Самбір

Самбір
Герб Самбора
Вид на центр міста
Самбір на мапі України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Район/міськрада	Самбірський район
Рада	Самбірська міськрада
Код КОАТУУ	4610900000
Засноване	1241
Магдебурзьке право	1390
Статус міста	з 1241 року
Населення	▲35054 (01.01.2011)
Площа	24 км²
Поштові індекси	81400
Телефонний код	+380-3236
Координати	049.522 0023.19749°31′20″ пн. ш. 23°11′49″ сх. д.49.522222° пн. ш. 23.196944° сх. д. 49.522222, 23.196944
Висота над рівнем моря	305,96 м
Водойма	Дністер, Млинівка
Міста-побратими	Костшин, Освенцім, Снина, Устрики-Долішні(всі Польща)
День міста	28 серпня(День Успіння Пресвятої Богородиці)
Відстань
Найближча залізнична станція	Самбір
До обл./респ. центру
- залізницею	78 км
- автошляхами	76 км
Міська влада
Адреса	Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1
Міський голова	Копиляк Тарас Васильович

Са́мбір (пол. Sambor) — місто обласного значення, районний центр Львівської області.

Географічне розташування

Самбір лежить на лівому березі Дністра (через місто також протікає невелика річка Млинівка). Місто розташоване на перехрестi дорiг Львів-Ужгород і Дрогобич-Перемишль. Відстань до обласного центру Львівської області залізницею 78 км., автошляхами 76 км. Протяжність міста з південного заходу на північний схід — 10,5 км., а з північного заходу на південний схід — 4,5 км.

Площа міста становить 24 кв. км. Центр мiста (площа Ринок) розташований на висоті 305,96 м над рiвнем моря. В цілому географічне розташування Самбору є вигідним, оскільки через нього пролягали важливі дороги, що сполучали Східну та Західну Європу, Північну із Південною. Через місто Самбір проходить електрифіковані залізничні шляхи, магістральні ЛЕП і трубопроводи.

Клімат

Середьорічна температура повітря в Самборі становить +8⁰...+10⁰С.

• Зима у Самборі є досить м'якою, з відлигами, деколи без снігового покриву(для зими характерно мінімум атмосферних опадів за річну кількість, хоча вони у вигляді дощу та мокрого снігу випадають часто).
• Весна-тривала, деколи затяжна, вітряна, прохолодна, досить волога.
• Літо-тепле, нежарке, але вологе і дощове.
• Осінь-тепла, сонячна, суха(зазвичай триває до перших чисел листопада)

Середня температура найхолоднiшого мiсяця (сiчень) — −4^оС, середня температура липня — +22^оС.

Етимологія назви міста

Є досить багато версій щодо походження назви міста Самбора. Ось їх невеликий перелік:

1. А. Добрянський, І. Будзиновський та ін. дослідники вважали, що назва "Самбір" походить від дрімучих лісів,які були на цій місцевості.
2. І. Ступницький вважав,що вона походить від племені Саборів,які нібито мешкали у цих краях в IV ст. до н.е.
3. В. Площанський та А. Петрушевич стверджували,що назва складається з двох частин — сам і бір,яка означає Собор, тобто собраніє. Вони зробили висновок,що спочатку місто стояло на злитті,собранії двох рік(Дністра та Яблінки,що у Старому Самборі,який згодом зруйнували монголо-татари).
4. Існує припущення,що місто могло отримати назву від церковного храмового свята Собора Пресвятої Богородиці.
5. Деякі польські дослідники виводили назву "Самбір" від імені одного з князів Гданського Помор'я XIII ст.
6. М. Скорик вважав, що назва Самбора походить від верби-самбірки з червоним пруттям, яка в минулому була дуже поширеною на берігах Дністра.
7. О. Гуцуляк вважає, виходячи з теорії прабалтослов'янської єдності, що назва пов'язана з іменем литовського бога урожаю і пива Самбаріса.

