Рада Європи
Рада Європи — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі.
Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.
Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.
Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.
Зміст |
Заснування [ред.]
Рада Європи була заснована після промови Вінстона Черчілля в університеті Цюріху 19 вересня 1946 року незабаром по завершенні Другої Світової Війни, в котрій він закликав до створення «Злучених держав Європи» на зразок Злучених Держав Америки. Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи. Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.
Структура [ред.]
Комітет міністрів [ред.]
- Докладніше у статті Комітет міністрів Ради Європи
Парламентська асамблея [ред.]
- Докладніше у статті Парламентська асамблея Ради Європи
Європейський суд з прав людини [ред.]
- Докладніше у статті Європейський суд з прав людини
Дорадчі органи [ред.]
Венеціанська комісія
- Докладніше у статті Венеціанська комісія
Дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права. Офіційна назва: «Європейська комісія за демократію через право».
Конгрес місцевої та регіональної влади Європи
- Докладніше у статті Конгрес місцевої та регіональної влади Європи
Консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні влади. Делегація кожної країни в Конгресі складається із однакової частини представників регіонів та органів місцевого самоврядування.
Офіційні мови [ред.]
Офіційними мовами Ради Європи є англійська та французька мови, але під час сесій Парламентської асамблеї як робочі мови використовуються також німецька, італійська та російська. За певних умов під час обговорень може здійснюватись переклад також на інші мови.
Країни-члени [ред.]
| Країни—засновники Ради Європи | |||||
|---|---|---|---|---|---|
.svg){kind=small} Бельгія |
 Ірландія |
 Нідерланди |
|||
 Данія |
 Італія |
 Норвегія |
|||
 Франція |
 Люксембург |
 Швеція |
|||
 Велика Британія |
|||||
| Інші члени Ради Європи (вказаний рік вступу) |
|||||
| 1949 |  Туреччина |
1990 |  Угорщина |
1995 |  Молдова |
 Греція¹ |
1991 |  Польща |
 Україна |
||
| 1950 |  Ісландія |
1992 |  Болгарія |
1996 |  Хорватія |
| 1951 |  Німеччина |
1993 |  Естонія |
 Росія |
|
| 1956 |  Австрія |
 Литва |
1999 |  Грузія |
|
| 1961 |  Кіпр |
 Румунія |
2001 |  Вірменія |
|
| 1963 |  Швейцарія |
 Словаччина |
 Азербайджан |
||
| 1965 |  Мальта |
.svg){kind=small} Словенія |
2002 |  Боснія і Герцеговина |
|
| 1976 |  Португалія |
 Чехія |
|||
| 1977 |  Іспанія |
1994 |  Андорра |
2003 |  Сербія² |
| 1978 |  Ліхтенштейн |
1995 |  Албанія |
2004 |  Монако |
| 1988 |  Сан-Марино |
 Латвія |
2007 |  Чорногорія |
|
| 1989 |  Фінляндія |
 Македонія |
|||
| ¹ виключена у період 1967-74; ² як правонаступниця Сербії і Чорногорії | |||||
 |
|||||
| Кандидати до вступу | Статус парламентського спостерігача | Статус спостерігача міністерського комітету | |||
 Білорусь (1993) |
 Ізраїль (1957) |
 Ватикан (1970) |
|||
 Канада (1997) |
 Японія (1996) |
||||
 Мексика (1999) |
Канада (1996) |
||||
 США (1996) |
|||||
| Мексика (1999) |
|||||
Цілі [ред.]
Пункт 1(a) Статуту твердить:
- Мета Ради Європи — досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.
Рада зосереджується на наступних областях:
- Захист демократії і верховенства права
- Захист прав людини, зокрема:
- Соціальні права
- Лінгвістичні права меншин
- Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності;
- Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність
- Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.
Набуття членства Україною [ред.]
Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ 14 липня 1992 р. 16 вересня 1992 р. Верховній Раді України було надано статус «спеціально запрошеного гостя» в Парламентській асамблеї (ПА) РЄ що дозволило депутатам Верховної Ради України брати участь в роботі ПА РЄ. Резолюцією (92) 29 від 23 вересня 1992 р. Комітет міністрів РЄ доручив ПА РЄ підготувати висновок стосовно ступеня готовності України до вступу до РЄ відповідно до положень Статутної Резолюції (51) 30 А.
На урядовому рівні основною формою співпраці стала участь представників України в робочих органах Комітету міністрів РЄ. Експерти України залучалися до розробки Рамкової конвенції про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
До набуття членства в РЄ Україна стала стороною декількох конвенцій цієї організації, зокрема Європейської культурної конвенції, Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства. У вересні 1995 р. Україна приєдналась до шести Конвенцій РЄ у галузі боротьби зі злочинністю. 15 вересня 1995 р. Україною була підписана Рамкова конвенція про захист національних меншин. В цей період РЄ, зокрема Європейською комісією «За демократію через право» (Венеціанською комісією), було проведено правову експертизу проектів окремих статтей нової Конституції України, проектів Сімейного та Адміністративного кодексів України, проекту Закону України про місцеві ради народних депутатів.
15 вересня 1995 р. у Києві було відкрито Центр інформації та документації РЄ на базі Української Правничої Фундації. З нагоди офіційного відкриття Центру в Україні перебував Генеральний секретар РЄ Даніель Таршис.
26 вересня 1995 р. під час своєї вересневої частини сесії 1995 р. ПА РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок ПА РЄ N 190 (1995). Зазначений висновок ПА РЄ містить в собі низку зобов'язань нашої країни щодо впровадження в національне законодавство норм та стандартів РЄ. В Асамблеї нашій країні надано 12 місць. В роботі згаданої частини сесії ПА РЄ взяла участь делегація Верховної Ради України на чолі з Головою Верховної Ради України.
Визначною подією з точки зору завершення складної i тривалої процедури вступу України до РЄ стало засідання Комітету міністрів РЄ, яке відбулося 19 жовтня 1995 р. На підставі винесеного 26 вересня 1995 р. ПА РЄ висновку Комітет міністрів РЄ одностайно ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом організації i приєднатися до її Статуту. 31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.
9 листопада 1995 р. відбулась урочиста церемонія вступу України до РЄ, в якій взяла участь делегація України на чолі з Прем'єр-міністром України. Того ж числа Генеральний секретар РЄ Д.Таршис та член Європейської Комісії Ганс ван дер Брук (Hans van den Broek) підписали Спільну програму Комісії європейських співтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, місцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Україні.
Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів РЄ, зокрема прийняти відповідні закони та приєднатися до ряду конвенцій. При цьому РЄ висловила готовність надавати всебічну експертну допомогу.
Посилання [ред.]
- Council of Europe (офіційний сайт)
- Статут Ради Європи
- Офіс Ради Європи в Україні
- План дій Ради Європи для України на 2011–2014 роки
Джерела [ред.]
- Використано матеріали зі статті в німецькій Вікіпедії
- Вступ України до Ради Європи
- Процес вступу України до Ради Європи
- УКРАЇНА-РЄ
- Висновок № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вступу України до Ради Європи
Література [ред.]
 |
Це незавершена стаття з політики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||||
