Шота Руставелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шота Руставелі
შოთა რუსთაველი
Portrait de Chota Roustaveli, poete geogien du XII siecle.jpg
Дата народження: 1172
Місце народження: Руставі
Дата смерті: 1216
Місце смерті: Єрусалим
Громадянство: Грузія
Рід діяльності: поет
Magnum opus: «Витязь у тигровій шкурі»

Шота Руставелі (груз. შოთა რუსთაველი, пр. 1172 в Руставі — пр. 1216 в Єрусалимі) — грузинський поет 12-го століття, вважається багатьма одним із найвидатніших представників літератури середньовіччя. Також державний діяч. Автор грузинської національної епічної поеми «Витязь у тигровій шкурі» (груз. ვეფხის ტყაოსანი, Vepkhis Tqaosani).

Біографія[ред.ред. код]

Мало що достовірно відомо про життя поета. Прізвище «Руставелі» він, вочевидь, отримав за місцем походження - від селища Руставі. За деякими джерелами, поет належив до знатного роду і володів Руставським майоратом. У поемі «Витязь у тигровій шкурі» поет заявляє, що він месх. Навчався у Греції. Був охоронцем скарбниці цариці Тамари, про що свідчить його підпис на акті 1190 року. Це був час неабиякої політичної міці Грузії та розквіту ліричної поезії при розкішному дворі молодої цариці із усіма ознаками рицарського служіння.

Знайомий із поемами Гомера та філософією Платона, богослов'ям, піїтикою, риторикою, персидською та арабською літературою, Руставелі цілком присвятив себе літературній діяльності і написав поему «Витязь у тигровій шкурі» - красу і гордість грузинської писемності. Безнадійно закоханий у свою царицю, він закінчив своє життя у монастирській келії. Тимофій, митрополит грузинський у XVIII ст, бачив у Єрусалимі, у церкві Св. Хреста, що була побудована грузинськими царями, могилу та портрет Шота Руставелі у власяниці аскета.

Понині існує багато легенд про відносини Шота Руставелі та цариці Тамари. За однією із них, Руставелі, закоханий у Тамару, оженився на якійсь Ніні та дуже скоро після весілля отримав від цариці наказ перекласти грузинською літературний подарунок, що зробив їй підкорений шах. Блискуче виконавши доручення, він відмовляється від винагороди. Через тиждень було знайдено тіло Руставелі із відтятою головою.

Католікос Іоанн, який ще за життя цариці був покровителем поета, раптом почав творити гоніння на Руставелі. У XVIII ст. патріарх Антоній I публічно спалив кілька екземплярів «Вітязя у тигровій шкурі», надрукованого 1712 року царем Вахтангом VI.

Ім'я Руставелі було присвоєно Грузинському драматичному театру, Театральному інституту у Тбілісі, НДІ грузинської літератури Академії Наук Грузії. Іменем Руставелі названо вулиці багатьох міст колишніх республік СРСР: головний проспект Тбілісі, вулиця у центрі Єревана тощо. Одна із вершин Безенгийської стіни Кавказу носить ім'я Шота Руставелі. Також на його честь названо один з астероїдів[1].

Твори[ред.ред. код]

Рукописна копія поеми

«Витязь у тигровій шкурі» був вперше опублікований лише у 1721 році, і з тих пір поему було перекладено чи не на усі мови світу. Російський поет символіст Костянтин Бальмонт виконав переклад на російську. Українською поему переклав Микола Бажан (1937). Крім того, «Витязь у тигровій шкурі» є справжнім шедевром серед ілюстрованих світських творів Грузії. Інститут рукописів Грузії у Тбілісі володіє двома фоліантами XVI ст. а також кількома рядками поеми, датовані XIV ст. Інші копії поеми належать до XVII ст.

Сьогодні найпрестижніша та найвагоміша нагорода Грузії у галузі літератури носить ім'я Шота Руставелі.

Шота Руставелі та Україна[ред.ред. код]

Іменем поета названо вулиці у містах України. Так, у Києві, Львові, Луцьку, Харкові, Тернополі та у Калуші є вулиці імені Шота Руставелі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела і посилання[ред.ред. код]