Нестор-літописець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нестор-літописець
Nestor 03.jpg
Реконструкція по черепу С. О. Нікітіна
Народився близько 1056
Київ
Помер близько 1114
Київ
Підданство Київська Русь
Ім'я при народженні невідомо
Діяльність літописець
Відомий автор Повісті врем'яних літ

Не́стор Літопи́сець (* близько 1056, Київ — близько 1114, Київ) — преподобний, київський літописець та письменник-агіограф. З 1073 чернець Києво-Печерського монастиря. Автор Житій святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Вважається упорядником (за іншою версією автором) Повісті врем'яних літ. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі[1].

У церковному календарі день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця припадає на 9 листопада. Цього дня в Україні, починаючи з 1997, відзначають День української писемності та мови.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився не раніше, ніж 1056. Після смерті Феодосія прийшов до монастиря, ігуменом якого був Стефан, що прийняв Нестора, постриг його (1074-1075) й вивів на диякона. Нестор славив і возвеличував Бога «в тілесі своїм і в душі своїй». З роками чесноти його зростали, але ченцеві хотілося звільнитися тілесної плоті і досягти абсолютної духовності, аби стати істинним достойником Божим.

Справою життя Нестора стала книжна справа, складання літописів. «Велика буває користь від учення книжного,— говорив він, — книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості... Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами».Преподобний Нестор мав знання з історії, літератури, грецької мови та богослов'я і справедливо вважався найосвіченішою людиною Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою. Збереглися його життєписи святих князів Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печерських.

Найвизначніший твір Нестора Літописця — «Повість временних літ». Цей твір складений на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів та оповідань. Намагаючись викласти події якомога достовірніше, Нестор-літописець у 1107 р. вирушає до Володимир-Волинського та у Зимненський Святогірський монастирі на пошуки першоджерел. Внаслідок чого Волинський літопис було включено до «Повісті временних літ» майже в повному обсязі.

«Повість временних літ» було завершено близько 1113 року. Написання повісті зайняло майже 20 років. Хроніку подій у ній було зведено до 1110 року. Таким чином, тогочасні події, зафіксовані словом Нестора,стали відомі нащадкам. Завдяки великій праці подвижника нам відкриваються немеркнучі славні сторінки минулого, надихаючи наступні покоління на благородні думки і вчинки.

Безцінність написаного літописцем вимірюється не тільки втіленим у слові і збереженим для нас часом, але й подвижницькими діяннями, що викарбувалися у його непорочній душі нетлінним золотом чернечого досвіду. Цією працею він і самого себе включив у книги живта вічного, удостоївшись почути благословенне: «Радуйтеся, бо імена ваші написані на небесах».

Без сумніву, «Повість временних літ»— одна з найвидатніших пам’яток світової культури. Події, описані в ній, розгорнулися на тлі вселюдських історичних подій, охоплюючи усі пласти суспільного буття — від гридниць князів до халуп трударів. Книга Нестора — це невичерпне джерело знань, відомостей про десятки і сотні подій, явищ, людей. У ній немає нічого другорядного. Тут усе надважливе. Вчитаймося в кожне слово, і воно наситить наш розум, душу, уяву одвічною загальнолюдською мудрістю, випробуваним часом, золотом чистої правди.  ** «Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого мона-стиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала... Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіли кожен родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них оно є поляни в Києві й до сьогодні… І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се городом руським…» І жив Олег, мир маючи з усіма землями [і] князюючи в Києві. І прийшла осінь, і спом’янув Олег коня свого, якого поставив був годувати, [зарікшись] не сідати на нього. Бо колись запитував він був волхвів і віщунів: «Од чого мені прийдеться померти?» І сказав йому один віщун: «Княже! Кінь, що його ти любиш і їздиш на нім, — од нього тобі померти». Олег же, взявши це собі на ум, сказав: «Ніколи тоді [не] сяду на коня (свого), ані гляну більше на нього». І повелів він годувати його, але не водити його до нього. І, проживши декілька літ, він не зайняв його, поки й на греків пішов. А коли повернувся він до Києва і минуло чотири роки, на п’ятий рік спом’янув він коня, що од нього, як пророчили були волхви, [прийдеться] померти Олегові. І призвав він старшого над конюхами, запитуючи: «Де є кінь мій, що його я поставив був годувати і берегти його?» А він сказав: «Умер». Олег тоді посміявся і докорив віщуна, кажучи: «Неправдиво то говорять волхви, і все те — лжа єсть: кінь умер, а я ще живий». І повелів він осідлати коня: «Дай-но погляну я на кості його». І приїхав він на місце, де ото лежали його кості голі і череп голий, і зліз він з коня, [і] посміявся, мовлячи: «Чи од цього черепа смерть мені прийняти?» І наступив він ногою на череп, і, виповзши [звідти], змія вжалила його в ногу. І з того розболівшись, він помер. І плакали за ним всі люди плачем великим, і понесли його, і погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні, називається могила та Олеговою. А було всіх літ його княжіння тридцять і три…» /**(Уривок з літопису «Повість временних літ»)**/ 