Символіка міста

Самбір здавна мав свій герб,який і до сьогодні зберігся — це золотий олень, що біжить по зеленій траві праворуч (вліво від спостерігача) зі стрілою в шиї. Він символізує з одного боку непрохідні довколишні ліси, а з другого — миролюбне місцеве населення, яке постійно перебувало під загрозою нападу ворогів. Герб міста є одним з найдавніших в Україні, який використовувався без змін майже 500 років. У період панування Польщі на теренах Західної України існувала легенда, що цей герб місту подарувала сама королева Бона, яка влучила в оленя своєю стрілою під час полювання в самбірських лісах. Ця подія могла трапитись лише після 1545 року, коли королева після сплати боргу стала власницею Самбора. Але деякі дослідники заперечують цю легенду.Вони вважають, що герб мав би існувати значно раніше до королеви Бони. Доказом цього є найдавніші міські печатки міста. Внаслідок пошукових робіт в польських архівах було знайдено найдавнішу відому печатку Самбора на одному з документів за 1533 рік. На печатці був зображен щит на якому розміщувався олень з пробитою шиєю, а по колу йде трохи затертий латиномовний напис: "Печатка міста Самбора". У часи Австрійської імперії Самбір не змінював свій герб. Він був зображений на привілеї цісаря Йосифа II, що затверджував права міста, від 26.06.1788 року. Сучасний герб Самбора був прийнятий 17.04.2003 р. на сесії міської ради. Його автором став голова Українського Геральдичного Товариства, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського Національної академії наук України, член комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, кандидат історичних наук-Андрій Гречило. Окрім герба, Самбір має свій прапор (див. Прапор Самбора), Печатку (кругла, диаметром 50 мм., у центрі зображено герб міста. По колу йде напис: "Україна, Львівська область, місто Самбір". Використовується при неофіційному та церемоніальному використанні), Штандарт міського голови Самбора (хоругва на якій зображено герб Самбора і напис "Самбір 1241").

Історія

Самбір, 1901

Історія міста сягає в далеке минуле. Археологічні дослідження свідчать, що поселення у цій місцевості існували ще в доісторичні часи. При розкопках на території міста знайшли римські монети IV ст., бронзові сокири, серп, браслети, виготовлені приблизно в IX—VIII ст. до н. е.

Воно виникло на місці давньоруського поселення Погонич, яке, як гадають, займало територію вздовж сучасної вулиці Т. Шевченка (колишня В. Терешкової, раніше Перемишльська) і північного берега річки Млинівки. Припускають, що неподалік від цього селища, на пагорбі, де зараз стоїть церква Різдва Богородиці і колишній костел бернардинів, знаходилося давньоруське укріплене городище, одне з багатьох на Прикарпатті. Невідомо, коли виник Погонич. У 1929 році на території цегельні по вулиці Перемишльській були знайдені бронзові предмети (сокири, серп, браслет та ін.), які походили з ІХ - VІІІ століття до нашої ери. На віддалі 18 км на південний захід від Погонича знаходилось давнє княже місто Самбір (сучасний Старий Самбір) - адміністративний центр Самбірської волості, яке у 1241 році знищили татаро-монголи. Уцілілі жителі цього міста переселилися в Погонич, який з часом розрісся і його назвали "Новим Самбором", а знищене татаро-монголами місто стало "Старим Самбором". З 1390 року за давнім Погоничем утвердилася назва "Самбір". Але в документах до 1450 року місто іменується і Самбором, і Новим Самбором, і - по старому Погоничем. Обидва міста мали іще одну назву: Старе Місто і Нове Місто.

Самбір лежав на перехресті важливих торгових шляхів, які вели на схід і захід, до Львова, Дрогобича, Перемишля, в Угорщину і Польщу, що значною мірою зумовило економічну активність і матеріальний добробут міста в епоху середньовіччя.

1241 — перша літописна згадка про місто. Того року ординці сплюндрували тодішнє місто Самбір (теперiшнiй Старий Самбір), а уцiлiлi мешканцi знайшли притулок у добре укрiпленому посадi Погонич, який ховався у лiсових хащах на березi Днiстра. З 1390 р. Погонич став Новим Самбором, а колишній Самбір — Старим Самбором (або Старим Містом). Згодом Новий Самбір став просто Самбором.

У 1340 році Самбір, як і всю Галичину, завоювали польські феодали на чолі з королем Казимиром ІІІ. Остаточно ці давньоруські землі відійшли до Польщі лише у 1387 році після короткочасного їх перебування у складі Угорського королівства. В складі польської держави колишня Самбірська волость, яка була княжою власністю, стала одним іх чотирьох повітів Перемишльської землі Руського воєводства і приватною власністю польських королів і магнатів.

До 1349 р. поселення було у складі Галицько-Волинської держави.

1349—1390 — поселення було володінням польских королів.

У 1387 році власником Самбірщини (території між Добромилем і Стриєм) став магнат Спитко Мальштинський. Цей маєток йому дістався від короля як подарунок за військові заслуги під час загарбання давньоруських земель.

