Орлова Любов Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орлова Любов Петрівна
Любов Орлова.jpg
Народження 29 січня (11 лютого) 1902(1902-02-11)
Звенигород
Дата смерті 26 січня 1975(1975-01-26) (72 роки)
Москва, Росія
Рід діяльності актриса театра і кіно

Орлова Любов Петрівна (1 (11) лютого 29(00292.190211), Звенігород — 26 січня 1975) — знаменита актриса, кумир радянських глядачів 1930—1950-х років. Лауреат двох Сталінських премій першого ступеня (1941, 1950), народна артистка СРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Любов Орлова народилася 29 січня (11 лютого) 1902 року в підмосковному Звенигороді в дворянській родині. Її батько, Петро Федорович Орлов, служив у військовому відомстві. Мати, Євгенія Миколаївна Сухотина, походила зі старовинного дворянського роду. Батьки бажали, щоб дочка стала професійною піаністкою, і, коли їй виповнилося сім років, її віддали в музичну школу. У 1919—1922 роках Любов Орлова навчалася у Московській консерваторії за класом рояля. Через важке матеріальне становище навчання в консерваторії не було закінчено.

У період 1922—1925 років — навчання на хореографічному відділенні Московського театрального технікуму. Одночасно Любов Орлова брала уроки акторської майстерності у педагога Е. С. Телешової, режисера Художнього театру. У 1920—1926 роках працювала тапером в кінотеатрах Москви (музичний супровід німих кінофільмів) в кінотеатрі «Уніон» (пізніше — кінотеатр повторного фільму), кінотеатрах «Арс», «Великий Німий», «Орфеум». Брала участь у концертних виступах перед кіносеансами в кінотеатрі «Арс». В 1926—1933 роках стала хористкою, потім актрисою музичного театру (спочатку — Музичної студії при МХАТі) під керівництвом В. І. Немировича-Данченка.

Будучи артисткою хору та кордебалету, Орлова була зайнята в основному в епізодичних ролях. Проте навіть у цих ролях музичний і драматичний талант її багатьом впадав у очі. У 1932 році роль Періколи в однойменній опереті Жака Оффенбаха вивела Орлову зі складу хору і зробила солісткою. 1926—1930 роки — шлюб із Андрієм Берзіним (1893—1947/8), заступником наркома землеробства. У 1930 році А. Г. Берзін заарештований у справі Трудової селянської партії, а 1938 року повторно заарештований і поміщений в ГУЛАГ. 1932—1933 роки — цивільний шлюб з Францем, австрійським підприємцем, імпресаріо. Точних відомостей про нього немає.

Любов Орлова

1933 року Любов Орлова познайомилась з Григорієм Васильовичем Александровим (Мормоненко). 1933 року художник Петро Вільямс порадив Александрову сходити в музичний театр при МХАТі, де у виставі «Періколи» блискуче грала 31-річна Любов Орлова. Режисер прийшов на виставу і був полонений не тільки талантом актриси, але й її зовнішністю. Того ж дня вони познайомилися. Сумнівів у тому, хто буде грати роль Анюти в його новому фільмі, в Александрова після цього не залишилося.

Становлення і стрімкий підйом радянського кінематографу в 1930-х роках немислимий без участі Любові Орлової. Багато в чому завдяки високій артистичній майстерності, надзвичайно виграшній зовнішності Орлової, кінематограф став найпопулярнішим видом мистецтва в СРСР, який уже в 1930-і роки серйозно потіснив театр за кількістю глядачів і касовими зборами. Типаж Орлової — людина нового часу, енергійна, оптимістично налаштована, чарівна, весела і наполеглива, така, що крокує в світле сьогодення і майбутнє. Актриса професійно співала (лірико-колоратурне сопрано), грала на фортепіано, танцювала, виконувала акробатичні трюки. Проте драматичного дарування їй не вистачало. В результаті, після своїх успіхів 1930-1940-х років вона ні в театрі, ні в кіно особливо не проявилася.

Орлова ретельно дбала про свою зовнішність, стежила за модою, використовувала всі доступні медичні засоби продовження молодості шкіри і тіла. Вона впродовж багатьох років була примадонною радянського кіноекрану, вигідно відрізняючись від конкуруючих з нею кіноактрис першого плану — Л. Смирнової, М. Ладиніну — вишуканою аристократичної зовнішністю і доглянутістю.

Любов Орлова померла від раку підшлункової залози в 1975 році. Похована на Новодівичому кладовищі. На будинку, де в 1965—1975 роках жила Орлова (вулиця Велика Бронна, 29) встановлено меморіальну дошку.

Фільмографія[ред.ред. код]

Кадр із фільму «Веселі хлоп'ята», Любов Орлова та Леонід Утьосов
  1. 1933Любов ОлениЕлен Гетвуд
  2. 1934Петербурзька нічГрушенька
  3. 1934 — Веселі хлоп'ятаАнюта
  4. 1936ЦиркМаріон Діксон
  5. 1938Волга-ВолгаДуня Петрова «Стрілка»
  6. 1939Помилка інженера КочінаКсенія Лебедєва
  7. 1940Світлий шляхТаня Морозова, Попелюшка
  8. 1941Бойова кінозбірка № 4
  9. 1941 — Справа АртамоновихПаула Менотті
  10. 1943Одна родина (не вийшов на екрани) — Катя
  11. 1947Веснаактриса Шатрова, науковець Ірина Нікітіна
  12. 1949Зустріч на Ельбіжурналістка Джанет Шервуд
  13. 1950МусоргськийТетяна Платонова
  14. 1952Композитор ГлінкаЛюдмила Іванівна
  15. 1958Перший парубок
  16. 1960Російський сувенірБарбара (Варя Комарова)
  17. 1963Мелодії Дунаєвського
  18. 1974Шпак і Ліра (на екрани не вийшов) — Людмила Грекова («Ліра»)

Див. також[ред.ред. код]

  • 3108 Любов - астероїд, названий на честь артистки.

Посилання[ред.ред. код]