Партизанська (станція метро, Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°47′17″ пн. ш. 37°45′08″ сх. д. / 55.78806° пн. ш. 37.75222° сх. д. / 55.78806; 37.75222

Партизанська
Арбатсько-Покровська лінія

Partizanskaya-mm.jpg
Загальні дані
Тип Колонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення 9 м
Проектна назва Стадіон ім. Сталіна, Стадіон СРСР
Стара назва Ізмайлівський парк культури і відпочинку імені Сталіна (1944-1948),
Ізмайлівська (1948-1963),
Ізмайлівський парк (1963-2005)
Кількість платформ 2
Тип платформ(и) Острівна
Форма платформ(и) Пряма
Дата відкриття 18 січня 1944 року
Архітектор(и) Б. С. Виленский (рос.), Л. Д. Фишбейн (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Б. С. Виленский (рос.), Л. Григорьев (рос.), Л. А. Шагурина (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Н. А. Кабанов (рос.)
Виходи до Ізмайлівське шосе, Народний проспект
Час відкриття 5.25
Час закриття 1.00
Код станції 050, И
Арбатсько-Покровська лінія
Щолківська
Першотравнева
Ізмайлівська
Першотравнева
ТЧ-3 «Ізмайлово»
Партизанська
Семенівська
Електрозаводська
Бауманська
Курська 
СЗГ до ЗЛ
Хмельницька
     
Площа Революції
СЗГ до ФЛ
Арбатська
Смоленська
Київська
Парк Перемоги
Слов'янський бульвар
Кунцевська
СЗГ до ФЛ
Молодіжна
Крилатське
Притунельний об'єкт «Станція Д»
Троїце-Ликово
Строгіно
М'якініно
Митінський метроміст через р. Москву
Волоколамська
Митіно
П'ятницьке шосе
ТЧ-16 «Митіно»
Рождествено

«Партизанська» (до 2005 — «Ізмайлівський парк», до 1963 «Ізмайлівська», до 1948 «Ізмайлівський парк культури і відпочинку імені Сталіна»[1]) — станція Арбатсько-Покровської лінії Московського метрополітену . Розташована між станціями «Ізмайлівська» і «Семенівська». Знаходиться на території району Ізмайлово Східного адміністративного округу Москви.

Відкрита 18 січня 1944 у складі ділянки «Курська»-«Ізмайлівський парк культури і відпочинку імені Сталіна» («Ізмайлівська»)[1].

Історія[ред.ред. код]

Історія проектування станції «Партизанська» пов'язана з історією проектування Покровського радіусу Московського метрополітену, який мав починатися біля бібліотеки імені Леніна і закінчуватися в Ізмайлово. Перший проект Покровського радіусу з'явився в 1932. Після станції «Курський вокзал» планувалося побудувати станції «Гороховська Вулиця», «Бауманська Площа», «Спартаківська Площа», «Переведеновський Провулок», «Електрозаводська», «Семенівська Площа», «Миронівська Вулиця» і «Стадіон» (проектна назва « Партизанської»). Спочатку розглядалися три варіанти назви: «Стадіон імені Сталіна», «Стадіон народів» і «Стадіон СРСР». Такі проекти назв пов'язані з тим, що ще до початку війни недалеко від станції передбачалося спорудження величезного стадіону. У зв'язку з цим станцію вирішили побудувати триколійною, за для запобігання тисняви на станції під час проведення спортивних заходів[2]. У грудні 1934 року було скасовано будівництво станції «Гороховська Вулиця», а у березні-квітні 1935 року «Переведеновський Провулок» перейменували в «Бакунінську Вулицю». У генеральному плані реконструкції Москви 1935 були виключені станції «Спартаківська Площа» і «Миронівська Вулиця»[3].

Будівництво ліній третьої черги почалося в 1938 році. «Ізмайлівська» будувалася відкритим способом[4]. Після початку Великої Вітчизняної війни будівництво було заморожено, а споруди використовувалися під бомбосховище. Хоча будувати стадіон вже не планувалося, її проект було реалізовано в початковому вигляді (крім декору)[5]. 18 січня 1944 станція «Ізмайлівська» була відкрита у складі ділянки «Курська» — «Ізмайлівська»[3].

20 серпня 1963 була перейменована в «Ізмайлівський парк»[3].

3 травня 2005 станції було дано нову назву «Партизанська». Ідею про перейменування станції метро «Ізмайлівський Парк» в «Партизанську» висунув голова Ради ветеранів Москви В. І. Долгих, оскільки парк є місцем зустрічей ветеранів партизанського руху. 3 травня 2005, на честь 60-річчя святкування Перемоги у Великій Вітчизняній війні, відповідну постанову підписав Юрій Лужков[6].

