Сегал Лев Іонтельович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сегал Лев Іонтельович
Народився 19 липня 1933(1933-07-19) (90 років)
Біла Церква, Київська область, Українська СРР, СРСР
Країна  Ізраїль
Діяльність скульптор, художник

Сегал Лев Іонтельович (рос. Сегал, Лев Ионтелевич, івр. לב סגל‎; нар. 19 липня 1933(19330719), Біла Церква) — ізраїльський скульптор та художник.

Біографія[ред. | ред. код]

Лев Сегал народився 19 липня 1933 року в українському місті Біла Церква. У 1941 році, після початку німецько-радянської війни сім'я Сегал була евакуйована спочатку до Сталінградської області, а потім під обстрілами в Новосибірськ. Повернулися з евакуації вже до Києва. 1947 року, у 14 років Лев Сегал, щоб підтримати сім'ю, пішов працювати на завод, став кваліфікованим механіком і одночасно закінчував вечірню школу. У 1951—1954 pp. служив в армії в інженерних військах, будуючи понтонні мости. Демобілізувавшись Лев Сегал повернувся до Києва і працював механіком з ремонту лічильних та друкарських машинок. Паралельно займався малюнком та скульптурою, навчався у художній студії[1]. У 1973 р. Сегал разом зі своєю родиною репатріювався до Ізраїлю та оселився в м. Нетанія. Спочатку працював механіком на військовій базі, графіком у міській мерії, а потім в обладнаній ним самим майстерні у творчому об'єднанні «Село художників Са-Нур» (Самарія), одним із засновників якого він був. У цей час Сегал створював в основному об'ємні скульптури малої форми, а потім, вивчивши в майстерні скульптора Баруха Сакцієра методику виготовлення форм та процес лиття, створив цілу низку бронзових скульптур великої форми, встановлених у місті Нетанія.

Творчість[ред. | ред. код]

Захопившись карбуванням, Сегал самостійно освоїв цей вид мистецтва та виконав низку карбованих портретів. Серед них: військовий кінооператор, лауреат Сталінської премії Стояновський Семен Абрамович, який загинув у квітні 1945 р. при звільненні Відня, головний диригент Київського театру опери та балету імені Т.Шевченка Чистяков Борис Ілліч, скрипалька Пархоменко Ольга Михайлівна, Міхоелс Соломон Михайлович, Шолом-Алейхем, Маркіш Перець Давидович, Хемінгуей, Бетховен, Шота Руставелі, Іван Котляревський, Леся Українка та ін. Роботи Сегала виставлені на Українській республіканській виставці в Жовтневому палаці були нагороджені медаллю, а карбована композиція «Пастухи» Всесоюзної виставки в Манежі, була удостоєна диплома. Деякі з робіт придбали Національний художній музей України та Музей Лесі Українки (Київ).

Вивезти до Ізраїлю Сегал зміг лише одну свою роботу — карбований портрет С. Міхоелса, виконаний на золотистій латуні, який був у 1973 р. спочатку придбаний для Єрусалимського музею театру «Ідіш», а зараз Національна бібліотека Ізраїлю в Єрусалимі демонструє його серед портретів інших видатних. людей[2] . В Ізраїлі було створено рельєфи «Йом Кіпур», «В. Жаботинський», « Д. Гофштейн», « Н. Паганіні», «Закохані», «Друзі», «Мати з листом»… Усього Сегал створив понад 30 робіт у жанрі портретних рельєфів, виконаних на червоній міді та золотистій латуні. Серед понад 40 барельєфів, тобто візуально більш об'ємних рельєфів, виділяються такі композиційно закінчені перлини, як «Ле-хаїм», «Роздуми», «Рибний базар», «Містечко», «Запалювання суботніх свічок», «Дощ», «Пліткарка», «Оркестр», «Хасіди», «Молитва»…[3]

Згодом Сегал перейшов до створення об'ємних бронзових скульптур малих форм. Серед них такі, як «Ранок», «Оголена», «Балерина», «Материнство», «Мати з малюком», але, в основному, це персонажі Шолом Алейхема: «Мотл», «Тев'є», «Портний», « Шавець», «Бабуся», «Водонос», «Дощ», «Сліпий музикант», «Бесіда», «Дует», «Серенада», «Скрипаль», «Танцювальний клезмер», «Граючий на контрабасі», «Кларнетист», «Гравець на трубі», «Барабанщик», сам «Шолом Алейхем» — лише понад 30 скульптур.[4]

