Плафон (живопис)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Худ. Джованні Баттіста Гауллі.Плафон стелі церкви Іль Джезу в Римі.

Плафон (живопис) - (від фр. plafond стеля) різновид живопису, що прикріпляють на стелю. Мав поширення в 17-18-19 століттях як коштовна оздоба стель в палацах і церквах. Зазвичай використовувався для пласких чи циліндричних склепінь і мав сюжетне чи безсюжетне (орнаментальне) зображення.

Основи і техніки виконання[ред.ред. код]

Плафон може мати різну основу:

  • тиньк, а плафон в техніці фрески
  • папір
  • полотно
  • дерево
  • бетон тощо.
    • Техніки виконання:
  • клееві фарби
  • олійні фарби
  • синтетичні фарби
  • акварель
  • мозаїка
  • ліплення
  • скульптура (зазвичай рельєфи)

Трохи історії.Античність[ред.ред. код]

Плафон з зображенням Доброго пастиря. Катакомби Святої Прісцилли
Катакомби в Римі Святих Марцеллінуса і Петра

Прообразом всіх плафонів були розписи в печерах, що зберіглися в різних районах світу.

Особливе місце розписи на стелях мали в спорудах Стародавньої Греції та Стародавнього Риму і виконувались в техніках фрески чи мозаїкою.

З часів стародавніх греків зберіглося поховання в місті Керч (Крим, Україна), де на стелі в медальйоні художник зобразив обличчя богині родючих сил Деметри. Аби ніхто не плутав, хто саме на плафоні, художник вказав написом ім'я богині. Це не єдине зображення в поховальній камері. Якраз навприти входу на стіні є залишки стінопису з зображенням бога підземного світу Плутона, що викрав дочку деметри - Кору і вивіз її колісницею. Отже, зображення Деметри в плафоні сюжетно пов'язане зі стінописом і є фресковим переказом грецького міфу. Плафон відносять до 1 століття до н.е.

Плафон, як і інший живопис, всмоктував нові ідеї і вірування і відтворював їх художніми засобами. Цікавими зразками плафонів стали розписи в катакомбах з першими похованнями первісних християн в Римі. Художники з перших християнських гуртків добре знали плафони в язичницьких спорудах Риму.Тому запозичили багато елементів з них (медальйони, гірлянди тощо), але додавали монограми Христа чи малювали свого бога у вигляді Доброго пастиря, його обличчя з німбом тощо.

Плафони в Венеції.Доба Відродження.[ред.ред. код]

Худ. Веронезе. Вілла Барбаро, плафон «Боги Олімпа»
Зразок плафону пензля Тінторетто. Палац дожів, Венеція.

Італійці приділяли велику увагу оздобам стелі, тому плафони різних типів знайшли в країни своїх палких прихильників і серед художників, і серед споживачів і глядачів.

Художньо довершені зразки плафонів залишили художники міста Венеція 16 століття. Веронезе і Тінторетто неодноразово створювали багатофігурні плафони в різних будівлях - приватних чи суспільних.

Паоло Веронезе отримав замову на фрески вілли Барбаро. На циліндричному склепінні одної зали він і створив багаточасний плафон. Усі зображення пов'язані з восьмикутною фрескою з зображенням богів Олімпу і їх атрибутами. Кожне зображення відокремлене стрічками з орнаментом і має ясну, тектонічну побудову. Цікавим було включення в плафон портрету реальної господині вілли в синій сукні та її старої служниці, імітації балюстради, колон та пишних архітектурних оздоб і навіть тіней від неіснуючої архітектури.

Свій зразок плафону, не розділеного на частини, створив Тінторетто для палацу дожів з зображенням баталії. Бурхливі рухи персонажів посилені використанням сильного ракурсу, майстром якого був Тінторетто.

