Недовіра
Недові́ра — відсутність довіри, невпевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, підозріле ставлення до кого-, чого-небудь. Також може вживатися у значенні втрати віри у що-небудь; зневіри.
Проблема недовіри[ред. | ред. код]
Головною соціально-психологічною функцією довіри є моделювання цілісності буття людини. Коли такого моделювання немає, у людини починає виникати образ недовіри до світу, до оточення. Люди з базисною довірою до світу, попри те, що в дорослому віці зустрічаються з проявами підступності та обману, все ж зберігають позитивне світосприйняття і здатні насолоджуватися життям. Особи, котрі від народження мають комплекс базової недовіри до світу, постійно відчувають депресію, тривогу, страх, ворожість до оточення. Вони не довіряють знайомим, друзям, ворогам, близьким і далеким родичам, а часом і самим собі.
Якщо поглянути на ці дві групи людей з точки зору соціалізації та адаптації до суспільних норм і правил поведінки, то люди з базисною довірою до світу швидко і без особливих ускладнень пройдуть цей процес, а люди з базисною системою недовіри — навпаки. Саме останнім буде набагато складніше подолати процес соціалізації, а адаптація їх відбуватиметься з ускладненнями і протиріччями (а може й взагалі не відбутися або відбутися частково)[1].
Недовіра до світу[ред. | ред. код]
Через недовіру можемо спостерігати соціальне відчуження людей один від одного, самотність, неприйняття один одного та відсутність взаєморозуміння, зростання агресивності та жорстокості[2].
Тільки довіра до світу дає людині сподівання почувати себе гідною довіри, сприяє її саморозумінню та самоприйняттю, виступає запорукою її психічного здоров'я[3].
За відсутності довіри людині важко створити близькі стосунки з людьми. Через це вона ризикує потрапити в самоізоляцію від людей[2].
Недовіра до себе[ред. | ред. код]
Основою високої довіри до себе є позитивний дитячий досвід довіри. Вважається, якщо позитивний досвід переважає, відбувається підвищення довіри до світу, яке стимулює зростання довіри до себе. І навпаки, переживання негативного досвіду довіри до людей, знижуючи довіру до світу, автоматично призводить до зменшення довіри до себе[3].
Встановлення довіри до себе як феномена самосвідомості відіграє значну роль у розвитку особистості та суттєво впливає на перебіг усього людського життя[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. В. Столин. Самосознание личности. — М., 1982. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ а б Н. Л. Крива. Проблема довіри в сучасній психології. Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 5. С. 128–132. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ а б в Н. О. Єрмакова. Проблема довіри до себе у психоаналітичних концепціях розвитку особистості — 2011. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 19 березня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Недовіра // Словник української мови: в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Недовір'я // Словник української мови: в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
|
