Оріхалк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Оріхалк — таємничий метал або сплав, який згадується давньогрецькими авторами ще у сьомому столітті до н. е. Гесіод повідомляє, що з оріхалка було зроблено щит Геракла. В одному з гомерівських гімнів (бл. 630 року до н. е.) відповідний епітет було застосовано до локонів Афродіти.


Історія[ред.ред. код]

Давньогрецьке слово ὀρείχαλκος виникло від двох слів όρος «гора» та χαλκός «мідь» і може перекладатися як «гірська мідь». Латинські автори помилково транслітерували це слово як лат. aurichalcum, буквально «золотомідь». На основі цього читання розповсюдилась ідентифікація оріхалка з різноманітними сплавами золота й міді. В гомерівських гімнах слово «оріхалк» прийнято перекладати як «жовта мідь» або «прикраси з жовтої міді».

У популярній літературі розповсюджена точка зору, що оріхалк — це латунь або алюміній. Проте, латунь була добре відома грекам класичного періоду й зовсім не «тільки лише за назвою», як пише про оріхалк Платон. Алюміній же був вперше отриманий в дев'ятнадцятому сторіччі. Навряд чи надійніші співставлення платонівського металу з халькопіритом, нефритом, бурштином й іншими мінералами та напівдорогоцінним камінням.

В нумізматиці оріхалком називають бронзовий сплав з золотим віддтінком, з якого в Стародавньому Римі карбували сестерції.

Оріхалк у Платона[ред.ред. код]

Найдокладніший опис оріхалка дається Платоном в діалозі «Крітій». Зі слів Крітія, речовина ця використовувалась в Атлантиді. «Більшу частину потрібного для життя давав сам острів, перш за все будь-які види копалин твердих і плавких металів, і в їх числі те, що нині відомо лиш за назвою, а тоді існувало на ділі: самородний оріхалк, видобувався з недр землі в різних місцях острова та за цінністю своєю поступався тоді лише золоту.»

В подальшому Крітій повідомляє, що «відношення атлантидців одне до одного у справі правління устроялось згідно з Посейдоновими вказівками, як наказував закон, записаний першими царями на оріхалковій стіні, що стояла в осередді острова — всередині храму Посейдона». Крім того, «стіни навколо зовнішнього земляного кільця цитаделі по усій окружності обробили міддю, наносячи метал у розплавленому вигляді, стіну внутрішнього валу вкрили литтям з олова, а стіну самого акрополя — оріхалком, що випускав вогнистий блиск».

Оріхалк після Платона[ред.ред. код]

Йосип Флавій згадує про оріхалк в «Іудейських старожитностях», повідомляючи, що священні сосуди в храмі Соломона були виготовлені з цього метала. Згідно з псевдо-арістотелівським трактатом De mirabilibus auscultationibus, цей блискучий метал отримували при плаці міді шляхом додавання кальмії, особливої породи, котру привозили з берегів Чорного моря. На думку Плінія Старшого, метал цей вийшов з вжитку тоді, коли були вичерпані його копи. В новий час писав про оріхалк в «Новій Атлантиді» Френсіс Бекон.

Надалі невиразними уявленнями про оріхалк як про давню речовину, що доступна тільки обраним, неодноразово коистувалась у своїх цілях езотеричними товариствами та релігійними сектами. Так, брат Джозефа Сміта, основника Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, заявляв, що золоті листи (скрижалі) мормонізму були виконані зі сплава золота й міді. Подальший розвиток ця тема отримала в науково-фантастичній літературі та у комп'ютерних іграх.

Сучасні згадки[ред.ред. код]

Оріхалк часто зустрічається в книгах, фільмах та іграх, дійство яких відбувається у фентезійних всесвітах. Дж. Р. Р. Толкін ввів його до своїх творів під ім'ям надлегкої броні міфрил.

Інші приклади:

  • У всесвіті «Lineage II» — ресурс, необходний для створення обладунків та зброї (у т.ч. стріл високого рангу). Є оріхалкова руда, а є чистий оріхалк.
  • У всесвіті «The Elder Scrolls» ( а саме у ТЕС 5) для виготовлення та покращення орочої броні та зброї необхідні оріхалкові злитки.

Джерела[ред.ред. код]