Равкіна Поліна Іванівна
| Равкіна Парасковія Іванівна | |
|---|---|
| Равкіна Поліна Іванівна | |
| Народилася |
12 квітня 1923 Ботужвеле |
| Померла | 13 вересня 2023 (100 років) |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Національність | Ерзянка |
| Місце проживання | Москва |
| Діяльність | агрономка |
| Відома завдяки | Герой Соціалістичної Праці |
| Alma mater | Нижегородська державна сільськогосподарська академія[ru] |
| Знання мов | російська |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
  |
Равкіна Поліна (Парасковія) Іванівна (12 квітня 1923 року (за іншими даними — 1925 року[1]), село Ботужвеле нині Атяшевського району Республіки Мордовія — 13 вересня 2023) — Герой Соціалістичної Праці, ланкова насінницького колгоспу 13 року Жовтня. Ерзянка.
Біографія[ред. | ред. код]
Після закінчення сьомого класу розпочала свою трудову біографію рахівницею місцевого колгоспу. Працювала також секретарем сільської ради в Батушеві. У 1947 році очолила рільничу комсомольсько-молодіжну ланку. Під керівництвом Равкіної врожайність озимого жита зросла до небачених раніше показників: 210 на кожному з 10 закріплених за ланкою гектарів.
Вагомі результати були й у вирощуванні конопель. У 1948 році ланка Равкіної отримала урожай волокна 7 центнерів і насіння 12 центнерів з гектара на площі 3,1 гектара. За рекордний врожай ланкову було удостоєно звання «Герой Соціалістичної Праці». Через рік про ланку Равкіної знімали документальний фільм.
За направленням Равкіна закінчила в 1956 році Горьковський сільськогосподарський інститут[ru], була сталінським стипендіатом. Призначена головним агрономом атяшевського колгоспу «Сараст». Потім була головою колгоспу в Батушеві. В 1961—1970 роках — головний агроном Атяшевського районного управління сільського господарства по захисту рослин.
За сімейними обставинами у 1974 році виїхала на Сахалін, працювала на різних посадах у Невельську. Наступного року замість належних 120 тонн огірків там було зібрано 360. Зросла урожайність брукви та збільшились показники надоїв молока.
Через вісім років оселилася в Москві, рік працювала в санаторії «Валуєво», після чого вийшла на заслужений відпочинок[2].
Померла 13 вересня 2023 року[3].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Обиралася депутатом Верховної Ради Мордовської АРСР (1959), делегатом ХІХ (1952) і ХХІ (1959) з'їздів КПРС.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Трудового Червоного Прапора (1948)
- Орден Леніна (09.07.1949)
- Медаль «Серп і Молот» (09.07.1949)
- Перехідний червоний прапор (вручав міністр сільського господарства РРФСР Леонід Флорентьєв, 1970-ті роки)
- Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (вручав президент РФ Дмитро Медведєв)[4]
- Ювідейна медаль медаль «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[ru]
Вшанування[ред. | ред. код]
У селищі Атяшево встановлений бюст Поліни Равкіної. У рідному селі Батушево проводяться спортивні заходи по вільній боротьбі на приз імені видатної землячки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тимур Каримов. Равкина Прасковья Ивановна // Герои страны. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
- ↑ Платонова О. Уроженка Мордовии, Герой соцтруда Прасковья Равкина: «У меня детства совсем не было». Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
- ↑ https://izvmor.ru/novosti/obshchestvo/v-atyashevskom-rajone-mordovii-ne-stalo-poslednego-geroya-praskovi-ravkinoj/
- ↑ Кажаева Г. «Я скучаю по родине». Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
| |||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||