Пазізін Микола Іванович
| Микола Іванович Пазізін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
24 травня 1949 (74 роки) м. Еліста, нині Калмикія, РФ | |||
| Країна |
 Росія →  Україна | |||
| Навчання | Кубанський державний університет | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роки творчості | 1975—донині | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди |
| |||
|
| ||||
Микола Іванович Пазізін (нар. 24 травня 1949, м. Еліста, нині Калмикія, РФ) — живописець, графік. Член НСХУ (1984). Заслужений художник України (2013)[1]. Батько Софії Пазізіної.
Життєпис[ред. | ред. код]
Малювати почав у дитинстві за сприяння мами. Перший виставковий стенд юного малярі представлений, коли Микола Пазізін навчався у 5-В класі. Потім була спільна виставка зі старшим братом окремим стендом «Брати Пазізіни» на республіканському конкурсі.
Закінчив художньо-графічний факультет Кубанського університету в м. Краснодар (1973, нині РФ). Від 1975 — художник Тернопільського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України. 1986—1989 — відповідальний секретар Тернопільської обласної організації Спілки художників УРСР.
Творчість[ред. | ред. код]
Працює в галузях станкового живопису, рисунка.
Роботи зберігаються в майже 20 музеях, 40 державних установах та приватних колекціях в Україні й за кордоном.
Виставки[ред. | ред. код]
Учасник міжнародних пленерів живопису, всеукраїнських, міжнародних виставок (понад 250[2]); 30 — персональних (Тернопіль — 1978—1979, 1985—1986, 1991, 1993, 1999, 2003), Львів (1993—1994), Київ (2006), Краків (1992, 1994), Ряшів (1994—1995), Перемишль (1995), Ярослав (1996), Любачів (1997, 2005), Вроцлав (1999), Освенцим (2003; усі — Польща) та інші.
Тематичні виставки: «Крем'янець — місто [[Ю.] Словацького]]», «Старий Краків», «По Австрії», «Любачевські враження».
Стипендіат фундації «Janineum»: міста Краків (1992, Польща) та Відень (1997, 1998, 2005, Австрія).
Твори[ред. | ред. код]
- «Золота липа» (1986),
- «Польові квіти» (1991),
- «Райська яблуня» (2000),
- діорама «Бої за Тернопіль» (1984, Тернопільське ВПУ № 4),
- оздобленням постамента хреста в парку імені Тараса Шевченка (Тернопіль, 2015).
Нагороди[ред. | ред. код]
- медаль меморіалу А. І Куїнджі,
- срібна медаль імені Хіполіта Цегельськего (Познань, 2009),
- звання «Заслужений для культури Польщі» (2010),
- * відзнака Тернопільської міської ради I (2011), II (2010) і III ступенів (2008).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 11 жовтня 2013 року № 551/2013 «Про відзначення державними нагородами України діячів образотворчого мистецтва»
- ↑ Леся Заморська. Художник Микола Пазізін: «Стати художником — мрія мого дитинства. що зреалізувалася» [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2010. — 13 серпня.
Джерела[ред. | ред. код]
- І. Дем'янова, Т. Удіна. Пазізін Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 13—14. — ISBN 978-966-528-279-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Леся Заморська. Художник Микола Пазізін: «Стати художником — мрія мого дитинства. що зреалізувалася» [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2010. — 13 серпня.
- Тернопільський художник Микола Пазізін відкрив нову виставку у Польщі [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2011. — 24 липня.
- Тернополянин Микола Пазізін став заслуженим художником України[недоступне посилання з липня 2019] // Номер один. — 2013. — 24 жовтня.