Паавалі Олмарі (єпископ)
| Паавалі Олмарі (єпископ) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 29 серпня 1960 — 29 серпня 1960 | ||
| Попередник: | Герман Аав | |
| Наступник: | Іоанн Ринне | |
| ||
| Діяльність: | священник, есперантист | |
| Народження: | 28 серпня 1914[1] Санкт-Петербург, Російська імперія | |
| Смерть: | 2 грудня 1988 (74 роки) Куопіо, Куопіоська губернія, Фінляндія | |
| Похований: | New Valamod | |
| Батько: | Алві Гусєв | |
| Мати: | Анна Водоменська | |
| Священство: | 1938 | |
| Чернецтво: | вересень 1938 | |
| Єп. хіротонія: | 27 листопада 1955 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Архієпископ Паавалі (фін. Arkkipiispa Paavali, в миру Юр'йо Олмарі, фін. Yrjö Olmari, при народженні Георгій Олександрович Гусєв; 28 серпня 1914, Санкт-Петербург, Російська імперія — 2 грудня 1988, Куопіо, Фінляндія) — предстоятель Православної Церкви Фінляндії Константинопольського патріархату (1960 — 1987).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 28 серпня 1914 (за новим стилем) в Санкт-Петербурзі в родині колезького асесора Олександра Гусєва і Ганни Водоменської. Хрещений 21 жовтня 1914 у Воскресенській церкві, при Петроградській лікарні великомученика Пантелеймона. Його хрещеними при купелі були рідний дядько Павло Водоменський і бабуся Євдокія Водоменська.
У 1919 родина Гусєвих переселилася до Виборгу, що тоді відійшов до Фінляндії, що отримала незалежність, і в 1927 змінила прізвище на фінську — Олмарі.
Навчався у фінському класичному ліцеї Виборга, але в 1932, після закінчення п'ятого класу, через смерть батька залишив навчання. У тому ж році вступив до православної духовної семінарії в місті Сортавала (колишній Сердоболь), де викладання велося фінською мовою. Під час навчання в семінарії керував студентським семінарських хором і працював заступником регента православного Петропавлівського кафедрального собору в Сортавалі. Крім того, в семінарії почав перекладати фінською мовою слов'янські церковні піснеспіви і твори російських композиторів .
Будучи студентом семінарії, неодноразово відвідував Валаамський монастир на Ладозі, де одного разу провів кілька тижнів в Іоанно-Предтеченському скиті. Пізніше в своїй роботі «Спогади про Валаам», що вийшла п'ятдесят років потому, архієпископ Павло тепло згадував Іоанно-Предтеченський скит і його начальника схіігумена Іоанна Алексєєва.
У грудні 1937 вступив до числа братії Валаамського монастиря, де у вересні 1938 пострижений у чернецтво з ім'ям Паавалі (Павло) та послідовно висвячений на ієродиякона та ієромонаха. Керував монастирським церковним хором хлопчиків [2].
Під час совєцько-фінської війни служив капеланом в районі Валаама і брав участь в евакуації Валаамського монастиря. Під час «війни-продовження» був капеланом в Олонецькому районі, де православні військові священики протидіяли насильницькому наверненню в лютеранство жителів Східної Карелії. Пізніше служив священником в таборі для військовополонених, викладачем Закону Божого на вчительських курсах. Після війни ієромонах Паавалі працював регентом церковного хору, головним редактором Ради з видання православної літератури, а з 1949 — головним редактором журналу «Аамун Койтто».
25 листопада 1955 відбулося наречення архімандрита Паавалі у єпископа, а 27 листопада архієпископ Карельський і вієї Фінляндії Герман Аав хіротонізував архімандрита Паавалі на вікарного єпископа Йоенсууського. Став першим єпископом в історії Фінляндської православної церкви, постриженим в чернецтво. Звідтоді ця загальноправославна традиція зберігається як обов'язкова у Фінляндській архієпископії.
Після відновлення 7 травня 1957 літургійного спілкування Фінляндської Архієпископії з Російською православною церквою, в липні 1957 на чолі фінської церковної делегації вперше відвідав СРСР. Взяв участь в архієрейській хіротонії архімандрита Павла Голишева.
У 1960 на Соборі Фінляндської Архієпископії обраний архієпископом Карельським і всієї Фінляндії.
Перебуваючи на цій посаді, неодноразово відвідував Російську православну церкву: був учасником урочистостей, присвячених 50-річчю єпископського служіння Патріарха Алексія Симанського (1963), 50-річчя (1968) і 60-річчя (1978) відновленню Патріаршества. У вересні 1978 року брав участь у відспівуванні митрополита Санкт-Петербурзького і Новгородського Никодима Ротова.
У 1967 Гельсінський університет присвоїв йому ступінь доктора богослов'я honoris causa. У тому ж році архієпископ Павло обраний почесним членом Санкт-Петербурзької духовної академії.
16 вересня 1987 за власним проханням звільнений на спокій [3].
Помер 2 грудня 1988. Похований на цвинтарі Ново-Валаамського монастиря.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Впечатления финляндской церковной делегации // ЖМП. 1957, № 8. С. 32—33.
- Erämaan hedelmälliset puutarhat: erakkoisien opetuksia / toim. ja suom. arkkipiispa Paavali. [Drevni paterik] Porvoo; Hki; Juva: WSOY, 1978.
- Miten uskomme: ortodoksinen paimenkirje / arkkipiispa Paavali. Porvoo; Hki; Juva: WSOY, 1978 (Porvoo)
- Ortodoksisen kirkon liturgiikka / arkkipiispa Paavalin liturgiikan luentoja.