1390 — польський король Владислав Ягайло подарував Самбiрщину краківському старостi Спитковi з Мельштина. У 1390 році Самбір - колишній Погонич отримав магдебурзьке право

13 грудня 1390 р. — Спитко надав Самбору маґдебурзьке право. З цього моменту в місті почали селитися німці та євреї і в тому ж році поруч з старим містом (з східного боку), на низькому відкритому пагорбі почали будувати нове місто на зразок західноєвропейських готичних міст.

Пiсля загибелi Спитка у битвi з татарами над Ворсклою (12 вересня 1399 р.) Самбiрщиною володiла вдова по Спитковi, Ельжбета.

У XV столітті Самбір вже є замком-фортецею.

Ратуша, 2011 р.

1415 — Самбiрщину повернуто у володiння польських королiв, якi часто вiддавали мiсто i околицi в заставу рiзним магнатам за позички грошей. Так, 1419 року — шляхтичу Генриху Гiнчу з Рогова, 1431 року — магнату Петру Одровонжу.

Староста Кшиштоф Одровонж-Шидловський найбiльше причинився до укрiплення мiста. 1530 року вiн укрiпив центр мiста мурами, валами та ровами.

Важливим адмiнiстративним центром мiста був княжий замок (на мiсцi, де тепер Замкова площа). Дерев'яний замок згорiв пiд час нападу татар 1498 року i уже не вiдбудовувався. В серединi XVI ст. було споруджено новий мурований т. зв. королiвський замок «на Блiху» (тепер там мiська лiкарня). Вiд цього часу зберiгся т. зв. «мисливський будинок», в якому тепер обладнано лiкарняну церкву св. Пантелеймона.

Того ж 1498 року згорiли дерев'яна ратуша та всi навколишні будинки. На початку XVI ст. збудували нову одноповерхову ратушу з невисокою вежею i годинником. Ця ратуша теж згорiла, а на її мiсцi у 2-й половинi XVII ст. звели муровану з 40-метровою 8-гранною вежею i лiхтарем. (Див. Самбірська ратуша)

Рід Одровонжiв володiв Самбiрщиною до 1545 року, коли королева Бона (друга дружина короля Зигмунта I Старого) викупила всi маєтки вiд Станіслава Одровонжа.

1553 — королева Бона заборонила євреям торгувати на ринку, а українцям дозволила збудувати церкву на середмісті. Через деякий час було зведено дерев'яну церкву Рiздва Пресвятої Богородицi, яка служила до 1738 року, коли на її місці збудували муровану.

1568 — у Самборі було 127 будинків.

1568 — на мiсцi старого дерев'яного костелу (з 1370 р.), спаленого татарами 1498 року відкрили нинi дiючий мурований костел Усiчення Голови св. Iвана Хрестителя. Він теж горiв 1637 року, але був вiдбудований. Пiсля останньої пожежi костел вiдновлено 1846 року, а 1888 року його прикрасили розписом та встановили новi вiвтарi, органи й амвон.

Наприкiнцi XVI — на початку XVII ст. королiвським старостою Самбора був польський магнат Єжи Мнішек. Він загостив у самбiрському королiвському замку Григорiя Отрєп'єва, який видавав себе за сина московського царя Iвана Грозного — Димитрiя, i допомiг цьому Лжедимитрiю 21 червня 1605 року зайняти московський престол (утримував його до 17 травня 1606 р.). Дочка Єжи Мнішека, Марія, була дружиною Лжедимитрія.

Практика передачi мiста i околиць в заставу тривала. Так, 1676 роцi король Ян III Собєський передав мiсто в заставу Станiславу Скарчевському (до речі, 12 вересня 1883 року в костелі Усiчення Голови св. Iвана Хрестителя встановили чавунну таблицю з написом у пам'ять про Яна III Собєського).

В 1732 році Август ІІ надав євреям привілей ставити будинки на замковому ґрунті і відкривати в них крамниці.

1772—1918 — Самбір був під пануванням Габсбурґів (з 1804 р. — Австрійської імперії, з 1867-го — Австро-Угорщини).

26 липня 1778 р. — декретом цісаря Йосифа II Самбіру надано титул «Вільного королівського міста». У місті розміщувався Окружний суд і «дирекція виділу регуляції гірських потоків Галичини»

1784 — навколо міста розiбрали обороннi мури.

За перiод австрiйського панування Самбiр прикрасився новими будівлями. У 1890—1894 рр. спорудили велику двоповерхову кам'яницю для гiмназiї (тепер школа № 2 i гiмназiя), у 1904-му — будівлю державної чоловiчої вчительської семiнарiї (за радянських часiв тут розмiстили вiйськову частину; вул. Сiчових Стрiльцiв). У 1890 р. завершено будинок пошти.