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 9 м)

Оздоблення[ред.ред. код]

Оздоблення присвячено темі партизанського руху[5]. Колони і верх колійних стін оздоблено сірувато-жовтувато-білим мармуром Прохоро-Баландинського родовища[5], низ — коричневою керамічною плиткою. Капітелі колон прикрашені барельєфами: лісова гущавина і радянський автомат ППС на гілці[5]. Колійні стіни прикрашені барельєфами (скульптор С. Л. Рабинович). На стінах розташовані численні квадратні керамічні плитки з рельєфами, які зображують різні види радянської зброї[5]. На двох найближчих до виходу колонах встановлені скульптури Зої Космодем'янської і партизана Матвія Кузьмича Кузьміна (скульптор М. Г. Манізер). Над середній колією станції знаходяться ніші, раніше в них розташовувалися величезні круглі світильники і фрески художника А. Д. Гончарова, що не збереглися до наших днів[7].

Проектна назва станції «Стадіон ім. Сталіна». Станція спочатку була розрахована на великий пасажиропотік — стадіон ім. Сталіна повинен був стати найбільшим стадіоном СРСР, саме тому станція мала 3 колії. Передбачалося також будівництво другого виходу, який і повинен був вести до стадіону, з єдиним у Москві шестистрічковим ескалатором. Але стадіон ім. Сталіна так і не було побудовано, спочатку через війну, а потім через кепські гідрогеологічні умови, і оздоблення станції було змінено[4].

У станції один вихід у західному торці. Дві сходи з'єднують обидві платформи з підземним касовим павільйоном. На проміжному майданчику вихідних сходів поруч з містком над середнею колією розташована скульптурна група «Партизани» (скульптор М. Г. Манізер)[8]. Дві довгі сходи — одна на спуск, інша на підйом — з'єднують підземний павільйон з поверхнею. Зовні наземний вестибюль є масивною прямокутною будівлею. Фасад вестибуля прикрашено глибоким портиком з колонами чорного діабазу[9]. Зсередини стіни оздоблені білим і червоним мармуром[9].

Наприкінці 2007 — початку 2008 проведена практично повна заміна асфальтового покриття підлоги станції на темний мармур, при цьому світлий мармур, яким був виконаний орнамент на підлозі, було замінено на червоний граніт.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Колійний розвиток станції Партизанська

За станцією знаходиться перехресний з'їзд. Рух у бік «Ізмайлівської» фактично здійснюється не по головній колії, а по сполучній гілці. Головна колія раніше прямувала на кілька десятків метрів і закінчувався тупиком і спочатку призначалась для пуску додаткового потягу в бік центру після закінчення матчів на планованому Стадіоні Народів, а згодом для підземного продовження лінії в Ізмайлово[4]. Зараз стрілка демонтована і рейки на продовженні головної колії розібрані. Аналогічний задєл є і з іншого боку, але там рейок ніколи не було.

За станцією, після виходу на поверхню, знаходиться з'їзд у депо «Ізмайлово». Таким чином, «Партизанська» є кінцевим пунктом для прямуючих в депо маршрутів.

До кінця 1949 станція була кінцевою і мала колійний розвиток — три стрілки — тільки з боку станції «Семенівська». Для обороту потягів, посадки і висадки пасажирів використовувалась тільки середня колія. Бічні колії могли використовуватися тільки для відстою потягів (на одну колію було можливо прийняти потяги з центру, а з іншої колії відправити потяг до центру). За станцією не було ніякого колійного розвитку, всі три колії були тупиковими. Тупикова призма середньої колії знаходилася в межах платформи станції і за нею був перехідний місток з однієї платформи на іншу.

На початку 1950 за станцією було відкрито електродепо «Ізмайлово». Були побудовані сполучні тунелі між станцією і депо. У тунелях розтошували подвійний перехресний з'їзд для обороту потягів і службову платформу. У цей тунель були продовжені всі три колії зі станції, перехідний місток між платформами перестав існувати, а оборот потягів було перенесено в цей тунель.

Наприкінці 1954 в депо «Ізмайлово» була відкрита станція «Першотравнева», всі потяги стали слідувати далі до нової станції.

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

На станції один (західний) вестибуль. Вихід у місто до Ізмайлівського шосе, Народного проспекту, Ізмайлівського парку[7].

Біля станції розташована автостанція «Ізмайлівська», що обслуговує багато приміських маршрутів автобусів в східну частину Московської області

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Об открытии новых станций метрополитена в 1944 году». Газета «Известия». Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 20.01.1944. 
  2. «Арбатско-Покровская линия. Станция "Партизанская"». news.metro.ru. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 26 октября 2012. 
  3. а б в «Проектирование и первые очереди строительства». metro.molot.ru. Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 11 марта 2011. 
  4. а б в «Арбатско-Покровская линия. Станция "Партизанская"». metro.molot.ru. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 26 октября 2012. 
  5. а б в г д Наумов, 2010, С. 186
  6. «Станция метро "Измайловский парк" переименована в "Партизанскую"». lenta.ru. Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 06.05.2005. 
  7. а б «Партизанская». Арбатско-Покровская линия. Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 12 октября 2012. 
  8. Наумов, 2010, С. 187
  9. а б Наумов, 2010, С. 188