- Ortodoksisia kirkkolauluja : Kotkassa 1-2.12.1951 pidettävien Seitsemänsien ortodoksisten laulupäivien ohjelmistoa / toim. pappismunkki Paavali; nuotit tekstannut Leo Kasanko. Kuopio : Pyhän Sergein ja Hermannin veljeskunta, 1951.
- Rukous ikonin edessä / arkkipiispa Paavali; [valokuvaus: Vesa P. Takala; toimitustyö: Marianna Laurson]. Porvoo: WSOY, 1982.
- Uskon pidot : kutsu Jumalan valtakunnan rakkauden aterialle / Arkkipiispa Paavali. Porvoo: WSOY, 1986.
- Vaeltajan kertomukset / [arkkipiispa Paavalin tark. suom.]. Helsingissä [Hki] : Otava, 1983.
- Valamon vanhuksen kirjeitä / skeemaigumeni Johannes; [suomennos: arkkipiispa Paavali]. Heinävesi : Valamon luostari, 1992 (Jyväskylä : Gummerus).
- «… ja on oleva yksi lauma ja yksi paimen» : kristittyjen jälleenyhdistymisen aate ortodoksisen kirkon tajunassa / Pappismunkki Paavali. Kuopio, 1951.
- Ortodoksinen laulukirja / pappismunkki Paavali. Hki, 1944.
Праця архієпископа Павла «Як ми віруємо» ( «Miten uskomme: ortodoksinen paimenkirje») переведена багатьма мовами. [4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Paavali — SLS.
- ↑ Архиепископ Павел Гусев-Олмари. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Demetrius Kiminas «The Ecumenical Patriarchate». — Wildside Press LLC, 2009. — ISBN 9781434458766, стр. 138
- ↑ Вышло в свет русско-китайское издание книги архиепископа Финляндского Павла (Олмари) «Как мы веруем». Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Прием представителем Московского Патриархата в Дамаске Главы Финляндской Православной Церкви Архиепископа Павла // Журнал Московской Патриархии. М., 1967. № 1. стр. 6
- Награждение Предстоятеля братской Церкви [Архиепископа Карельского и всея Финляндии Павла орденом св. кн. Владимира I степени) // Журнал Московской Патриархии. М., 1967. № 8. стр. 2.
- Пимен, Патриарх. Архиепископу Павлу [благодарность за гостеприимство во время визита в Финляндию] // Журнал Московской Патриархии. М., 1974. № 7. стр. 2.
- Визит в Советский Союз Архиепископа Карельского и всей Финляндии Павла // Журнал Московской Патриархии. М., 1975. № 8. стр. 4.
- Варфоломей, архиепископ [Ташкентский и Среднеазиатский]. Пребывание Архиепископа Карельского и всей Финляндии Павла в СССР // Журнал Московской Патриархии. М., 1975. № 10. стр. 17-21.
- Никодим, митрополит Ленинградский и Новгородский. Его Высокопреосвященству, Высокопреосвященнейшему Павлу, Архиепископу Карельскому и всей Финляндии [послание по случаю освящения нового храма в Ново-Валаамском монастыре] // Журнал Московской Патриархии. М., 1977. № 10. стр. 55.
- Ювеналий, митрополит Крутицкий и Коломенский, председатель ОВЦС. Архиепископу Карельскому и всей Финляндии Павлу [приветствие по случаю 60-летия Финляндской православной духовной семинарии] // Журнал Московской Патриархии. М., 1978. № 11. стр. 5.
- Пребывание в Советском Союзе Архиепископа Карельского и всей Финляндии Павла // Журнал Московской Патриархии. М., 1979. № 6. стр. 6-7.
- Архиепископ Карельский и всей Финляндии Павел в гостях у Русской Церкви // Журнал Московской Патриархии. М., 1982. № 6. стр. 65.
- Поздравление Предстоятелю Финляндской Православной Церкви // Журнал Московской Патриархии. М., 1982. № 10. стр. 3.
- Сойко Богдан, протоиерей. Празднование 70-летия Архиепископа Карельского и всей Финляндии Павла // Журнал Московской Патриархии. М., 1984. № 12. стр. 57-58.
- Лайтила Т. Паавали (Павел) // Сто замечательных финнов :
- Nunna Kristoduli. Arkkipiispa Paavali hengellisen lapsensa silmin. Minerva. Helsinki-Jyväskylä. 2008. ISBN 978-952-492-176-3
- Силуан (Никитин), иеромонах Жизненный путь архиепископа Финляндского Павла (Олмари) // «Христианское чтение», № 4, 2017. Санкт-Петербург: Издательство Санкт-Петербургской Духовной Академии. С. 364—377
- Силуан (Никитин), иером. Спасо-Преображенский Ново-Валаамский монастырь в годы управления Финляндской православной церковью архиепископом Павлом (Олмари) [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Христианское чтение. 2018. — № 3 — С. 257—274
- Силуан (Никитин), иеромонах Взаимоотношения Финляндской Православной Церкви и Вселенского Патриархата при архиепископе Павле (Олмари) (1960—1987) // Христианское чтение, 2018. — № 2 — Санкт-Петербург: Издательство Санкт-Петербургской Духовной Академии. С. 185—196.
- Силуан (Никитин), иеромонах Богослужебная жизнь Финляндской Православной Церкви при архиепископе Павле (Олмари) // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2019. Вып. 87 С. 124—141.
Посилання[ред. | ред. код]
- В православной семинарии в Йоэнсуу прошла конференция, посвященная памяти архиепископа Финляндского Павла [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.]
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |