Піски (Бахмацька міська громада)
| село Піски | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Ніжинський район |
| Громада | Бахмацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74040030290034973 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1790 |
| Населення | 689 |
| Площа | 0,84 км² |
| Густота населення | 820,24 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16542 |
| Телефонний код | +380 4635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°08′33″ пн. ш. 32°40′05″ сх. д. / 51.14250° пн. ш. 32.66806° сх. д.Координати: 51°08′33″ пн. ш. 32°40′05″ сх. д. / 51.14250° пн. ш. 32.66806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
144 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16501, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Бахмач, вул. Соборності, буд. 42 |
| Карта | |
  Піски | |
 Піски | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Піски́ — село в Україні, у Бахмацькій міській громаді Ніжинського району Чернігівської області, . До 2020 центр сільської ради , якій були підпорядковані села Варварівка, Запорізьке, Кулішове, Олексіївка, Осинівка. Розташоване за 14 км від центру. громади. В селі — залізнич. роз'їзд Старий Луг. 744 ж. (1988).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Бахмацької міської громади.[1]
Природа[ред. | ред. код]
На північ від села розташований лісовий заказник — «Піски».
Історія[ред. | ред. код]
Засноване у 18 столітті на землях Ніжинського козацького полку Генеральним Суддею Гетьманщини Василем Кочубеєм на краю Курінського степу біля пісків. Від цього й пішла назва села.
1862 у селі зведено дерев'яну церкву на честь Казанської ікони Божої Матері.
Колгосп ім. В. В. Куйбишева утворено на поч. 1930-их років шляхом терору голодом[джерело?]. У спец-каталозі Чернігівської ОДА зберігаються оптувальні листи мешканців села — свідків геноциду українського народу 1932-33 років. Зокрема, Табачок Пелагея Степанівна, 1919 року народження, свідчить[2]:
Походжу не з бідної, але й не з багатої сім'ї, яка складалася з 5 чоловік (2 батьків і 3 дітей).Вступ до колгоспу був «добровільним». Примусив вступити голод. Коли по селу ходила бригада і забирала зерно для посіву в колгосп, батько заховав мішок ячменю, щоб якось прожити. Його знайшли і забрали. І ми залишились без нічого.
1932—1933 роки були мало врожайними. Деякі площі землі пустували, а в цей час бригади ходили від хати до хати і забирали все до останнього. Нишпорили по кутках, переривали землю, щоб щось знайти. Забирали все, що траплялося на очі: боби, зерно, свиней, коней.
Під час голоду в колгоспі давали так званий куліш, який складався із пшона, макухи, капусти і борошна. Все це варили у великому котлі і давали по одному ополонику. Їжа була погана. Доки було молоко, їли часник з молоком. Збирали різний їстівний бур'ян, з дому виносили одяг і міняли їжу.
Пухлих в селі було багато, помирали цілими сім'ями. В нашій родині була пухла від голоду старша сестра Олена. Але потім вона вступила до колгоспу, де їй дали кілограм жита, щоб поправитись. Тим самим вона врятувала нас від голодної смерті.
В селі найбільша смертність була серед дітей-підлітків. Наприклад, у сусідки тітки Мотрони померло 4 дітей, а в інших сусідів — п'ятеро. Коли помирали батьки, то громада села забирала дітей до колгоспу. Інколи діти, зостаючись сиротами, бродили по селу, деякі виживали, деякі помирали.
Дуже велика кількість людей, яких тоді називали «старці», ходили по селах і просили їсти. Багато їх помирало. Дуже тяжко було на це дивитися. На щастя, з нашої родини ніхто не помер.
Голод — найстрашніше, що ми пережили, не дай Боже, щоб він повернувся назад.
Офіційна статистика жертв голодомору — 235 осіб.[3]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 780 осіб, з яких 336 чоловіків та 444 жінки[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 689 осіб[5].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,42 % |
| російська | 0,58 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Поблизу села велися археологічні розкопки, які ідентифікували поселення 5-2 тис. до Р. Х. Збережена пам'ятка архітектури — дерев'яний храм Казанської ікони Божої Матері (1862).
У 1976 споруджено пам'ятний знак загиблим в роки ВВВ (1941—1945) воїнам-односельцям.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
У селі діють відділення зв'язку, 11-річна школа (в якій навчається близько 75 дітей), фельдшерсько-акушер. пункт, Будинок культури, БІБЛІОТЕКА.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Цитати зі свідчень очевидців Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 3 листопада 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піски (Бахмацька міська громада) |
- Погода в селі Піски
- Цитати зі свідчень очевидців Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область
- Український Генеалогічний Форум
| ||||||||||||||
