Києво-Печерська лавра
| Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра Київ: Собор святої Софії - Премудрості Божої і прилеглі монастирські споруди, Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́враa Світова спадщина ЮНЕСКО |
|
|---|---|
.jpg) |
|
| Країна |  Україна |
| Тип | культурний |
| Критерії | І, ІІ, ІІІ, IV |
| Ідентифікатор | 527 |
| Регіонb | Європа |
|
Історія реєстрації |
|
| Зареєстроване: | 1990 14-а сесія |
|
a Назва, як офіційно зазначено у списку |
|
Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.
З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році[1] Києво-Печерська лавра була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софіївським собором вона занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому було надано статус національного у 1996 році.[2] Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів. Києво-Печерську лавру занесено до Семи Чудес України у 2007 році за результатами голосування експертів та користувачів Інтернету.
В теперішній час пам'ятка знаходиться під юрисдикцією Національного заповідника, Державних музеїв і Української Православної церкви Московського патріархату.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Заснування і розбудова
Монастир заснований у 1051 році за князя Ярослава Володимировича монахом Антонієм як печерний монастир. Вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один з перших учнів Антонія — Теодосій. В 1058 році, попросивши благословіння преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'яну церкву в честь Успіння Пресвятої Богородиці.
В 11 столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.
Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії і Білорусі. Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті временних літ»), Нікон, Сільвестр. У XIII столітті було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело історії Києва.
З 1592 по 1688 роки монастир був ставропігією Константинопольського патріарха, з 1688 року — Московського патріарха, з 1786 — Київського митрополита.
[ред.] Радянські часи
Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було зв'язано з Православною Церквою. 25 січня 1918 року в стінах Лаври був закатований митрополит Київський і Галицький Володимир, а в 1920 році Лавру закрили. Під час Другої світової війни у 1941 році радянські війська підірвали Свято Успенський собор. Під час німецької окупації Києва, монастир на деякий час був відроджений, але у 1961 був знову закритий радянською владою.
[ред.] Відродження
Чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі відновлено з 1988 року. 2000 році було відбудовано Свято-Успенський собор. Тривають роботи його розпису. Трапезний храм Києво-Печерської лаври в ім'я святих Антонія і Феодосія де-факто є кафедральним собором Української православної церкви (Московського патріархату), оскільки в ньому проводить богослужіння предстоятель Церкви митрополит Володимир.
[ред.] Архітектурний ансамбль
Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври склався протягом майже дев'яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Він органічно пов'язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.
Сучасний лаврський ансамбль розташований на 22 га і поділяється на такі частини:
- Верхня лавра
- Ближні печери
- Дальні печери
- Гостинний двір
Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII століття.[3]
[ред.] Основні пам'ятки і споруди
[ред.] Велика Лаврська дзвіниця
Головна дзвіниця лаври побудована у 1731—1744 роках. Має висоту 96,52 метра і органічно вписується до ансамблю монастиря й усього Печерська. Її видно здалеку, за 25-30 кілометрів від міста. Аби піднятися на її верхівку необхідно зійти на 374 сходинки.
[ред.] Троїцька Надбрамна церква
[ред.] Монастирські печери
[ред.] Успенський собор
[ред.] Трапезна церква Св. Антонія і Феодосія
Наймолодший храм Києво-Печерського монастиря. Перша Трапезна палата монастиря, побудована у XII столітті, не зберігалась і про її архітектуру нічого не відомо. Друга Трапезна палата із церквою Св. Петра і Павла була відбудована в стилі українського бароко, але у 1893 році її також зруйнували. Сучасна Трапезна палата з церквою побудована у 1895 році, з 1990 року в церкві регулярно проводяться богослужіння.
[ред.] Некрополь Києво-Печерської лаври
На території Лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної — генеральний суддя українського війська Кочубей Василь і полтавський полковник І.Іскра. У церкві Спаса на Берестові — засновник Москви Юрій Долгорукий.
[ред.] Фортечні мури
[ред.] Діючий православний монастир
[ред.] Національний Києво-Печерський заповідник
Заповідник охоплює Верхню лавру, що по Лаврській вулиці.
[ред.] Музеї на території лаври
- Музей історичних коштовностей України
- Музей книги та друкарства України
- Музей народного декоративного мистецтва
- Музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України
- Державна історична бібліотека України
[ред.] Відвідування та екскурсії
Заповідник відкритий для відвідувачів щодня з 9:30 до 18:00, каса працює до 17:00. У весняно-літній період час роботи подовжений на одну годину — до 19:00, каса працює до 18:00. Вартість квитка — 25 грн., для студентів — 12 грн. Заповідник безкоштовний для дітей дошкільного віку, сиріт, вихованців інтернатів, інвалідів І-ІІ груп, учасників Великої Вітчизняної війни, солдатів та сержантів строкової служби. [4]
Вхід на територію діючого монастиря Нижньої лаври, а також самостійне відвідування Дальніх і Ближніх печер — безкоштовне.
Екскурсії у заповіднику і на території Нижньої лаври проводяться щодня до 17:00.
[ред.] Проблеми охорони
[ред.] Галерея
[ред.] Див. також
- Список мурованих храмів у стилі українського бароко
- Список найвищих православних храмів і дзвіниць
- Києво-Печерські святі
[ред.] Примітки
- ↑ Кілессо С. К. Києво-Печерська Лавра, — К., Техніка, — 2003. — 200 стор.: ілл.
- ↑ Указ Президента України Про надання статусу національного Києво-Печерському державному історико-культурному заповіднику
- ↑ Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2007. — 400 с. — (Сер. «Невідома Україна»). ISBN 978-966-1530-06-4
- ↑ Інформація про режим роботи заповідника і вартість квитків станом на серпень 2011 року з офіційного сайту заповідника
[ред.] Джерела
- Сторінка Києво-Печерської Лаври в каталозі «Християнські святині на карті»
- Кілессо С. К. Києво-Печерська Лавра, — К., Техніка, — 2003. — 200 стор.: ілл.
- Шубарт, Павло. Пізнай свій край, або Україна чудесна// Чорноморські новини, 2007. - №114-115.
[ред.] Посилання
- Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник — офіційний сайт заповідника
- Свято-Успенська Києво-Печерська лавра — 0фіційний сайт монастиря УПЦ (МП)
|
||||||||||||||||
|
|||||
|
|||||