Доктор мистецтвознавства професор Г. Островський писав про скульптора: "Лев Сегал займає особливе місце в сучасному ізраїльському мистецтві. У його роботах втілені в життя традиції єврейського мистецтва. Ці традиції вливаються натурально, подібно до річки, в єврейську культуру … Творчий світ Льва Сегала незвичайно конкретний, відчутний це світ містечка з його старими і беззахисними дітьми, ремісниками і торговцями, неодмінними козами, курями, кіньми, світ великої потреби і маленьких радостей…[5]

У 1995 р. Лев Сегал переміг на конкурсі зі встановлення скульптури в м. Натанія, і в 1997 р. в місті було встановлено відлиту ним із бронзи триметрову фігуру «Скрипаль на даху».[3] У 2004 р. у Нетанії було встановлено бронзову скульптурну пару Сегала «Клезмери»: «Кларнетист» і «Танцюючий». Через три роки вони перетворилися на квартет — до них додалися двометрові «Барабанщик» і «Контрабасист». У 2011 р. Лев Сегал переміг у конкурсі проєктів на створення пам'ятника Шолом-Алейхему, і в 2012 р. у м. Нетанія був встановлений створений скульптором триметровий бронзовий пам'ятник класику єврейської літератури. Поруч із п'ядесталом — текст, спеціально написаний і надісланий американською письменницею Бел Кауфман, онукою Шолом Алейхема: «Видатному письменникові на ідиш — душі єврейського народу». Лев Сегал був одним із творців творчого об'єднання «Село художників Са-Нур», є членом творчої спілки «Об'єднання професійних художників Ізраїлю». Роботи Льва Сегала експонувалися на 36 персональних виставках і понад 60 колективних виставках у Росії, Україні, Ізраїлі, Франції, Німеччині. Вони знаходяться в музеях і приватних колекціях цих країн, а також у США, Голландії та Бельгії. За створення скульптур у м. Нетанія Леву Сегалу було присвоєно звання «Почесний громадянин м. Нетанія».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Григорий Фурман. Еврейская Атлантида в скульптуре Льва Сегала // Интернет-журнал «Еврей за границей» N 3, http://madan.org.il/node/10014 [Архівовано 2016-08-20 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Татьяна Яровинская. Лев Сегал — воплощение мечты. // Газета «Вести», Приложение «Окна» — Израиль, 19.02.2015 (рос.)
  3. ↑ а б Галина Подольская. Лев Сегал. Сокровища Национального духа. http://galinapodolsky.com/sokrovishha-nacionalnogo-duxa-lev-segal/ [Архівовано 2016-08-08 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Каталог «LEV SEGAL — SCULPTOR», Photo: Albert Aikshour // Haot Netanya Ltd
  5. ↑ Григорий Островский. Лев Сегал //Газета «Вести», Израиль, 14.07.2006

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Научно-исследовательский центр «Русское еврейство Зарубежом». Еврейская Атлантида в скульптуре Льва Сегала. //Книга «Идемте же отстроим стены Йерушалаима», Иерусалим, 2006, 452 с.,ил (рос.)
  2. Др. искусствоведения, арткритик, академик ИНАРН Галина Подольская. Лев Сегал. Сокровища национального духа.// Современное израильское ц искусство с русскими корнями. Книга-альбом на 3-х языках. Иерусалим, 2011. (рос.)
  3. Изобразительное искусство — художники, скульпторы, меценаты, искусствоведы. Певцы еврейского местечка. http://eholit.ru/news/787/ (рос.)
  4. Нетания — по следам еврейского местечка. http://dan-il.livejournal.com/73703.html (рос.)
  5. В Израиле открыли памятник Шолом Алейхему. http://www.vesti.ru/videos/show/vid/434617/ (рос.)
  6. Русский Север и еврейское местечко — в Тель-Авиве http://www.obshestvo-iras.org/rcc-tel-aviv/2011/0611/9-6-segal-smirnov-vernissages/ (рос.)
  7. Нетания. Клезмеры. Скульптор Л. Сегал. https://m.fotki.yandex.ru/users/navarkh/view/416669/ (рос.)
  8. Шолом Алейхем на Святой земле. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сегал_Лев_Іонтельович&oldid=39859250