Ремесло

Український гончар при роботі, фото 2-ї пол. XIX ст.

Іспанський цегляр із Сеговії

Португальський лозопліт

Ремесло — у середньовічному місті дрібне промислове виробництво, що базувалося на ручній праці.

Зміст поняття ремесло, відмінність від суміжних понять

Ремесло — дрібне виробництво за допомогою примітивного знаряддя, для задоволення широких побутових потреб, господарського (раніше й військового) виряду, різного роду будівництва та частин його устаткування.

З завмиранням натурального господарства ремесло відокремилося від хатнього виробництва (для власних потреб і для сусідів) і, щораз більше спеціалізоване, зосередилося головне в містах і містечках у вигляді дрібних підприємств. Вироби виконувалися на замовлення, рідше на ринок.

У ремісничих підприємствах майже нема поділу праці, хіба часткова допомога членів родини чи підмайстрів (челядників) і учнів-практикантів. Ремісник є власником майстерні і засобів виробництва, він сам (чи разом з вишколеним підмайстром) є самостійним виробником того чи ін. предмета, здатним виконати його від початку до кінця. Ремесло є його основним зайняттям і джерелом прожитку.

З розвитком техніки ремесло, крім хисту й хатнього досвіду, вимагало щораз докладнішого й спеціалізоіваного навчання. У добу найбільшого свого розквіту ремісники творили окрему, досить замкнену соціальну групу міщанського стану, характеристичну своїм побутом і громадським значенням, з особливими правами й обов'язками, визначеними цеховою організацією. Цим ремесла відрізняється від кустарної промисловості, яка переважно буває лише додатковим зайняттям (напр., у вільний від сільсько-господарських робіт час). Ремесло відмінне від мануфактури, в якій є більший поділ праці, господарська ініціатива і засоби виробництва не належать виробникам; крім того, наявні відповідні технічні прилади і двигуни (вода, вітер тощо). Але в індустріальну добу у ремісничому виробництві застосовуються, крім основної ручної праці (чи ручних або ножних машин), також досконаліші (напр., електричні) прилади.

Перелік ремесел

Про розвиток ремесел в Україні дивіться: Українські ремесла

Найпопулярнішими ремеслами, носії традиції яких і досі зберігаються у світі, і зокрема в Україні, є:

• гончарство
• ковальство
• чинбарство
• кушнірство
• ткацтво
• Медальєрне мистецтво

• різьблення або різьбярство (на дереві, кістці, камені тощо)
  • Різьблення по каменю
• килимарство
• плетіння
• столярство
• теслярство
• цеглярство
• золотарство
• гутництво
• бляхарство
• зброярство
• бондарство
• кравецтво тощо

Див. також

• Ремісник

Джерела, посилання і література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 9, К., 1987, стор. 336-337
• Нариси стародавньої історії Укр. РСР. — К., 1957
• Нестеренко О. Розвиток промисловості на Україні, І. — К., 1959

• Рукотвори - скарбниця майстрів [1]