Палаццо Лабіа
| Палаццо Лабіа італ. Palazzo Labia |
|
|---|---|
 |
|
| Статус: | палац |
| Країна: | Італія |
| Місце розташування: | місто Венеція |
| Географічні координати: | 45°26′35″ пн. ш. 12°19′32″ сх. д. / 45.44306° пн. ш. 12.32556° сх. д. |
| Архітектурний стиль: | бароко |
| Завершення будівництва: | початок XVIII століття |
Палаццо Лабіа (італ. Palazzo Labia) — палац у Венеції в районі Каннареджо на каналі Каннареджо. Через площу від палацу стоїть церква Сан-Джеремія.
Зміст |
Історія [ред.]
Родина Лабіа [ред.]
Вельможна родина Лабіа походила з Каталонії, Іспанія. В Венецію вони перебралися у 17 столітті і були залічені до венеціанських вельмож у 1646 р., коли дали гроші на ведення військових дій проти Кандії. Приблизно з цього періоду починається розкішне життя родини в Венеції.
Будівництво та оздоби [ред.]
Аби підтримати статус вельмож, родина розпочала будівництво власного палацу, не гіршого за величні палаци вельможних венеціанських родин. У 1730 р. здійснена перебудова, тому палац має різні фасади на канал та на бічну площу ( архітектори Андреа Сомінеллі, Треміньйон Олександр та його син Паоло ). Перший поверх оздобили рустом, другий прикрашений вікнами та іонійськими колонами, верхній - коринфськими пілястрами. Фасад завершував карниз з великим виносом уперед. Близкість Церкви Сан Джеремія не засмутила архітекторів, а дзвіницю церки навіть включили в фасад палацу, який ніби обгорнув її. Незвичним було створення трьох фасадів палацу, тоді як звичні палаци Венеції мали один пишний, що виходів на канал.
Побудований у стилі бароко на початку 18 століття. Один з останніх «великих» палаців Венеції.
Але родзинкою палацу став цикл стінописів, створених у 1746-1747 рр. венеціанським художником Джованні Баттіста Тьєполо на сюжет «Історії Антонія та Клеопатри». Немолодий вже художник створив тут в бальній залі ( Salone делле Feste ) кращі декоративні фрески венеціанського періоду творчості. Замовниками були брати Анджело та Паоло Антоніо Лабіа.
Фрески починаються від підлоги, надзвичайно вдало імітуючи і продовжуючи реальну архітектуру, її елементи, декор пілястрів, візерунок балюстрад. За арками умовного палацу Клеопатри відтворено новий простір, де і зображені епізоди історії - «Нарада Клеопатри з Антонієм», «Бенкет Клеопатри на честь Антонія». Художник не мав доброї класичної освіти, тому припускався до помилок. Частка епізодів була трактована з церемоніями сучасного палацового етикету, на що вказали художнику. Невідповідні подробиці він прибрав. Але загалом фрески нагадують пишні театральні сцени рококо з фантастичними сукнями, фантастичними пейзажами і легендарними персонажами. Але віртуозно відтворені архітектурні деталі, майстерне використання перспективи ( чого варті тільки намальовані сходи від підлоги в умовну залу палацу Клеопатри )надали стінописам якості нової, художньої реальності.
Палац прикрасили не тільки стінописи Тьєполо. Картинна галерея палацу мала твори відомих на той час венеціанських майсрів, серед яких -
- Пальма ді Джоване
- син Тьєполо - Джованні Доменіко
- Помпео Батоні
- Джамбаттіста Канал
- Гаспар Діцціані
- Грегоріо Лаццаріні
- Антоніо Візентіні
- Агостіно Мазуччі
- Пласідо Костанці. Серед розкішних оздоб палацу - гобелени з Фландрії ( серія «Історія Сципіона Африканського ».)
В 19-20 століттях [ред.]
_033.jpg)
Родина Лабіа володіла палацом до кінця 19 століття. Матеріальна скрута спонукала продати палац і його придбав князь Лобковиц. Тут діяв благодійний фонд. В 20 ст. новим володарем палацу став Carlos de Beistegui, який наказав розпочати реставрацію та відновлення палацу. Зазнавши матеріальної скрути, Carlos de Beistegui продав палац у 1960-ті рр. корпорації RAI ( Італійське державне телебачення ), яка використовувала палац як власну регіональну резиденцію. В свою чергу RAI у 2008 році намагалось продати палац, висуваючи умову обов'язкового використання палацу з культурно-освітньою метою за вимогами муніціпалітету Венеції.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Палаццо Лабіа |
- Marcello Brusegan. La grande guida dei monumenti di Venezia. Roma, Newton & Compton, 2005. ISBN 88-541-0475-2.
- Guida d'Italia – Venezia. 3a ed. Milano, Touring Editore, 2007. ISBN 978-88-365-4347-2.
- Elsa e Wanda Eleodori. Il Canal Grande. Palazzi e Famiglie. Venezia, Corbo e Fiore, 2007. ISBN 88-7086-057-4.
- Aldo Rizzi, Giambattista Tiepolo, Milano 1990.
- M. Gemin, F. Pedrocco, Giambattista Tiepolo. I dipinti. Opera completa, Venezia 1993.
