Себастіан з Фельштина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Себастіан з Фельштина
Основна інформація
Дата народження не раніше 1480 і не пізніше 1490 або 1480[1]
Місце народження Скелівка, Старосамбірський район, Львівська область, Україна
Дата смерті 1543[2][3] або 1544[1]
Місце смерті Сянок, Республіка Польща
Громадянство Республіка Польща[3]
Віросповідання католицька церква[3]
Професії композитор, теоретик музики, священник
Жанри класична музика, plainsongd[3], релігійна музика[3] і Поліфонія[3]

Себастіан з Фельштина (також Roxolanus z Felsztyna (1480—1490, м. Фельштин, нині с. Скелівка, Україна  — 1544—1549, Сянок, нині Польща) — польський композитор, теоретик музики українського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в містечку Фельштин недалеко від Самбора. Завдяки підтримці роду Гербуртів отримав ґрунтовну освіту. Після теологічних студій в Перемишлі навчався на відділі вільних мистецтв (artes liberales) Ягеллонського університету в Кракові. Згодом став професором Ягеллонського університету. Припускають, що близько 1528 року (з огляду на теологічну освіту) прийняв духовний сан і провадив душпастирську діяльність у Фельштині, Пермишлі та Сяноку. При цьому однак не поривав тісних контактів з Краковом, куди постійно приїздив для презентації та публікації своїх творів та теоретичних праць. Три композиції авторства Себастіана з Фельштина були включені до сталого репертуару Капели Рораристів що існувала в Кракові при королівській катедрі на Вавелі.

Творчість[ред. | ред. код]

Одразу ж після закінчення навчання в Ягеллонському університеті розпочав активну композиторську та педагогічну діяльність. Особливу популярність приніс йому підручник з основ літургійного співу під назвою «Opusculum musice compilatur noviter», що був виданий імовірно 1515 року і до 1539-го п'ять разів перевидавався. Однак надзвичайно вагомими в історії розвитку музично-теоретичної думки як у Польщі, так і в Україні, є ряд трактатів Себастіана з Фельштина, присвячених григоріанському хоралу, проблемам багатоголосся та мензуральної нотації. Серед найважливіших теоретичних праць можна назвати:

Фото книги Себастіана з Фельштина «Modus regulariter accentuandi lectiones» (цей примірник зберігається в Російській національній бібліотеці)
  • Opusculum musice mensuralis (Краків, 1517)
  • Modus regulariter accentuandi lectiones (Краків, 1518)
  • Opusculum musices noviter congestum
  • De musica dialogi VI (Краків, 1536)
  • Directiones musicae ad cathedralis ecclesia Premislensis usum (Краків, 1543)
  • De inventoribus musicae

Водночас, завдяки своїм композиціям, Себастіан з Фельштина вважається одним з найвидатніших творців польського музичного ренесансу. Писав переважно релігійну вокальну музику. Його мотети, що збереглись до наших днів, є найстарішими зразками чотириголосної поліфонії в Польщі та Україні. Найголовніші музичні твори це:

  • Alleluja ad rorate cum prosa Ave Maria
  • Alleluja felix es sacra virgo Maria
  • Popule meus
  • Prosa ad Rorate

Найвідомішим серед його учнів був Мартин Леополіта (Martinus Leopolita, Marcin Leopolita, (нар. бл. 1530 (іноді вказують 1540) — помер бл. 1589)), який в 1560-64 був придворним музикантом короля Сигізмунда II Августа. Під його впливом також творили: Миколай з Кракова (Mikołaj z Krakowa), Христофор Борек (Krzysztof Borek), Вацлав з Шамотуль (Wacław z Szamotuł), Мартин Вартецький (Marcin Wartecki), Христофор Клабонь (Krzysztof Klabon), Томаш Шадек (Tomasz Szadek), Мартин Палігон (Marcin Paligon), Валентин Гавара (Walentyn Gawara) та багато інших.

Творчість Себастіана з Фельштина справила також значний вплив на розвиток української музичної культури, зокрема, у становленні багатоголосного церковного співу.

Література[ред. | ред. код]

  • Корній Л. Історія української музики, частина 1. — Київ — Харків — Нью-Йорк : В-во М. П. Коць, 1996. — С. 100
  • Stępień B. Sebastian z Felsztyna // Kamerton. — 2005. — № 1—2 (48—49). — S. 242—245. — ISSN 1233-8249 (пол.)


  1. а б Czech National Authority Database
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #119255472 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в г д е https://doi.org/10.1093/gmo/9781561592630.article.25287