Рикетсіози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рикетсіози
Rocky mountain spotted fever.jpg
Висипання при плямистій гарячці Скелястих Гір — хворобі, що є однією з найтяжчих за клінічним перебігом представників рикетсіозів.
МКХ-10 A75-A79
eMedicine ped/2015
MeSH D012288

Рикетсіози (англ. Rickettsiosis, Rickettsial Infection) — це велика група гострих трансмісивних інфекційних захворювань, які спричиняються своєрідними внутрішньоклітинними мікроорганізмами — рикетсіями.

Історія назви[ред.ред. код]

Термін Rickettsia вперше застосував у 1916 р. засновник вчення про рикетсії та рикетсіози, бразильський вчений Г. да Роша Ліма до роду мікроорганізмів, першого представника якого виділив із крові хворого на плямисту гарячку Скелястих гір у 1909 р. американський дослідник — Говард Тейлор Рікеттс. Надалі хвороби, що спричиняються рикетсіями, стали називати рикетсіозами.

Класифікація рикетсіозів[ред.ред. код]

Сьогочасне поділення рикетсіозів значно відрізняється від того, що існувало у ХХ столітті. Класифікація рикетсій постійно змінюється через удосконалення методів ідентифікації та підходів до критерію роду та видів. В сімействі Rickettsiaсeae на сучасному етапі виділяють род Rickettsia, який включає щонайменше 22 види, що спричиняють хвороби у людей. Захворювання, що зумовлені істинними представниками роду Rickettsia (за К. Вільямсом з співавт., 2007 р.), поділяється на:

Строго кажучи саме перераховані вище хвороби і є істинними рикетсіозами, ввійшли в Bergey's Manual of Systematic Bacteriology, 1984. З них не всі поширені в Україні — можуть зустрічатися епідемічний[1] та ендемічний висипні тифи, марсельська гарячка, везикульозний рикетсіоз. Як видно з представленої класифікації, велика кількість рикетсійних хвороб ще не класифіковані[2]. З них астраханська плямиста гарячка та TIBOLA (кліщова лімфаденопатія) (DEBONEL) були вже зафіксовані в Україні у окремих хворих.

У XX столітті до рикетсіозів відносили ще збудників, які на сьогоднішній час виділені в інші генерації через їхню значну відмінність від справжніх рикетсій. Це Ку-гарячка, що колись розглядалась в особливій групі пневмотропних рикетсіозів, нині звідти виключена. а збудника віднесено до окремого сімейства Coxiellaceae. Волинська або траншейна (окопна) гарячка, пароксизмальний рикетсіоз,[3]що колись входили до групи пароксизмальних рикетсіозів, нині виведені з групи рикетсіозів, їх збудники введені до особливого сімейства Bartonellaceae, куди входять й збудники хвороби котячої подряпини, системного бартонельозу та ін. Хоча Ку-гарячка й волинська гарячка в МКХ-10 і входять в блок «Рикетсіози», але треба пам'ятати, що ця класифікація була створена ще в 1993 році, й тому в подальшому перегляді МКХ такі зміни, що відбулися, будуть імовірно враховані.

Загальна характеристика рикетсій[ред.ред. код]

Рикетсії — облігатні внутрішньоклітинні бактерії, паразити, що не розмножуються всередині вакуолей клітин хазяїна та не паразитують у лейкоцитах. Розмножуються вони в цитоплазмі клітин. Розміщуючись спочатку біля ядра, рикетсії поступово заповнюють всю клітину, що призводить до її загибелі. Рикетсії здатні утворювати ендотоксин, зв'язаний з їхньою мембраною. При нагріванні та обробці формаліном він втрачає токсичність, але зберігає свої антигенні властивості, що дає змогу використовувати це для створення у лдей штучного імунітету. Найбільшу антигенну активність має оболонка рикетсій. Подібність антигенної структури різних видів призводить до формування перехресного імунітету, що необхідно враховувати при проведенні серологічних реакцій. Рикетсії не утворюють L-форм під впливом антибіотиків, що обумовлює відсутність резистентності до них. Рикетсії нестійкі у навколишньому середовищі: при нагріванні до 60˚С гинуть через декілька хвилин, швидко нейтралізуються під дією 0,5% розчину формаліну, фенолу, етеру, спирту; проте добре переносять висушування до 2 місяців та більше. Для забарвлення рикетсій застосовують методику Романовського-Гімза. За Грамом вони забарвлюються негативно. Поліморфізм рикетсій обумовлюється фазою їх розвитку: ниткоподібні форми — рання фаза, палички та коки — кінцева. Форми, які фільтруються — незрілі, вони набувають патогенності та імуногенності лише після пасажів на курячих ембріонах.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Rickettsiaceae.

Особливості епідеміологічного процесу[ред.ред. код]

Інфікування рикетсіями відбувається через шкіру та слизові оболонки. Збудники тифів та рикетсіозів із групи плямистих гарячок, потрапляють в організм людини при укусі інфікованими членистоногими. Кліщі — переносники збудників плямистих гарячок і гарячки цуцугамуші, впорскують рикетсії в шкіру людини при укусі. Воші та блохи, переносники відповідно епідемічного та ендемічного висипних тифів, відкладають інфіковані випорожнення на шкіру; хвороба виникає тоді, коли мікроорганізми проникають всередину макроорганізму через ранки на шкірі. Для більшості рикетсіозів характерна ендемічність, що пояснюється певним видовим спектром вразливих тварин, які складають резервуар і джерело інфекції, та комах-переносників.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Як правило, це рецидивна форма епідемічного висипного тифу — хвороба Брілла-Цінссера
  2. Некласифіковані рикетсіози не ввійшли до МКХ-10, їх відносять до підрозділу «Рикетсіоз неуточнений»
  3. Відкритий і описаний лише в Україні в 1945-50 рр., нині не зарєстрований у природі

Джерела[ред.ред. код]

  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
  • Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я",2002. — Т.2.— 658 с. ISBN 5-311-01249-8
  • Mobeen H Rathore. Rickettsial Infection. Medscape. Pediatrics: General Medicine Articles Sections (Chief Editor: Russell W Steele)Updated: Mar 28, 2013 http://reference.medscape.com/article/968385-overview