Хтивість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Демон, що насичує хтивість. Ілюстрація з манускрипту 13 ст.

Хтивість (лат. luxuria, англ. lust, мовою староанглійською — «задоволення») — люте уподобання; безладне бажання тілесного задоволення; розбещена думка, огидна моральність, жадання за збудженням, чи потреба бути сприйнятим чи визнаним іншими. Вона теж включає гнітюче чи палке позашлюбне сексуальне бажання, таке як бажання вдовольняти надмірні сексуальні апетити: свинство, гвалтування та перелюбодіяння — крайні форми хтивості; мастурбація теж вважається видом хтивості.

Хтивість — непомірковане жадання совокуплення (часто до межі самозадоволення), яке інколи набирає насильницький характер. Хтивість, чи непомірковане жадання плоті іншої людини (поза шлюбом) вважається гріхом чи нечистим вчинком в усіх авраамічних релігіях. (За англійською Вікіпедією)

В католицизмі[ред.ред. код]

Ієронімус Босх або Єронім Босх: Сім смертних гріхів: Хтивість

Католицький богослов Пітер Кріфт зазначає, що хтивість є бажанням у волі, а не просто почуття, щось, чому активно дається дозвіл, не лишень пасивне переживання.

У Новому Заповіті, термін «хтивість» звичайно вживається як переклад грецького слова 'επιθυμία'. Згідно з визначенням католицької енциклопедії, серце християнина є хтивим тоді, коли «статева насолода шукається поза шлюбом або у спосіб противний законам, які керують шлюбними стосунками».

У римо-католицизмі, хтивість (лат. luxuria) вважається підставовим гріхом — і є таким чином одним зі семи смертних гріхів. Причина цього полягає в тому, що переступ вимірюється шкодою заподіяною індивиду чи суспільстві. Гріх хтивості стосується як і зовнішніх, так і внутрішніх гріхів, оскільки Ісус описав хтивість у своїй Нагорній проповіді так:

Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. (Матвія 5:27 - 28)

Юдаїзм[ред.ред. код]

В юдаїзмі усі злі нахили і хотіння плоті характеризуються як єцер гараівр. יצר הרע‎ — зле хотіння); єцер гара не є демонічною силою, але скоріш зловживанням речей, які потребує тіло для виживання — і часто зіставляється з єцер тоб (добрим хотінням). Ідея походить з книги Буття 8:21, де можна прочитати, що «уява серця людини — зла від її юності».

Єцер гара часто ідентифікується зі сатаною та ангелом смерті, — і деколи є тенденція надати єцер гарі особистості й окремої дії, оскільки єцер, як і сатана, зводить людину у цьому світі, і свідчить проти нього у потойбічному світі. Однак, єцер чітко відріняється від сатани і в інших випадках є точно паралельною гріху. Тора вважається великим ліком проти цієї сили.

Поганство[ред.ред. код]

Декілька поганських релігій дійсно вважали хтивість пороком. Найвідомішим прикладом розповсюдженого релігійного руху, який практикував хтивість як ритуал, були вакханалії древньо-римських вакхантів. Проте цей рух був згодом заборонений римським сенатом у 186 р. до н. е. в указі Senatus consultum de Bacchanalibus. Практикування ритуальної проституції, однак продовжувало бути діяльністю діонісійців.

Джерела[ред.ред. код]