Упокоївся преподобний Нестор-літописець ймовiрно у 1113 роцi. Житіє Нестора вперше з'явилося у друкованому Печерському Патерику від 1661.

Твори[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Видання творів[ред.ред. код]

  • Срезневский И. И. Дополнения к записке: Древние жизнеописания русских князей.— Изв. АН по отд. рус. яз. и слов., Т. II, 1853, стовп. 157–164; 209–221 На стовп. 209–221 — уривки тексту Несторового Чтенія о житій и погубленій Бориса и ГлЪба (за Синод, списком XIV ст.). Житие преподобного отца нашего игумена Печерского Феодосия, описанное преп. Нестором, в переводе на современный русский язык преосвящ. Филарета, епископа Харьковского.— Учен. зап. втор. отд. АН., кн. II, вып. II, 1856, стор. 129–192. На стор. 189–192 — три уривки з староруського тексту житія Феодосія.
  • Житие Феодосия, игумена Печерского. Списание Нестора. По харатейному списку XII-го века Московского Успенского собора, с разнословиями по многим другим, 3-я снимками и предисловием О. Бодянского.— Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1858, кн. З, стор. 1—31 (материалы славянские)
  • Чтение о житии и о погублений и о чудесах святую и блаженую страстотерпцю Бориса и ГлЪба. Списание Нестора. По харатейному списку Московской синодальной библиотеки, с разнословиями по некоторым другим.— Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1859, кн. 1, стор. 20 + 24 + XXVIII (материалы славянские)На стор. 1—19 (першої пагінації) — передмова О. Бодянського; на стор. 1—24 (другої пагінації) —текст Чтенія Нестора (за списком XIV ст.); на стор. XXIV—XXVIII — в додатках, тексти чотирьох «чудес» про Бориса і Гліба (поч.: «Бысть як мину по умертвіи бла.-женаго князя Ярослава…», «Иное бысть чюдо в Кыевь. Яко пре-ставися Всеволод князь…», Нькто старець, именем Мартин…") і Слово похвално святою мученику Бориса и Гліба. Викторова М. Киево-Печерский патерик по древним рукописям в переложении на современный русский язык Марии Викторовой. К., 1870. II + VI + 165 стор.
  • Попов А. Житие преподобнаго отца нашего Феодосия, игумена Печерьскаго. Съписание Нестора. По харатейному списку Московского Успенского собора буква в букву и слово в слово. -Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1879, кн. 1, стор. 1 — 10+1—84На стор. 1—84 — текст житія. Попередньо вже надруковане в Чтен. в общ. истор. и древн. рос. за 1858 р.
  • Два памятника древнерусской киевской письменности XI и XIII века, а) Слово о пренесеніи мощей святаго преподоб-наго отца нашего Феодосія Печерскаго, соч. мниха Нестора, XI в.; б) Похвала преподобному отцу нашему Феодосію, игумену печерскому иже есть в богоспасаемом градЪ Киевъ, неизвестнаго (Серапиона архимандрита Печерскаго) XIII века. Сообщил архим. Леонид.— Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1890, кн. 2 (153), стор. 1—26 (материалы историко-литературные)Тексти подано за рукописом XVI ст. з передмовою. (Поч. Слова: «С похвалами бывающая памяти праведных…»). Сборник XII века Московского Успенского собора. Вып. 1-й. Издан под наблюдением А. А. Шахматова и П. А. Лаврова.—Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1899, кн. 2 (189), стор. I—ІУ+1—168 (материалы историко-литературные). На стор. 40—96 — текст твору Нестора Житие преподобного Феодосия, игумена Печерского. Сперанский М. Сербское житие Феодосия Печерского (к тексту).—Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1913, кн. 1 (244), стор. 55—71 (смесь). На стор. 66—71 —текст житія (поч.: «Сь блажены отець наш Теодо-сие. Бъ от единого роустских град…», за рукоп. XIV ст.). Рец.: Возняк М.— ЗНТШ, т. СХ^, 1913, стор. 222–223 (бібл.). Житие Феодосия игумена печерского. По списку XII в. Московского Успенского собора. Первое издание О. М. Бодян-ского (1858 г.).—Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1914, кн. 2, приложение, стор. І—IV (ненум.) +1—36 (є літограф, знімок рукопису). Текст твору.
  • Возняк М. С. Старе українське письменство… На стор. 74—75 — загальна характеристика оригінальної житійної літератури; на стор. 89—99 — уривки із житія Феодосія Печерського (із Успенського збірника XII–XIII ст.)
  • Бугославський С. Українсько-руські пам'ятки XI–XVIII вв. про князів Бориса та Гліба. (Розвідка й тексти). К., 1928. ХХХІІІ + 206-+II стор. (Збірник іст.-філолог. від. ВУАН, № 77.
  • Пам'ятки мови та письменства давньої України, т. І). На стор. XV–XVII — про списки Несторового Чтенія; на стор. XXIII—XXXIII—Чтеніє, анонімне Повідання й літопис: до історії тексту Повідання й Чтенія; на стор. 179–206 — текст Читання про свв. кнн. Бориса та Гліба препод. Нестора (поч.: «Владыко, господи вседержителю….», за Сильвестр, зб. XIV ст., з вар. за 18 списками)

