Заздрість

Джотто ді Бондоне (1267–1337), зображення Заздрості в Каплиці Скровені, м. Падуя

Заздрість — самолюбне і недружелюбне невдоволення тим, чим інша людина насолоджується, в м’якому значенні тяга за добром, котре має інший. Заздрість — один з семи смертельних гріхів. Йоан Дамаскин так само описує заздрість як незадоволення добром іншого.

Тома Аквінський визначив заздрість як «смуток через добро іншого». Він теж зазначає, що ми не заздримо людям, далеким від нас місцем, в часі, чи статусі, але лише тим, хто близько нас і кого ми сподіваємося перевершити чи суперничати з ним. Люди найбільш схильні до заздрості є з одного боку амбіційними, а з іншого — боягузи, що роблять кротячі горби і думають про себе, що вони кращі в будь-якому добрі в стосунку до інших. Бути обуреним через те, що ми думаємо, що людина не варта такого матеріального добра, через те, що це добро перевершує наше власне, є заздрістю і завжди хибним. Любов доброчинства радіє добром наших ближніх, а заздрість є пригніченою.

Заздрість не те саме, що амбіція чи натхнення мати чи досягти добро, котре має інша людина. Таке натхнення може бути добрим, будь-це духовне добро (стосунок до Бога), психологічне добро (стосунок до себе чи інших), чи навіть матеріальне добро (стосунок до речей у світі), хоча останнє легко переходить в жадібність. Це не заздрість — брати приклад від інших людей.

Заздрість з іншого боку споглядає та говорить «Я хочу, щоби ти був нижче мене». Заздрість за суттю є конкуренційна. Заздрість спричиняє лише біль та смуток. Заздрість забирає радість, оскільки вона протилежна вдячності. Іншою причиною, що робить заздрість смертельним гріхом, є те що вона провадить до найгіршого гріха з усіх — ненависті, відсутності любові. Гнів теж провадить до ненависті, але дорога від заздрості коротша і пряміша. Заздрість ненавидить іншого за те, що він має щось добре. Заздрість є теж шляхом, що провадить від гордості, найбільшого гріха, до ненависті, найнижчого гріха, як Святий Григорій Великий сказав в Моралії (XXXI 45) «Духовні пороки є так близько споріднені один до одного, що один повстає від інших» подібно раку.

Заздрість, як і ревнощі, можна віднести до пристрастей, так як вона зумовлює рівнісне відношення до того, що завдає шкоди та приносить нещастя. Заздрість спрямована на те, чого індивід позбавлений і полягає в присутності двох індивідів, один з яких заздрить іншому, що володіє тим, що по різним причинам недоступне першому. Природно людина не може володіти всіми позитивними якостями та матеріальними цінностями, тому завжди існує той, хто має більше. Заздрість – жадібність, що поїдає людину зсередини. Якщо вона характеризується хронічним протіканням і виникає надія змінити в майбутньому своє положення, то заздрість перетворюється в самообмеження. Людина починає ненавидіти силу, вдачу, щастя, здоров’я, природність, яких в неї немає, тому задоволення власних потреб в позитивних емоціях досягаються зарахунок байдужості, цинізму, насмішок, що сприятимуть уникненню травматизації, пов’язаної з відчуттям дефіциту та неповноцінності власного існування.

Орлов Ю.М. зазначає, що розумові операції, що породжують заздрість, здійснюються неусвідомлено:

• акт сприйняття або уявлення про певну цінну якість, що властива собі та іншому (риса особистості, власність, приналежність, здібність, майстерність та ін.);
• розумовий акт присвоєння певній якості цінність та значимість;
• акт віднесення іншої людини до тієї ж категорії, що і сама людина. Створюється уявлення про іншого подібному собі :”такий як я”. Це уявлення запускає механізм присвоєння іншому певних ознак, якби то пов’язаних з подібним собі. Заздрість проявляється в мисленевій установці на те, що якщо людина в чомусь подібна мені, то вона повинна бути рівна мені по всім характеристикам.
• Акт порівняння та виявлення розбіжностей. В результаті цих розбіжностей виникає переживання заздрості, якщо порівняння не на користь, або ж гордість, якщо все навпаки.

