Палац Лінарес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац Лінарес

Палац Лінарес (ісп. Palacio de Linares )- палац в місті Мадрид, побудований в кінці 19 ст. в стилі еклектика. Відновлений та реставрований після пошкоджень в громадянську війну в Іспанії.

Історія будівництва[ред.ред. код]

У 1872 р. маркіз де Лінарес придбав у Мадриді ділянку землі з метою побудови палацу. Первісний проект створив архітектор Карлос Колубі і розпочав будівництво у 1877 р. До будівництва залучили французького архітектора Адольфа Омбре (Adolf Ombrecht). Водночас будували палац та службові приміщення, над створенням яких працювала низка архітекторів, серед яких Мануель Альварес Анібал. Палац був міським і водночас мав риси багатої садиби з парком, стайнями, парковими павільйонами. Маркіз де Лінарес перебрався в палац вже у 1884 р., хоча той не був готовий, а оздоби інтер'єрів тривали до 1900 року.

Декоративні роботи в палаці робив художник Мануель Домінгес, який залучив доробіт молодого тоді Ульпіано Чека.

Опис палацу[ред.ред. код]

Palacio de Linares, Plaza de Cibeles, Madrid.jpg

Недовгий за розмірами палац Лінарес має чотири поверхи разом з приміщеннями цоколю. Цокольні приміщення містили кухні, комори, приміщення для обслуги. В переліку парадних зал палацу — вітальня, бібліотека, кімната для тютюнопаління, більярдна, музичний салон в стилі Луї XVI, спальня, ванна кімната, будуар маркізи в стилі Луї XVI, спальня маркізи, східна кімната. Четвертий поверх мав помпеянську галерею, кімнати для гостей, зимовий сад, ідальню, ванну кімнату та спальні і кабінети для візітерів.

Зразок живопису Франсіско Праділья

Парадні інтер'єри — типовий набір історичних стилей — неорококо, необароко Франції тощо. Стелі прикрашені живописом — плафонами, підлоги — паркетами, інтер'єри мали гобелени Королівської мануфактури обеленів, східну кімнату прикрасили шовком з Китаю, а палацові зали — вишивками та картинами. Серед митців переважали художники Іспанії — Джеронімо Санол, Мануель Домінгес, Алехандро Феррант, Франсіско Праділья та інші.

Подальша історія[ред.ред. код]

По смерті маркіза палац успадкувала графіня Вільяпадьєрна. В роки громадянської війн палац зазнав пошкоджень і роками стояв руїною. Його планували розібрати повністю. Але у 1976 р. руїни палацу визнали історичною пам'яткою доби еклектики, що врятувало його від повної руйнації. Будівля була реставрована за проектом Карлоса Фернандеса Пуэнте. Палац використовується як культурний центр «Каса де Америка» і слугує для підтримки культурних зв'язків Іспанії з країнами Латинської Америки.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • MACEIRAS REY, CARMEN: El secreto de Raimunda. Editorial Silex, 2009. 360 páginas. ISBN:978-84-7737-241-7.