Аннібалє Каррачі і галерея палацу Фарнезе.[ред.ред. код]

Тріумф вакха і Аріадни.Галерея палацу фарнезе

По запрошенню кардинала Одоардо Фарнезе в Рим прибув художник Аннібалє Каррачі (1560-1609). Кардинал замовив йому фрески в галереї свого палацу.Вісім років витратив художник на створення фресок. Вони стали новим словом в створенні палацового декору, де засобами живопису відтворені ліплення, архітектурні деталі,бронзова скульптура, рами картин і самі картини. Циліндричне склепіння галереї прикрасили плафони з оригінальними композиціями Аннібалє Каррачі на сюжети «Метаморфоз» Овідія. Фрески мали успіх і відкрили в Римі добу ілюзіонізму в створенні плафонів. Композиції Каррачі вивчатимуть як послідовники бароко, так і класицизму.

Розвиток математичних знань і італійської перспективи відкрив художникам шлях до створення ілюзії глибини як вперед, так і вверх.

Плафони доби бароко.[ред.ред. код]

Худ. П'єтро да Кортона. Плафон палацу Барберіні, Рим.

Папський престол в Римі у 1623 р. посів Урбан VIII , що зажадав перетворити свою столицю на пишній центр католицизму. Розпочалося будівництво нових розкішних церков і палаців, які рясно прикрашали скульптурами, фресками і плафонами. Серед видатних італійських творців плафонів були :

тощо

Пізнє бароко і рококо[ред.ред. код]

Скорочення будівництва і вступ Італії в економічну і політичну кризу спонукав багатьох італійських майстрів емігрувати чи роками працювати в інших країнах. Багато серед них було і художників - майстрів створення плафонів. Тільки в Петербурзі (Російська імперія) на протязі 18 століття робила ціла армія творців плафонів в стилістиці пізнього бароко і рококо. Палаци і палацові церкви Петербурга і передмість і досі своєрідний музей плафонів,як замовлених в Італії чи Франції, так і створених в столиці, де є твори :

Ораніенбаум.Китайський палац. Плафон художника Гаспаро Діциані «Алегорія Географії»

Тільки в одному Китайському палаці Оранієнбаума під Петербургом збережено плафони з алегоріями

Був тут і невеликий плафон пензля Джованні Баттіста Тьєполо.

Плафони російського класицизму[ред.ред. код]

Російський класицизм був часом надзвичайного поширення будівництва і надзвичайного здешевлення всіх засобів декорування. Від коштовних плафонів олійними фарбами почали відмовлятися чи використовували ті, що вже були в сховищах (палац в передмісті Гатчини). Коли пожежа 1837 року пошкодила плафон над Йорданськими сходами Зимового палацу, новий плафон просто узяли з запасів.

Поширення на плафонах отримали малоцікаві алегорії, боги римського чи грецького пантеону і рослинні орнаменти і візерунки. Відмова від олійних фарб спонукала звернення до дешевих технік клеєвими фарбами чи навіть акварелі на папері (деякі плафони в садибі Останкіно, де багато бутафорії замість мармуру, бронзи, плафонів олійними фарбами). Чим далі від столиць, тим більш дешевими і біднішими були плафони і засоби декору взагалі.

Плафони доби еклектики (історизму) 19 століття[ред.ред. код]

Худ. Лефлер.Плафон театру в Одесі.

Все частіше плафони строрювали лише для театральних зал, побудованих в історичних стилях. Дещо типовим було створеня плафонів в новому театрі міста Одеса. Театральні вистави спонукали зверненя художника з Відня Лефлера до драм Шекспіра. І плафон театру в Одесі прикрасили сцени з вистав «Гамлет», «Сон в літню ніч», «Зимова казка»,«Як вам це сподобається» в стилі академізм.

Іноді замови на плафон отримували і сучасні художники для залів з історичними оздобами (плафон пензля Барбудо Санчеса «Двобій Дон Кіхота з вітряками» для Золотого кабінета палацу Ханенко, Київ). Але це були швидше винятки.

Плафони в 20 столітті[ред.ред. код]

Плафон як живопис не щез і в 20 столітті. Бурхливі зміни в суспільстві і технічні революції не заперечили використання плафонів. І вони перемістились з приватних палаців чи театрів в суспільні і транспортні заклади - інститути (актові зали),робітничі і сільські клуби, вокзали, станції метро.

Плафони в 20 столітті створювали:

Джерела[ред.ред. код]

  • Кузнецов А.в.,Своды и их декор,М, 1938 (рос).

Див. також[ред.ред. код]