Якщо людина може усвідомлювати вси чотири акта в ситуації заздрості, вона може усвідомити свою емоцію і контролювати її.

Прояв заздрості.

Заздрість може по різному проявлятись, тому перед психологом часто постає необхідність виявлення цієї емоції, прихованої за іншими соціально прийнятними переживаннями, такими, як гнів, страх, образа. Ситуація ускладнюється тим, що заздрість здатна породжувати будь-які інші пе-реживання і часто людина, що страждає від заздрості, може говорити про свою образливость чи гнів. Розпізнавати приховану основу емоції потрібно вміти не тільки психологам, але і будь-кому.

Заздрість може приймати форму яскраво вираженої та спрямованої назовні ненависті. Заздрісник потай намагається нашкодити тому, кому він заздрить. Найчастіше, заздрісник не обмежується однією людиною; він нищить відкритими докорами і уїдливими зауваженнями тих, хто попадається йому під гарячу руку. Нерідко під гарячу руку потрапляє чоловік, діти, які змушені вислуховувати постійні скептичні зауваження і терпіти спалахи роздратування незадоволених собою заздрісників, які жертвують близькими. Вони ображають, використовують і компрометують своїх партнерів, дітей, друзів.

Плетучи підступні інтриги, заздрісники прагнуть компенсувати свої страждання. В даному випадку заздрість приймає форму заподіяння шкоди оточуючим. Заздрість може провокувати кримінальну поведінку. Безглузде руйнування чужої власності виявляється найчастіше результатом спалаху пристрасної заздрості. У будь-якому випадку, хворобливе відчуття переваги оточуючих над власною особистістю є непримітною психологічною причиною заподіяння шкоди оточуючим. Заздрісник не здатний любити і цінувати самого себе. Зіткнувшись з недоброзичливістю в дитинстві чи в юності, він автоматично переймається ворожістю до всього, що радує інших людей. Заздрісник - людина нещасна, жалісна, постійно страждає від сумнівів, від нав'язливих думок, від відсутності здорового почуття власної гідності.

Заздрість плаче через тих, хто радіє, і радіє через тих, хто плаче.

Любов чогось, що не може бути поділене чи бути одночасно у володінні спричиняє заздрість; але ніхто не заздрить знання іншого, оскільки воно може бути спільним, хіба що люди можуть заздрити блискучій вченості.

Джон Ролз зазначає: «Головним психологічним джерелом схильності до заздрості є відсутність впевненості в власній значимості, поєднане з почуттям безсилля».

Цитати про заздрість

Ті, кому не заздрять, ніколи не є цілком щасливими. — Аесхилос (526–456 р до н. е.) Аґамемнон

Всі тирани Сицилії ніколи не видумали гіршої муки, ніж заздрість. — Горацій (65 — 8 н. е.) Листи

Де заздрість і боротьба — там безладдя і кожне зле діло. — Новий Заповіт, Якова ІІІ, 16

Жодна людина не любить бути перевершеною тими, хто того ж рівня — Лівій (59 — 17 н. е.) Аннали

Посилання

• Новий Міжнародний Всеосяжний Словник Англійської Мови Вебстера. Енциклопедичне Видання. Міжнародна Друкарня Трайдент, 2003. (англ.)

• Пітер Кріфт. Назад до Чесноти (Оригінал: Peter Kreeft. Back to Virtue). Сан-Франциско: Друкарня Іґнатіус, 1992. (англ.)

• Святий Тома Аквінський. Сума теології (Summa Theologiae). Повний Переклад Англійською мовою (за редакцією Тімоті МакДермота). Нотр Дам, Індіана: Друкарня Аве Марія, Християнська Класика, 1989, 1999. (англ.)