Розумна сила
Розу́мна си́ла (англ. Smart power, також розу́мна вла́да, розу́мна міць, смарт-сила) — концепція, що обґрунтовує використання поєднання примусу і винагород з привабливістю цінностей та переконань задля досягнення цілей (тобто поєднання жорсткої і м'якої сил)[1][2]. Тобто, до прикладу, використання не лише військової сили, але і залучення у військові союзи і партнерські програми[3].
Згідно з Джозефом Наєм, більшість суб'єктів міжнародних відносин використовує концепцію «розумної сили» у своїй зовнішній політиці[1].
Походження[ред. | ред. код]
Єдиного автора терміну визначити важко. Згідно зі статтею у журналі «Foreign Affairs» від липня-серпня 2009 року, автором можна вважати Джозефа Ная, згідно з його словами створено цей термін було 2003 року[4]. Проте згідно з іншою статтею у цьому самому журналі від березня-квітня 2004 року автором можна вважати Сюзанну Носсел[5].
Приклади застосування «розумної сили»[ред. | ред. код]
- протягом Холодної війни країни Заходу застосовували «розумну силу» проти СРСР: з однієї сторони стримували військову силу Союзу, а з іншої підривали віру у комунізм у самому СРСР і країнах Варшавського договору[6][7]
- з приходом нової адміністрації на чолі з Бараком Обамою США змінили свою стратегію і почали використовувати «розумну силу» у своїй зовнішній політиці[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Kayhan Barzegar (11 липня 2011). Joseph Nye on Smart Power in Iran-U.S. Relations ((англ.)) . Belfer Center. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ Джозеф Най: Якщо у сусідів України різне бачення політики, досить важко підібрати шлях, який зацікавить всіх. Інститут світової політики. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ Matteo Pallaver. Introducing Power: Hard, Soft, Smart // [1] = Power and Its Forms: Hard, Soft, Smart. — London, 2011. — P. 13.
- ↑ Joseph S. Nye Jr. (липень-серпень 2009). Get Smart. Combining Hard and Soft Power ((англ.)) . Foreign Affairs. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ Suzanne Nossel (березень-квітень 2004). Smart Power. Reclaiming liberal internationalism ((англ.)) . Foreign Affairs. Архів оригіналу за 11 травня 2009. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ Дональд Рамсфельд і «розумна сила». День. 27 квітня 2006. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ Joseph Nye, Jr. (2006). Smart Power ((англ.)) . Democracy. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 19 листопада 2013.
- ↑ Matteo Pallaver. The concept of Smart Power: An American Story? // [2] = Power and Its Forms: Hard, Soft, Smart. — London, 2011. — P. 101-102.
Посилання[ред. | ред. код]
- Joseph S. Nye Jr. (липень-серпень 2009). Get Smart. Combining Hard and Soft Power ((англ.)) . Foreign Affairs. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
|
Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |