Орангутан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орангутан
Орангутан борнейський (Pongo pygmaeus)
Орангутан борнейський (Pongo pygmaeus)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Інфратип: Щелепні (Gnathostomata)
Надклас: Чотириногі (Tetrapoda)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Інфраряд: Людиноподібні (Pongidae)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Орангутан (Pongo)
(Lacépède, 1799)
Mapa distribuicao pongo.png
Види
Pongo pygmaeus
Pongo abelii
Pongo hooijeri
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pongo
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pongo

Орангутан — лат. Pongo — рід ссавців з родини гомінідів. Орангутани — єдиний сучасний рід в підродині Ponginae. До вимерлих родів відносяться гігантопітеки (Gigantopithecus) і сивапітеки (Sivapithecus).

Морфологія[ред.ред. код]

Орангутани — тварини, великі за розміром. Ріст самців може досягати 1,5 м (зазвичай менше), маса тіла — 50—90 і навіть 135 кг. Самки значно менші: близько 1 м росту при масі в 30—50 кг. Статура масивна, сильно розвинена мускулатура. Задні кінцівки короткі, передні — навпаки — дуже довгі, доходять до кісточок. Волосяний покрив не густий, червонувато-коричневий, з довгим волоссям на плечах. Цікаво, що великі пальці ніг можуть повертатися і протиставлятися решті пальців — це пристосування до лазіння по деревах.

Голова велика, з широким обличчям, високим лобом і помітно виступаючою мордою. Розвинені сагітальний і потиличний гребінь; надочноямкові вали відсутні. У дорослих самців на щоках характерні нарости з жиру і сполучної тканини, є вуса і борода.

Поширення[ред.ред. код]

Орангутани мешкають тільки в дощових лісах островів Борнео і Суматра. Практично все життя вони проводять на деревах, по яких пересуваються за допомогою дуже довгих рук (їх розмах — до 2 м — значно перевищує ріст мавпи), допомагаючи собі ногами. Цікаво, що орангутани настільки адаптувалися до життя на деревах, що навіть воду зазвичай п'ють з листя, дупел, або просто злизують після дощу з своєї шерсті. У окремих випадках, коли орангутани все ж таки спускаються на землю, то пересуваються на всіх чотирьох кінцівках. На ніч орангутани будують гнізда для сну, зазвичай щоразу нове.

Стиль життя[ред.ред. код]

Живуть орангутани одиницями, тільки дитинчата тримаються при своїх матерях і зрідка зустрічаються групи з двох самиць. Самиці взагалі ставляться до періодичних зустрічей одна з одною спокійно і можуть разом харчуватись. Самці ж залишаються кожен на своїй території і чужинців не люблять. При зустрічі спочатку відбувається демонстрація сили: гучне гарчання, ламання гілок тощо. Якщо ніхто не відступає, бачивши перевагу суперника, трапляється бійка, яка зазвичай закінчується тим, що один з борців здається і тікає. Але в цілому, характер орангутанів цілком мирний.

Орангутани їдять переважно фрукти і листя дерев. Втім, на відміну від горил, вони не є строгими вегетаріанцями і поїдають комах, яйця птахів і зрідка навіть пташенят. Крім того, в їх дієту входять мед, горіхи, кора дерев.

Як і інші представники гомінід, орангутани — дуже розумні тварини. Деякі їх популяції регулярно використовують інструменти для добування їжі.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Статева зрілість у самиць наступає в 8—12 років, у самців — в 14—15. Після вагітності тривалістю близько 8,5 місяців, народжується 1, рідше 2 дитинчати. Новонароджені важать 1,5—2 кг, годуються молоком матері до 3—4 років і живуть з нею приблизно до 6—8 років. Таке незвично довге дитинство пояснюється способом життя орангутанів: після відходу від матері інші мавпи залишаються в сім'ї (або зграї), а орангутанам-одинакам потрібно бути добре підготовленим до самостійного життя. Живуть орангутани до 30 років, в неволі іноді набагато довше.

Загрози[ред.ред. код]

Орангутани знаходяться під загрозою зникнення в дикій природі, головним чином через знищення природного середовища їх мешкання. Не зважаючи на створення національних парків, нелегальна вирубка лісів триває й досі. Іншою серйозною загрозою є вилов дитинчат орангутана для нелегальної торгівлі. При цьому зазвичай матір вбивають, оскільки вона не віддає своєї дитини. Статус борнейського орангутана — в небезпеці. Статус суматранського — критичний