Новоселиця (Хустський район)
| село Новоселиця | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Хустський район | ||
| Громада | Міжгірська селищна громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1599[1] | ||
| Населення | 1054 | ||
| Поштовий індекс | 90013 | ||
| Телефонний код | +380 3146 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°41′59″ пн. ш. 23°29′12″ сх. д.H G O | ||
| Середня висота над рівнем моря |
675 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 90013, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Новоселиця, 147 | ||
| Карта | |||
  Новоселиця | |||
 Новоселиця | |||
| Мапа | |||
| |||
Новосе́лиця — село у Міжгірській селищній громаді Хустського району Закарпатської області України. В селі проживає 1054 особи.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка у 1599 році як Felseo Holyatyn, а в 1715 році назва змінилася на Ujholyatin, поселення були заселені сім'ями Білкей та Долгай у другій половині 16 століття.
Присілки[ред. | ред. код]
Вовчий Звір
Вовчий Звір - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Об'єднане з селом Новоселиця рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
Відоме з кінця ХІХ століття. Функціонує початкова школа.
Релігія[ред. | ред. код]
Каплиця. Перша половина XIX ст.
Дерев'яна каплиця є єдиною збереженою спорудою такого типу. Архітектура каплиці дуже проста і приваблива саме цією архаїчною простотою. Основу утворюють чотири масивні, покладені горизонтально бруси — «трами». На них вертикально встановлено стовпи, закріплені вгорі «вінцем». Каркасну конструкцію зміцнено по діагоналі «розпірками». Каплицю вкрили шатровим дахом.
Усередині містяться унікальні вироби народного мистецтва — кругла дерев'яна скульптура XIX ст.: розп'яття і дві жіночі фігури. Ремонтував каплицю Іван Сербайло, а в 1982 р. її перенесено в Ужгородський музей просто неба.
27 червня 1928 р. єп. Петро Ґебей посвятив у селі каплицю, вперше присвячену св. Кирилу і Мефодію.
храм св. арх. Михайла. 1851.
У 1751 р. в селі була дерев'яна церква, вкрита соломою, бідна і всередині, і зовні. Книги церковні були всі, крім Тріода. Образи були старі, ще добрі. Служебник до церкви купив Стефан Курин з дружиною 9 серпня 17… р. Парохом був Стефан Хворак. Очевидно, це була церква на Голиці. У 1797 р. споруджено нову дерев'яну церкву, про яку у візитації 1801 р. записано: «церков деревяна, р. 1797 поставлена, внутренно еще не докончена, для чого еще потребует 50 ринских, а на мальованя 300 ринск., что просят із фонда религійного. Снарядами сооружена».
Як розповідає церківник Михайло Тереш, ця церква, присвячена Вознесінню Господньому, стояла в урочищі Плай вище теперішньої до середини XIX ст. і згоріла якраз на Вознесіння, після чого збудували муровану церкву. Кажуть, що склепіння церкви було вимуроване неякісно і завалилося, травмувавши майстра. Нове перекриття зробили з дерева. Збереглися списки фундаторів різних етапів спорудження церкви.
Іконостас, жертовник, кивот походять, мабуть, з кінця 19 ст., оскільки на балдахіні давніше була дата — 1892. Ікони намалював єпархіальний художник Корнелій Фенцик у 1895 р. До цінних старожитностей належать антиминс із часів єпископа М. М. Ольшавського, копіє з написом: «Basilius Zavagyak 1 juni 1910 anno», чудово оздоблене Євангеліє 1780 p. Табличка над входом містить три дати — 1764, 1851 та 1995 р. Перша дата, звичайно, не має стосунку до теперішньої церкви, друга позначає, мабуть, початок будівництва (в пресі писали про завершення будівництва в 1857 р. за намісника Стефана Мустяновича), а третя свідчить про останній ремонт.
Біля церкви збереглася дерев'яна дзвіниця добрих пропорцій, а донедавна зберігалося двоє дерев'яних вхідних воріт. Дзвіницю збудовано після того, як у склепінні храму з'явилася тріщина і дзвони з вежі довелося зняти.
Спочатку були 4 дзвони, але два найбільші реквізували в Першу світову війну. Збудував дзвіницю в 1940 р. тодішній куратор Іван Сербайло, а священикував тоді Еміл Мустянович. Тоді ж будівельник з Волового Золтан Клайне зробив ремонт церкви.
Дерев'яна каплиця є єдиною збереженою спорудою такого типу. Архітектура каплиці дуже проста і приваблива саме цією архаїчною простотою. Основу утворюють чотири масивні, покладені горизонтально бруси — «трами». На них вертикально встановлено стовпи, закріплені вгорі «вінцем». Каркасну конструкцію зміцнено по діагоналі «розпірками». Каплицю вкрили шатровим дахом.
Усередині містяться унікальні вироби народного мистецтва — кругла дерев'яна скульптура XIX ст.: розп'яття і дві жіночі фігури. Ремонтував каплицю Іван Сербайло, а в 1982 р. її перенесено в Ужгородський музей просто неба.
27 червня 1928 р. єп. Петро Ґебей посвятив у селі каплицю, вперше присвячену св. Кирилу і Мефодію.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1139 осіб, з яких 567 чоловіків та 572 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1054 особи.[3]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,81 % |
| російська | 0,19 % |
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- Каплиця. Перша половина XIX ст.
- храм св. арх. Михайла. 1851.
- Новоселицький хрест: Зарослий мохом з півночі, обвітрений, пошліфований дощами. На площині, повернутій до перехожих, у кутиках хрестовини — шестипелюсткові квітки. На зворотньому — вікопомна для Європи дата: 1848. Не викарбовано імен, немає епітафій.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Йосиф Завадяк (1911—1958) — український греко-католицький священник, василіянин, настоятель Боронявського монастиря, жертва радянських репресій, слуга Божий.
- Сербайло Андрій Андрійович (*1959) — український політик, екс-перший заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||