (2021). Рахно Костянтин. Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців: монографія. Опішне: Українське Народознавство, 2020. 1472 с. (Українські керамологічні студії; вип. 22). Сіверянський літопис, (5), 159—162.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

  • О. Н. Губина, Л. Н. Краснопольская, Т. С. Кубасова (2005). Долг перед отечеством, или история одного архива. Пущинский музей экологии и краеведения. Архів оригіналу за 27 січня 2014. Процитовано 27 січня 2014.