Садовничий Віктор Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Садовничий

Ві́ктор Анто́нович Садовни́чий[1] (*3 квітня 1939, Краснопавлівка) — ректор Московського державного університету імені Михайла Ломоносова, завідувач кафедри математичного аналізу механіко-математичного факультету МДУ, професор, віце-президент і академік Російської академії наук, іноземний член Національної академії наук України.

Біографія[ред.ред. код]

Віктор Антонович Садовни́чий[1] народився в смт Краснопавлівка Харківської області. Українець. Працювати пішов 1956 року - на Донбасі, у Горлівці, де влаштувався на шахту «Комсомолець» - кріпильником.

1958 року вступив на механіко-математичний факультет Московського університету, потім аспірант, асистент, доцент, професор; заступник декана механіко-математичного факультету з наукової роботи, завідувач кафедри функціонального аналізу і його застосувань факультету обчислювальної математики і кібернетики (1981—1982), завідувач кафедрою математичного аналізу механіко-математичного факультету (1982), проректор університету (1982), перший проректор (1984).

23 березня 1992 року на альтернативній основі обраний ректором МДУ. Переобраний 1996, 2001, 2005. Згідно з законом 2009, вибори ректора МДУ відмінено[2].

1974 став доктором фізико-математичних наук, 1975 року — професором механіко-математичного факультету.

Академік Російської академії наук (1997, член-кореспондент з 1994), з 2008 року віце-президент РАН, член бюро Відділення інформатики, обчислювальної техніки і інформатики РАН. Дійсний член низки науково-громадських професійних академій, зокрема Міжнародної академії астронавтики, Російської академії ракетних і артилерійських наук. Голова Вченої Ради МДУ. Президент Союзу ректорів Росії, що об'єднує майже 700 університетів і вищих навчальних закладів країни (1994). Президент Євразійської асоціації університетів, член Постійного комітету Конференції ректорів університетів Європи (CRE), заступник голови постійної комісії ЮНЕСКО в РФ, член низки інших міжнародних наукових і освітніх організацій. Член редколегій багатьох російських і міжнародних наукових журналів. Серед них «Вісник Московського університету» (серія «Математика. Механіка»), «Праці семінару імені І. Г. Петровського», «Інформатика і освіта».

Лауреат Державної премії СРСР (1989), премії імені Михайла Ломоносова (МДУ, 1973). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (двічі), медалями СРСР, однією з найвищих нагород Франції — відзнакою Командора національного ордена Шани.

Наукові інтереси: математика, прикладна математика, інформатика. Основні результати: дано остаточне рішення задачі теорії слідів для звичайних диференціальних операторів, вирішено завдання отримання формул регуляризованних слідів для деяких загальних класів дискретних операторів, зокрема операторів з частинними похідними; створені системи алгоритмічного і програмного забезпечення рухомих тренажерів, що здійснюють динамічну імітацію керованого аерокосмічного польоту на всіх його етапах, включаючи невагомість, результати аналізу і синтезу цих процесів використані для практичної підготовки космонавтів на тренажерах, що діють; розроблені алгоритми обробки космічної інформації; побудовані ефективні методи фрагментації зображення, засновані на виділенні особливостей, і алгоритми відновлення зображення, що використовують значення функції тільки на межах областей фрагментації.

Близько 30 років читає на механіко-математичному факультеті основні курси лекцій «Математичний аналіз», «Функціональний аналіз» і інші. Керує загальномосковським семінаром із спектральної теорії, створений ним в 1967 р.

Підготував близько 40 кандидатів і 8 докторів наук. Опублікував близько 140 наукових праць, в тому числі 25 підручників, навчальних посібників і монографій, серед них підручники «Математичний аналіз» (у 2 томах, видано болгарською мовою), «Теорія операторів» (видано англійською мовою), навчальний посібник «Завдання і вправи з математичного аналізу», монографія «Математичні завдання динамічної імітації керованих польотів».

Має трьох дітей.

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

У 2009 з нагоди 70-річчя Віктора Садовничого президент України Віктор Ющенко нагородив його орденом «За заслуги» І ступеня «за визначний особистий внесок у зміцнення українсько-російського співробітництва у галузі освіти і науки, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність»[3].

Почесний громадянин міста Москви (2008)[4]. Почесний громадянин Харківської області (2010)[1][4][5]. Почесний доктор Харківського університету з 1999 р..

На його честь названо астероїд 7075 Садовничий[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Почесний громадянин Харківської області, В. А. Садовни́чий часто відвідує своє рідне село. Земляки називають його з наголосом лише Садовни́чий або Садівни́чий, від садівни́к. У російській мові як слово садо́вник, так і похідне прізвище Садо́вничий мають інший наголос. Див.: «Голос Лозівщини» (2010); Краснопавлівська школа; Они с Краснопавловской глубинки.
  2. Наталья Дубинина. Медведев отменяет выборы ректоров в МГУ и СПбГУ: Депутаты Госдумы сегодня единогласно приняли в первом чтении законопроект «О Московском государственном университете имени М. В. Ломоносова и Санкт-Петербургском государственном университете»: два крупнейших российских вуза наделяются особым статусом, но при этом теряют право самостоятельно избирать ректоров. Этот законопроект внес внес в Госдуму президент РФ Дмитрий Медведев на прошлой неделе — в субботу, 5 сентября // bfm.ru. Макроэкономика, 9 сентября 2009
  3. Указ Президента України № 187/2009 «Про нагородження В.Садовничого орденом «За заслуги»»
  4. а б Садовничий Виктор Антонович - ректор Московского государственного университета имени М.В.Ломоносова // Московский государственный университет имени М.В.Ломоносова
  5. Див.: «Голос Лозівщини» (2010)
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]