Посухи та голод у Росії та Радянському Союзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий Голод у Москві 1601 року

Упродовж усієї російської історії голод та посуха були звичним явищем, яке часто оберталося гуманітарними кризами, поєднаними з політичною або економічною нестабільністю, хибною політикою, екологічними проблемами та війною. Посухи та голодомори у Російській імперії та Радянському Союзі можна було спостерігати досить регулярно, причому голод траплявся кожні 10-13 років, а посуха — кожні п'ять-сім років. Голубєв і Дронін виділяють три типи посухи відповідно до продуктивних територій, уразливих до посух: Центральної (Надволжя, Північний Кавказ і Центрально-чорноземна смуга), Південної (Волго-В'ятський регіон, Урал і Україна) та Східної (степовий і лісостеповий пояси у Західному і Східному Сибіру та Казахстан).[1]

Посухи і випадки голоду до 1900 р.[ред. | ред. код]

У XVII столітті Московія зазнала голоду 1601-1603 років, який уважається найгіршим, оскільки його кількість жертв може налічувати 2 млн осіб (1/3 населення). До головних голодувань зараховують Великий Голод 1315-17 рр., який торкнувся більшої частини Європи, включаючи частину майбутньої Росії,[2] а також країни Балтії.[3] Никонівський літопис, написаний між 1127 і 1303 роками, відзначив не менш ніж одинадцять голодних років за цей проміжок часу.[4] Однією з найбільш серйозних скрут до 1900 року був голод 1891-92 рр., який вигубив від 375 000 до 500 000 душ, головним чином через пов'язані з голодом хвороби. Серед причин називалася велика осіння посуха, що призвела до недороду. Спроби центральної влади полегшити становище загалом провалилися, що, можливо, привнесло свою лепту у падіння віри в царський режим і пізніше політичну нестабільність.[4][5]

Список посух і голодоморів після 1900 року[ред. | ред. код]

Тяжко хворий від голоду хлопець (~1921)
Голодні діти в 1922 році

У доповіді Голубєва і Дроніна наведено таку таблицю основних посух у Росії з 1900 по 2000 рік.[1]

  • Центральні: 1920, 1924, 1936, 1946, 1972, 1979, 1981, 1984.
  • Південні: 1901, 1906, 1921, 1939, 1948, 1951, 1957, 1975, 1995.
  • Східні: 1911, 1931, 1963, 1965, 1991.

1900-ті роки[ред. | ред. код]

Невдала революція 1905 р., ймовірно, погіршила обсяги виробництва та обмежила доступність їжі.

1910-ті[ред. | ред. код]

Під час Російської революції та наступної громадянської війни відбулося зниження загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Вимірюваний у мільйонах тонн урожай зернових 1920 року становив тільки 46,1 проти 80,1 у 1913 році. До 1926 року він майже повернувся до передвоєнного рівня, досягши 76,8.[6]

1920-ті роки[ред. | ред. код]

Кілька випадків масового голоду трапилися на початку 1920-х років. У 1921-1923 роках стався перший голод у СРСР, привернувши широку міжнародну увагу. Тоді найбільше постраждали південно-східні території Європейської Росії (у тому числі Надволжя, особливо національні республіки Волго-Уральської історико-етнографічної області, приміром, Татарстан і Башкирія) та Україна. За оцінками, кількість потерпілих сягнула 16 млн людей, а померло до 5 млн. [7][8] Фрітьоф Нансен був удостоєний Нобелівської премії миру 1922 року почасти за роботу Верховним комісаром з питань допомоги в Росії.[9] Іншими організаціями, що допомагали боротися з радянським голодом, були Міжнародний альянс «Врятуймо дітей» та Міжнародний комітет Червоного Хреста.[10]

1930-ті роки[ред. | ред. код]

Радянський голод 1932-1933 років[ред. | ред. код]

Другий великий радянський голод стався під час початкового етапу колективізації в СРСР. Основні причини Голодомору включають конфіскацію радянською владою зерна та іншої їжі в 1932-33 рр.[1], що сприяло голоду, охопивши понад сорок млн осіб, особливо на півдні, на Дону та Кубані, а також у підрадянській Україні, де за різними оцінками мільйони людей померли від голоду або від викликаних голодом хвороб (Голодомор).[11] Проте для світової спільноти залишається питанням, чи Голодомор був величезним політичним провалом чи зумисним актом геноциду.[12] Є думка Роберта Конквеста, що голод не був навмисно заподіяний Сталіним, але «з неминучим наближенням голоду, він міг би запобігти цьому, але поставив на перше місце радянські інтереси, відмінні від тих, щоб нагодувати голодуючих, таким чином свідомо сприяючи йому».[13] Дехто все списує на природні причини, такі як захворювання рослин і посухи.[14] Є й такі погляди, що голод значно підсилили дії куркулів — прошарку селян, які стали багатими після Столипінської реформи — багато з яких палили свої посіви та забивали худобу, щоб тільки вони не стали набутком колективізації.[15]

Демографічні наслідки[ред. | ред. код]

"One demographic retrojection suggests a figure of 2.5 million famine deaths for Soviet Ukraine and Kuban region. This is too close to the recorded figure of excess deaths, which is about 2.4 million. The latter figure must be substantially low, since many deaths were not recorded. Another demographic calculation, carried out on behalf of the authorities of independent Ukraine, provides the figure of 3.9 million dead. The truth is probably in between these numbers, where most of the estimates of respectable scholars can be found. It seems reasonable to propose a figure of approximately 3.3 million deaths by starvation and hunger-related disease in Soviet Russian Ukraine and Kuban and Kazakhstan in 1932–1933".

— Timothy Snyder, «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіном», 2010, p.53.[16]

Демографічний вплив голоду 1932-1933 рр. був багатоманітним. Окрім безпосередніх та опосередкованих смертей, пов'язаних із голодом, відбувалися суттєві внутрішні міграції радянських громадян, які часто втікали з охоплених голодом районів. Раптовий спад народжуваності у довготривалій перспективі назавжди «підкосив» приріст населення Радянського Союзу у той спосіб, що й Друга світова війна, хоч, може, і не так кардинально.

Оцінки радянських загиблих від голоду 1932-1933 рр. помітно різняться, але, як правило, даються у мільйонах.[17][18][19] За оцінками Жака Валлена та ін., з голодом могли бути прямо пов'язані приблизно 2,6 млн. смертей в Україні. Крім того, за їхніми підрахунками, приблизно 1 мільйон осіб не народилися.[20] Довгострокові демографічні наслідки колективізації означали, що населення 1989 року в Радянському Союзі становило 288, а не 315 мільйонів, що на 27% менше, ніж це було за звичайних обставин.[21] На додачу до смертей, голод призвів до масових рухів населення, скажімо, близько 200 тисяч казахських кочівників втекли під час голоду в Китай, Персію, Монголію і Афганістан.

Хоча масовий голод у 1932-1933 рр. траплявся у різних куточках СРСР, наприклад, у Казахстані,[22] частинах Радянської Росії і АРСР Німців Поволжя,[23] таке явище, як «голодомор» стосується виключно подій, що відбувалися на радянських територіях, населених українцями.

Відлуння[ред. | ред. код]

Наслідки Голодомору залишаються делікатним і непростим питанням у сучасній Україні, де влада визнала його актом геноциду, а широким загалом він згадується як одна з найбільших трагедій в історії нації.[24][25][26] Питання про те, чи Голодомор був навмисним актом геноциду чи ні, часто ставало предметом спору між владою Російської Федерації та України. Сучасне російське керівництво, як правило, намагається замовчати або зняти з себе чи применшити будь-які зв'язки між Росією та цим голодом.[27][28][29]

1940-ті роки[ред. | ред. код]

Під час облоги Ленінграда нацистською Німеччиною загинув аж мільйон людей, а багато хто недоїдав або голодував, але вижив. Німці намагалися виморити Ленінград голодом, щоб придушити його опір. Голодування було однією з головних причин смерті, коли постачання продовольства було перервано та запроваджено суворе нормування. Тварин у місті було забито і з'їдено. Повідомлялося і про випадки канібалізму.[30][31]

останній великий голод в СРСР тривав здебільшого в 1947 році як сукупний ефект наслідків колективізації, воєнної шкоди, важкої посухи 1946 року на більш ніж 50 відсотках хліборобних районів країни та державної соціальної політики і нерозпорядливого використання запасів зерна. Найбільш постраждалими виявилися Придністров'я у Молдові та південно-східна Україна.[32][33] Орієнтовна кількість загиблих — від 100 тис. до 1 млн осіб.[34]

1947–1991[ред. | ред. код]

Після 1947 року великих голодів не було. Посуха 1963 року викликала панічний забій худоби, але ризику голоду не було. З цього року Радянський Союз почав нарощувати імпорт кормового зерна для своєї худоби.[35]

Пострадянська Росія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР в Росії періодично виникали проблеми голоду та продовольчої безпеки.[36] 1992 року в Російській Федерації сталося помітне зниження обсягу споживаних калорій.[37] З липня 2010 по 2015 рік Росія (як і Україна) переживала низку серйозних посух.[38] Плсуха 2010 року зумовила спад виробництва пшениці в Росії на 20%, що згодом привело до тимчасової заборони експорту зерна.[39]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Golubev, Genady; Nikolai Dronin (February 2004). Geography of Droughts and Food Problems in Russia (1900–2000), Центр досліджень екологічних систем, Кассельський університет (англійською) . Архів оригіналу (PDF) за 29 лютого 2020. Процитовано 17 грудня 2016.
  2. ↑ Smitha, Frank E. Russia to 1700. fsmitha.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2004. Процитовано 17 грудня 2016.
  3. ↑ Jordan, William C. (1996). The Great Famine. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 1-4008-0417-5. Архів оригіналу за 2 серпня 2017.
  4. ↑ а б The Russian Famine of 1891–92. www.loyno.edu. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  5. ↑ The History of International Humanitarian Assistance: Notes on Developments in 19th and 20th centuries. Indiana University–Purdue University Indianapolis (IUPUI). Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 17 грудня 2016.
  6. ↑ Nove, Alec (1992). An Economic History of the USSR 1917–1991. Penguin Books. с. 88–89. Nove notes that the harvest in 1913 was during an "extremely favorable year" indicating a somewhat larger than expected crop.
  7. ↑ WGBH American Experience . The Great Famine | PBS. American Experience. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  8. ↑ HAVEN, CYNTHIA (4 квітня 2011). How the U.S. saved a starving Soviet Russia: PBS film highlights Stanford scholar's research on the 1921–23 famine | Stanford News Release. news.stanford.edu (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 21 квітня 2017.
  9. ↑ Fridtjof Nansen – Facts. www.nobelprize.org. 2014. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  10. ↑ Famine in Russia, 1921–1922. www2.warwick.ac.uk (брит.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 21 квітня 2017.
  11. ↑ Fawkes, Helen (24 листопада 2006). Legacy of famine divides Ukraine. BBC News. Kiev. Архів оригіналу за 27 листопада 2006. Процитовано 17 грудня 2016.
  12. ↑ Genocide or "A Vast Tragedy"? | Literary Review of Canada. Literary Review of Canada (амер.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  13. ↑ Davies, R. W. and S. G. Wheatcroft (2004). The Years Of Hunger. New York: Palgrave Macmillan. с. 441 note 145.
  14. ↑ Tauger, Mark B. "The 1932 Harvest and the Famine of 1933." Slavic Review50.1 (1991): 70–89.
  15. ↑ Tottle, Douglas "Fraud, Famine and Fascism: The Ukrainian Genocide Myth from Hitler to Harvard." Progress Books (1987)
  16. ↑ Snyder, Timothy (02 жовтня 2012). Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin. Basic Books. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 1 червня 2021. (англ.)
  17. ↑ Ukraine – The famine of 1932–33 | history – geography. Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 3 січня 2017.
  18. ↑ The Great Famine – History Learning Site. History Learning Site (брит.). Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  19. ↑ The History Place – Genocide in the 20th Century: Stalin's Forced Famine 1932–33. www.historyplace.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 3 січня 2017.
  20. ↑ Vallin, Jacques; Meslé, France; Adamets, Serguei; Pyrozhkov, Serhii (2002). A New Estimate of Ukrainian Population Losses during the Crises of the 1930s and 1940s.
  21. ↑ Allen, Robert C (2003). Farm to Factory: A Reinterpretation of the Soviet Industrial Revolution. Princeton University Press. с. 117—120. Allen's demographic model also concluded that WW2 had a more significant long-term impact on the Soviet population (34 million due to fertility disruption and 41 million due to mortality). Had no war or violent collectivization occurred the 1989 population may have been 394 million by his estimates.
  22. ↑ Ertz, Simon (2005). The Kazakh Catastrophe and Stalin's Order of Priorities, 1929–1933: Evidence from the Soviet Secret Archives (PDF). Zhe : Stanford's student journal of Russian, East European, and Eurasian studies. Stanford University. Center for Russian, East European & Eurasian Studies. 1 (Spring). Архів оригіналу (PDF) за 3 вересня 2006.
  23. ↑ Sinner, Samuel D. (28 серпня 2005). The German-Russian Genocide: Remembrance in the 21st Century. lib.ndsu.nodak.edu. Архів оригіналу за 8 липня 2008.
  24. ↑ Kappeler, Andreas (2014). Ukraine and Russia: Legacies of the imperial past and competing memories. Journal of Eurasian Studies.
  25. ↑ Motyl, Alexander (2010). Deleting the Holodomor: Ukraine unmakes itself. World Affairs.
  26. ↑ Kupfer, Matthew, and Thomas de Waal. "Crying Genocide: Use and Abuse of Political Rhetoric in Russia and Ukraine." (2014).
  27. ↑ Ukraine clashes with Russia over 1930s famine. The Irish Times (амер.). 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  28. ↑ Marson, James (18 листопада 2009). Ukraine's forgotten famine. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  29. ↑ Young, Cathy (31 жовтня 2015). Russia Denies Stalin’s Killer Famine. The Daily Beast. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  30. ↑ The Siege of Leningrad, 1941 – 1944. www.eyewitnesstohistory.com. 2006. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
  31. ↑ History of St. Petersburg during World War II. www.saint-petersburg.com. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  32. ↑ Ellman, Michael (2000). The 1947 Soviet famine and the entitlement approach to famines (PDF). Cambridge Journal of Economics. Oxford University Press. 24 (5): 603—630. doi:10.1093/cje/24.5.603. Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2009. Процитовано 17 грудня 2016.
  33. ↑ Famine of 1946–1947. Seventeen Moments in Soviet History (амер.). 19 червня 2015. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  34. ↑ Famine of 1946–7. www.encyclopediaofukraine.com. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  35. ↑ Nove, Alec (1992). An Economic History of the USSR 1917–1991. Penguin Books. с. 373–375.
  36. ↑ Food security in the Russian Federation. www.fao.org. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  37. ↑ How Russia starves: the famine of 1992. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019.
  38. ↑ Mungai, Christine (3 листопада 2015). Drought in Russia and Ukraine threatens 30% of wheat crop—this could have unlikely political implications in Africa. MG Africa. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  39. ↑ Drought halts Russia grain exports. Express.co.uk. 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Посухи_та_голод_у_Росії_та_Радянському_Союзі&oldid=41065482