Література, публікації про Нестора[ред.ред. код]

  • [Евгений Болховитинов]. Словарь исторический… Т. II. На стор. 83—95 — біографічні дані про Нестора; обсяг його літературної діяльності
  • Иванов Н. Общее понятие о хронографах и описание некоторых списков их, хранящихся в библиотеках петербургских н московских.— Учен. зап. Казан, унив., 1843, кн. 2 и 3, стор. 58—396. Опис 28 списків; література питання; діяльність Нестора.
  • Кубарев А. Нестор первый писатель российской истории, церковной и гражданской.— Рус. историч. сборн., т. IV, кн. 4, 1842, стор. І—VI+ 1—II+ 417–434 (замість 368–384), 385–480.
  • Беляев И. Хронология Нестора и его продолжателей.— Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1846, кн. 2 (год второй), стор. 23— 38 (исследования).
  • Казанский П. Еще вопрос о Несторе. Можно ли думать, что писатель жития преп. Феодосия Печерского и летописи, известной под именем Несторовой, есть одно и то же лицо? — Врем. моек. общ. истор. и древн. рос, кн. 1, 1849, стор. 23—30.
  • Казанский П. Дополнение к вопросу о Несторе.— Врем. моск. общ. истор. и древн. рос, кн. 3, 1849, стор. 4—5 (смесь).
  • Состояние русской церкви со времени избрания митрополита Илариона до митрополита Климента. (1051–1146 гг.).— Христ. чтен., 1855, ч. I, стор. 259–298; 431–482; ч. II, стор. 235–356; 433–476; 1856, ч. I, стор. 24—59; 137–169. На стор. 301–310 — біографія і характеристика творчості Нестора.
  • Погодин М. П. Несторово житие св. Феодосия как исторический источник.— Изв. АН по отд. рус. яз. и слов., т. IX, 1860–1861, стовп. 193–214.
  • Срезневский И. И. Древние памятники русского письма и языка… На стовп. 30—32 — реестр творів Нестора. Был ли Нестор летописец поляк и униат? — Вестн. Юго-Зап. и Зап. Рос, год 1-й, т. І (фактично II), 1862, сентябрь, стор. 158–175.
  • Хрущев И. О древнерусских исторических сказаниях и повестях.— Унив. изв., 1877, февраль, стор. 160–168; март, стор. 205–225; июль, стор. 489–508; август, стор. 637–664; сентябрь, стор. 713–721; 1878, март, стор. 225–248; май, стор. 376–463; июнь, стор. 465–475; октябрь, стор. 521–526.
  • Галахов А. История русской словесности… На стор. 284–287—огляд і характеристика літературної спадщини Нестора, насамперед літопису.
  • Строев П. М. Библиологический словарь… На стор. 214 — справа авторства Нестора.
  • Филарет. Обзор русской духовной литературы… На стор. 17—22 — автобіографія Нестора; обсяг літературної діяльності.
  • Огоновський О. Історія літератури руської… На стор. 45—-46 — біографічні дані про Нестора; реєстр його творів.
  • Шахматов А. А. Несколько слов о Несторовом житии св. Феодосия.—Изв. отд. рус. яз. и слов. АН, т. I, 1896, стор. 46— 65 (або Сб. отд. рус. яз. и слов. АН, т. LXIV, 1896, № 1, стор. 1—20).
  • Нестор.— Энцикл. словарь Брокгауза и Ефрона. 40 півтом. СПб., 1897, стор. 924–925.
  • Шахматов А. А. Отзыв о сочинении: Eugen Scepkin. Zur Nestorfrage.— Изв. отд. рус. яз. и слов. АН, т. III, 1898, стор. 116–130.
  • Абрамович Д. И. К вопросу об источниках Нестерова жития преп. Феодосия Печерского.— Изв. отд. рус. яз. и слов. АН, т. III, 1898, стор. 243–246.
  • Владимиров П. В. Древняя русская литература… На стор. 180–193 — огляд літературної спадщини Нестора.