Стародавній герб міста

1844 — завершено реконструкцiю ратушi (добудовано вхiднi лоджії, змiнено мiсце входу i влаштовано новi фасади). 1877 року на ратуші замінили мальований на полотнi образ Божої Матерi (1660, подарунок монаха-місіонера з 1760-го) на мальований на блясі (знищений за радянських часів). 1885 року на ратушевій вежi змонтували дзиґар з боєм i циферблатами на 4 сторони, придбаний у Празi. Над бічною лоджією при входi в ратушу встановлено герб мiста, перезатверджений привiлеєм цiсаря Йосифа II з 26 червня 1788 року (прикрашений золотою короною блакитний щит з зображенням оленя, що бiжить справа лiворуч; шия тварини прошита стрiлою).

1893 — побудовано єврейську початкову школу при вул. Шкiльнiй (тепер житловий будинок, вул. Колессiв).

1904 — закiнчено спорудження будинку спортивного товариства «Сокiл» (тепер Народний дiм).

1910 — споруджено 3-поверхову кам'яницю Скарбової дирекцiї (тепер вiйськовий шпиталь).

1898 — вiдкрито новий цвинтар при вул. Бiскiвськiй пiсля закриття старого при вул. Дрогобицькiй (тепер Iв. Франка). 1908 року на новому цвинтарi побудовано каплицю (1940 року на мiсцi старого цвинтаря більшовики заклали парк культури i вiдпочинку; 1989 року на старому цвинтарi вiднайшли могили видатних театральних діячів Омеляна Бачинського i його дружини Теофiли, 1837—1906).

На 1888 рік місто складалося з 4 посад: Міської, Львівської, Перемиської та Бліх. Посада Міська — 3042 мешканці, 135 будинків. Посада Львівська — 1986 мешканців, 217 будинків. Посада Перемиська — 1729 мешканців, 162 будинки. «Бліх» зі селом «Новий Світ» становили єврейське містечко (штетл), там мешкали 2020 осіб і було 148 будинків.

1855—1858 — будiвництво шосе Самбiр-Дрогобич через Лiшню.

Грудень 1872 р. — вiдкрито залiзничне сполучення Самбiр-Борислав i Стрий-Самбiр-Хирів-Перемишль.

1903—1905 — завершено спорудження залізниць Львів-Самбiр, Самбiр-Санок i збудовано вокзальне примiщення.

Під час Першої світової війни з 17 вересня 1914 по 15 травня 1915 року місто було під окупацією російських військ, які завдали йому великої шкоди. Було знищено бібліотеку товариства «Просвіта», а в будинку товариства влаштовано стайню для офіцерських коней. Обладнання лабораторiй, класiв i кабiнетiв вчительської семiнарiї вивезено в Росiю, туди ж вивезли місцевих українських дiячiв: Данила Стахуру, Теодора Бiленького та iн.

Пам’ятний знак депортованим українцям з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя

Після розвалу Австро-Угорської монархії, 1 листопада 1918 року в Самборі встановили владу Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Повiтовим комiсаром ЗУНР на Самбiрщину було призначено вiдомого письменника Андрiя Чайковського.

Від 29 червня 1941 р. по 7 серпня 1944 р. тривала німецька окупація Самбора, зокрема, вбивства єврейського населення.

Населення

Чисельність населення Самбора станом на 01.12.2010 р. — 35053 особи.

Медицина

Найдавніший у Самборі шпиталь, який називався "Народна Лічниця, був при церкві св. Пилипа, який знаходився приблизно між вул. Валовою і вул. Леся Курбаса. Про нього згадується у другій пол. ХІІІ ст. Існує припущеня, що у 1795 році він припинив своє існувіння у зв'язку зруйнуванням церкви. В ньому діяло фізіотерапевтичне відділення, яким керував доктор Вінцент Кузя, а також гінеколого-акушерське і хірургічне відділення, якими керував доктор медицини Абрахам Вайсснер. Є припущення, що шпиталь існував й при церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Персоналії

З Самбором пов'язані імена:

