Київська (станція метро, Кільцева лінія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°44′37″ пн. ш. 37°34′02″ сх. д. / 55.74361° пн. ш. 37.56722° сх. д. / 55.74361; 37.56722

Київська
Кільцева лінія

Центральна зала станції
Загальні дані
Тип Пілонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 53 м
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) острівна
Форма платформ(и) пряма
Дата відкриття 14 березня 1954
Архітектор(и) Е. И. Катонин(рос.), В. К. Скугарев(рос.), Г. Е. Голубев(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) М. В. Головинова(рос.), А. Н. Пирожкова(рос.)
Пересадка на Moskwa Metro Line 3.svg«Київська»,
Moskwa Metro Line 4.svg«Київська»
Виходи до Площа Європи, Київська вулиця
Час відкриття 5.35
Час закриття 1.00
Код станції 077
Кільцева лінія
Київська  ↔  Київська  ↔  Київська  +зал
     
Російська  ↔  Конюшковська
     
Краснопресненська  ↔  Барикадна
     
ТЧ-4 «Червона Пресня»
     
Білоруська  ↔  Білоруська  +зал
     
Новослобідська  ↔  Менделєєвська
     
Суворівська площа  ↔  Достоєвська
     
Проспект Миру  ↔  Проспект Миру
     
Комсомольська  ↔  Павелецька  +зал  +зал  +зал  +зал
     
Курська  ↔  Марксистська  ↔  Курська  +зал
     
Таганська  ↔  Марксистська  ↔  Таганська
     
Павелецька  ↔  Павелецька  +зал
     
Добринінська  ↔  Серпуховська
     
Жовтнева  ↔  Жовтнева
     
Парк культури  ↔  Парк культури

«Київська» — станція Кільцевої лінії Московського метрополітену. Відкрита 14 березня 1954 року в складі ділянки «Білоруська» — «Парк Культури». Розташована між станціями «Краснопресненська» і «Парк Культури». Перехід на Філевську і Арбатсько-Покровську лінії.

Історія створення[ред.ред. код]

Станція отримала назву від однойменного їй Київського вокзалу, і замкнула собою Кільцеву лінію московського метро.

У 1953 році на посаду генерального секретаря ЦК КПРС заступає Микита Сергійович Хрущов. В числі його перших діянь стає увічнення великої ролі народу України в московському метро. На той момент жодна з двох існуючих станцій «Київських»[1] його не задовольняли. За результатами оголошеного конкурсу було представлено 40 проектів, перемогу в якому здобули кияни[2]. Групою будівельників керував дійсний член Академії архітектури Української РСР Є. І. Катонін.

Архітектурні новації не використовувалися українською групою архітекторів. Основними стилістичними та інженерними принципами роботи для них стали пілони, що розширюються вгорі і параболічне склепіння, запозичене у Л. М. Полякова — архітектора метрополітену, котрий проектував мтанцію «Арбатська» Арбатсько-Покровської лінії. Тонкі орнаментальні оперізування форм станції нагадують оформлення «Новослобідської». Колійові стіни і нижня частина пілонів облицьовані мармуром марки «Коєлга», підлога викладена сірими гранітними плитами.

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 53 м)

Оздоблення[ред.ред. код]

Центральна частина посадкового залу, перекрита витонченим білосніжним склепінням, з'єднана з бічними частинами параболічними арками, облямованими ліпним джгутом, що характерно для української архітектури сімнадцятого століття. 18 пілонів прикрашені мозаїчними панно зі смальти і цінних каменів на тему єдності Росії і України (художник А.В.Мізін). Колійні стіни оздоблені світлим мармуром. На торцевій стіні центрального залу спочатку знаходився мармуровий барельєф з портретами В.І.Леніна і Й.В.Сталіна; сьогодні в центрі барельєфа мозаїчний портрет одного Леніна. По кромці торцевої стіни — рядок з гімну СРСР. Станцію прикрашають розкішні золотисті люстри, що освітлюють центральний зал.

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

З 1954 року для виходу в місто служить двомаршевий ескалатор, що виходить у загальний вестибюль з однойменною станцією Арбатсько-Покровської лінії. З проміжного майданчика є перехід на другу станцію.

У 1972 році споруджено додаткові переходи з центрального залу в східний торець станції «Київська» Арбатсько-Покровської лінії і в аванзал східного виходу станції «Київська» Філевська лінії.

Один з виходів із станції в 2006 році оформлений французькими архітекторами за зразком Паризького метрополітену, в дусі Ектора Гімара.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • На одній з мозаїк — «Боротьба за Радянську владу в Україні» — сучасні пасажири вбачають в одного з партизанів в руках мобільний телефон і КПК, а на колінах — ноутбук. Насправді він використовує польовий телефон моделі УНА-І або УНА-Ф, причому важку трубку партизан тримає двома руками, а те, що беруть за ноутбук — кришка від ящика з телефонним апаратом[2]. Разом з тим, зазначені моделі телефонів почали випускати тільки в другій половині 20-х років XX століття. Треба думати, що на мозаїці зображено якийсь іноземний польовий телефон-передавач.
  • Станція була останньою і найбільш «багатою» на зображення І. В. Сталіна. Цілих п'ять його профілів можо було побачити в оформленні станції на мозаїках «Проголошення Радянської влади В. І. Леніним. Жовтень 1917», «Возз'єднання всього українського народу в єдиній українській радянській державі», «Салют Перемоги у Москві. 9 травня 1945», «Дружба російських і українських колгоспників» і в самому кінці станції був поміщений великий профіль Леніна-Сталіна, який був замінений маленьким портретиком В. І. Леніна.
  • Один з входів на станцію, був створений в 2006 році французькими художниками стилізованим під типовий проект роботи Ектора Гімара, який використовувався для оформлення більшості входів на станції паризького метро, побудованих в 19001910 роки.

Фотографії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Київська Філевської лінії та Київська Арбатсько-Покровської лінії
  2. а б Егор Ларичев, Анастасия Углик Московское метро. Путеводитель. — КнигиWAM. — 2007. — С. 74—75. — ISBN 5-91002-015-3.

Посилання[ред.ред. код]