  • Голубинский Е. Е. История русской церкви. Т. I, 1… На стор. 748–756—аналіз Несторових творів: Чтенія про Бориса і Гліба та житія Феодосія Печерського.
  • Малинин В. Н. Преподобный Феодосии, основатель Киево-Печерского монастыря.—Труды Киев. дух. акад., 1902, № 5, стор. 64—87. Давня історія Києво-Печерського монастиря; характеристика Несто-рового житія Феодосія Печерського; життя і діяльність Феодосія.
  • Абрамович Д. К вопросу об объеме и характере литературной деятельности Нестора летописца.— Труды XI археолог, съезда, т. II, М., 1902, стор. 20—27.
  • Пономарев А. Борис и Глеб.—Правосл. богосл. энцикл. Т. ІІ Пг., 1903, стовп. 954–967.
  • Никольский Н. Материалы для повременного списка русских писателей… На стор. 395–441 — Нестор: біографічні дані: література питання; реєстр рукописів із його творами; аналіз творів.
  • Лукьяненко А. М. О языке Нестерова жития преподобного Феодосия Печерского по древнейшему из дошедших списков.— Рус. филолог, вестн., т. LVIII, 1907, стор. 1—79. Література питання; характеристика мови (за виданнями Чтен. в общ. истор. и древн. рос, 1858, 1879, 1899 pp.).
  • Свєнціцький І.— ЗНТШ, т. LXXX1V, 1908, стор. 207–209 (бібл.).
  • Франко Ів. Нарис історії українсько-руської літератури… На стор. 10 — коротка характеристика Нестора.
  • Чечулин H. Гравированные портреты Нестора-летописца.— Сборник статей, посвященных С. Ф. Платонову. СПб., 1911, стор. 70—75. Невеличка розвідка; дві фотографії фантастичних портретів Нестора.
  • Петухов Е. В. Русская литература… На стор. 17—20—характеристика агіографічних праць Нестора;
  • Шахматов A. Нестор летописец.— ЗНТШ, т. CXVII—CXV111, 1913, стер. 31—53.
  • Келтуяла В. А. Курс истории русской литературы. Ч. I…
  • Бугославский С. Л. К вопросу о характере и объеме литературной деятельности преп. Нестора. I–III.—Изв. отд. рус. яз. и слов. АН, т. XIX, кн. 1, 1914, стор. 131 — 186; кн. 3, стор. 153–191.
  • Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития. (Обзор редакций и тексты).—Чтен. в общ. истор. и древн. рос. 1915, кн. 3 (254), стор. 1—295+1 — 186 +1—VI.
  • Соболевский А. И. Когда написано Несторово «Чтение» о свв. Борисе и Глебе.— Изв. отд. рус яз. и слов. АН, т. XXI, кн. 2, 1916, стор. 206–208.
  • Перфецький Е. До питання про Нестора Печерського.— Україна, 1918, кн. 1—2, стор. 11—20.
  • Возняк M. Історія української літератури. т. 1 На стор. 159–162 — агіографічні писання Нестора; біографічні дані, характеристика його творів: Читання про Бориса і Гліба і житія Феодосія; на стор. 188–191—Нестор літописець; сумніви щодо його історіографічної діяльності.
  • Сперанский М. Н. История древней русской литературы…
  • Нестор.— БСЭ. Т. 29, 2-е изд., 1954, стор. 497.
  • Лихачев Д. С. Некоторые вопросы идеологии феодалов в литературе XI–XIII веков.— Труды отд. др.-рус. лит. Инст. рус. лит. АН СССР, т. X, 1954, стор. 76—91.
  • Гудзий Н. К. История древней русской литературы…
  • Ильин Н. Н. Летописная статья 6523 года и ее источник. (Опыт анализа). М., Изд-во АН СССР, 1957. 210 стор. (Акад. наук СССР, Инст. славяноведения).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]