Распутін Григорій Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Распутін Григорій Юхимович

Григо́рій Юхи́мович Распу́тін (Нових Г. Ю., Распутін Григорій Юхимович), охрещений 22 січня 1869 — вбитий 30 грудня 1916, був фаворитом Миколи II та цариці, політичним авантюристом, який в ролі «святого старця», що володіє незвичайними здібностями, з'явився у царському дворі і, починаючи з 1907 року, чинив усе більший вплив на самодержця і його сім'ю. В останні роки правління царя Миколи ІІ став чи не найвпливовішою людиною того часу.

Распутін не був ні ченцем, ні святим; за все своє життя він ніколи не належав до жодної релігійної секти[1]. Але він був одержимий релігією[2] і вражав інших своїм пізнанням в Біблії і вмінням доступно її пояснити[3][4]. Його вважали кочівним мандрівником, або паломником. Була досить розповсюдженою віра в надзвичайні сили Распутіна зцілювати тілесні ушкодження. У 1907 році Микола та Олександра Федорівна запросили Распутіна до царського двору для того, щоб він вилікував їхнього тяжкохворого сина - єдиного нащадка престолу, царевича Олексія, що страждав від гемофілії. "На думку цариці, від Распутіна залежало здоров'я її сина та добробут монархії"[5].

Послідовники Распутіна вважали його екстрасенсом та цілителем[6]. Він розмовляв майже незрозумілим сибірським діалектом[7] і ніколи не розмовляв на публіці[8]. Цариця та її сім'я бачили в ньому "людину Божу", ясновидця, а проте вороги бачили в ньому лише шарлатана та розпусника.

У той час, як вплив Распутіна на царську родину і був, можливо, перебільшений, історики згодні в тому, що його присутність зіграла значну роль у зміцненні протестів проти царя та його дружини безпосередньо перед самою Лютневою революцією 1917 року.[9] Змовники, які не змирились з тим, що селянин був настільки близький до імператорського подружжя, намагались віддалити Распутіна і змусити царицю відмовитись від політичної діяльності.

Увесь життєвий шлях Распутіна складається з невизначеностей і оповитий стількома сумнівними мемуарами, чутками і міфами, що неможливо визначити, що з цього являється правдою. "Не існує жодної історичної особи, що викликала б таку масу сенсаційної та непідтвердженої інформації, окрім Григорія Распутіна".[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. M. Rasputin (1934) My Father, p. 23.
  2. C. Wilson, Rasputin and the Fall of the Romanovs, 1964, p. 14.
  3. Rasputin: The Untold Story by Joseph T. Fuhrmann, p. 28
  4. Rasputin: Prophet, Libertine, Plotter by T. Vogel-Jorgensen and William Frederick Harvey, p. 35
  5. G. King (1994), p. 191.
  6. Rasputin: The Mad Monk [DVD]. USA: A&E Home Video. 2005.
  7. The Real Tsaritsa by Madame Lili Dehn
  8. B. Moynahan (1997) Rasputin. The saint who sinned, p. 164.
  9. C.L. Sulzberger, The Fall of Eagles, pp. 263–278, Crown Publishers, New York, 1977
  10. C. Wilson, Rasputin and the Fall of the Romanovs, 1964, p. 11, 14, 16.