• вченого та поета доби середньовіччя Григорія Самборчика (1523—1573),
• гетьмана Запорізької Січі Петра Конашевича Сагайдачного
• героя битви за Відень, засновника першої в Європі кав'ярні Юрія Кульчицького (1640—1692),
• митрополита Тобольського та Сибірського Петра Конюшкевича (1705—1770),
• письменника Андрія Чайковського (1857—1935),
• видатного актора і режисера Леся Курбаса (1887—1937),
• вченого-фольклориста Філарета Колесси (1885—1937),
• видатного композитора, педагога та диригента Миколи Колесси (1903—2006)
• Рабій-Карпінська Софія — український мовознавець-діалектолог.
• Рабій Франц — український греко-католицький священик і громадський діяч.
• Борзов Валерій Пилипович — український спортсмен, дворазовий Олімпійський чемпіон, політичний і громадський діяч.
• Рогуцький Іван — політико-громадський діяч, адвокат.
• Сушинський Богдан Іванович — український журналіст, письменник.
• діячів ЗУНР батька Теодор Ріпецький та сина Всеволод Ріпецький.
• майора УПА Степана Стебельського, командира сотні «Ударник-5», начальника тактичного відтинку УПА-Захід «Маківка».
• українського народного майстра Самібрського Іллі.
• О. Бачинський (1833—1907) — актор та режисер, засновник професійного українського театру.
• Д. Бандрівський (1897—1983) — письменник, учений-філолог.
• І. Филипчак (1871—1945) — письменник, краєзнавець, педагог.
• Северин Відт — польський інженер-геодезист.
• Васік Волтер — кінорежисер.

Пам'ятки архітектури

• костел Івана Хрестителя (1530—1568)
• рештки Самбірського замку XVI ст. -- мисливський будинок та залишки валів
• костел та монастир Бернардинів XVII ст.
• монастир Бригідок XVII ст.
• церква Різдва Пресвятої Богородиці XVIII ст., де зберігаються мощі святого Валентина та чудотворна Самбірська Богоматір
• Самбірська ратуша XVII—XIX ст.
• ансамбль кам'яниць на площі Ринок (XVII-XX ст.)
• залишки міських оборонних споруд

Культура

В Самборі діють такі заклади культури: дитяча музична школа, Народний дім, Училище культури, музей «Бойківщина», меморіальний музей Леся Курбаса, студія образотворчого мистецтва, школа декоративно-ужиткового мистецтва.

Освіта

Школа декоративно-ужиткового мистецтва.2010 р.

Найдавнішою в Самборі була парафіяльна школа при церкві Св.Пилипа. В ній вивчали слов'янській і грецькій мовам та Закону Божого. Навчали дітей священики та дяки. Підручниками були Псалтирі та часослови. Сама ж школа підпорядкувалась руському православному парохові. Не має достовірних відомостей про час, коли школа припинила своє існування. Є припущення, що вона існувала до 1795 року, коли розібрали церкву. Ходить думка, що сам гетьман П. Сагайдачний навчався в ній. Окрім парафіяльної школи при церкві Св. Пилипа, діяла ще одна парафіяльна школа при костелі Іоанна Хрестителя, але польська. Вона працювала під керівництвом плебана. Після освітньої реформи школою в Самборі почав керувати ректор, а в селах — дяк. У XV-XVI ст. викладали читання та письмо, арифметику, церковний спів та службу, релігійні обряди, початки латини, граматики, логіки, природничих наук. З 1953 в Самборі функціонує Самбірський медичний коледж. В Самборі вже понад 10 років функціонує Самбірський факультет прикладного програмного забезпечення Тернопільського національного економічного університету, в якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за економічним напрямом "Економічна кібернетика" та технічним - "Програмна інженерія". Окрім цього у Самборі діє державний педагогічний коледж імені Івана Филипчака, де працює художник і викладач Микола Щерба, «Відмінник освіти України».

Зв'язок і торгівля

У середньовіччі Самбір був одним з найбільших торгових центрів Східної Галичини. Після численних навал різноманітних загарбників місто оточили оборонними мурами і вартовими вежами, облаштували кам'яницями і кількаярусними підвалами-пивницями простору торговицю, яка називається площа Ринок(1530-1560 рр.). На цій площі кожного четверга і понеділка відбувалися ярмарки, а по великих святах-великі торги-ярмарки. На них з'їджалися багато покупців з інших сусідніх міст та сіл. У місті Самборі діють багато різноманітних підприємств, магазинів та торгівельних комплексів, які майже всі приватизовані. Найбільшими супермаркетами в Самборі є "Сільпо", "Рукавичка" (ТРК "Літо"), "Рута", "Барвінок" і "Наш край".

Фотографії

Площа Ринок, 2010 р.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Посилання

• Сайт Самбірської РДА
• Сайт Самбірської районної ради
• "Самбір-майдан" - неофіційний сайт міста Самбора
• "Самбір-портал рідного міста" - неофіційний сайт міста Самбора
• Розклад руху поїздів по станції Самбір

Примітки

Центр міста, 2010 p.

Див. також

• Самобор (Хорватія)
• Білі хорвати