Сергій Радонезький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Радонезький
Vasnetsov sergij radonezh.jpg
Ікона роботи Віктора Васнецова 1882
Преподобний
Мирське ім'я Варфоломій Кирилович
Народився 3 травня 1314
Помер 25 вересня 1392
Шанується в російському православ'ї
Прославлений в 1449 році
У лику преподобного
Головна святиня Троїце-Сергієва Лавра
День пам'яті 5 липня і 25 вересня (за юліанським календарем)
Подвижництво працьовитість
відлюдництво
піст
скромність

Сергій Радонезький, Сергій Радонізький (до прийняття чернецтва Варфоломій Кирилович, бл. 13211392) - московський церковний і політичний діяч, засновник й ігумен Троїце-Сергієвої Лаври, чудотворець.

Заснував у 30-х роках XIV ст. поблизу м. Радонєжа, під Москвою, Троїце-Сергіївську лавру. Виступав за об'єднання руських земель під егідою Москви, сприяв централізаторським прагненням Дмитрія Донського, допомагав йому у боротьбі проти Золотої Орди, зокрема у підготовці Куликовської битви. Пізніше (1385) помирив його з рязанським князем Олегом. Сергій Радонезький передбачив результат Куликовської битви. Прагнув розширити в Московії шанування Трійці як символу єдності Руської землі, був ідейним натхненником об'єднавчої й національно-визвольної політики князя Димитрія Донського. На сьогодні один із найшанованіших російських святих.

Біографія[ред.ред. код]

Народився поблизу Ростова Великого у боярській сім'ї. Збіднівши, його батьки Кирило та Марія, разом із трьома своїми синами Стефаном, Варфоломієм і Петром переселилися у Радоніж.

Після праведної кончини батьків, які перед смертю прийняли чернечий постриг, Варфоломій пішов до Хотьківського Покровського монастиря. У той час там жив, прийнявши чернецтво після смерті дружини, його старший брат Стефан. Разом вони пішли шукати пустинного усамітненого життя. У глухому лісі, на пагорбі Маковець, де нині стоїть Троїце-Сергієва Лавра, вони побудували дерев'яну келію і церкву, яку було освячено в ім'я Пресвятої Трійці. Особливим шануванням і розумінням глибин таїни Пресвятої Трійці прославився преподобний Сергій.

Незабаром Стефан покинув це місце і переселився до московського Богоявленського монастиря. А Варфоломій прийняв постриг і залишився на самоті. Згодом, дізнавшись про його подвиги, до Варфоломія почали приходити інші ченці і будувати поряд свої келії. 3 часом вони переконали Сергія прийняти над ними ігуменство, і тому преподобного було висвячено у священний сан. У своєму монастирі він заборонив приймати милостиню, і встановив правило, за яким ченці мали жити від своїх трудів, у чому сам подавав їм приклад.

Добра слава про Сергієву обитель приводила до нього щоразу більше богомольців і охочих прийняти ангельський образ. Поблизу монастиря згодом виріс посад, тобто поселення, яке все більше й більше розросталося. Дізнавшись про великого подвижника, Царгородський патріарх Філофей з особливим посольством надіслав йому хрест, параман і грамоту, в якій відзначав його доброчинне життя та рекомендував у монастирі запровадити суворий, за зразком монастирів сходу, спільножительний устав.

Великим авторитетом користувався преподобний у митрополита Алексія, який хотів бачити його своїм наступником на митрополичій кафедрі, проте преподобний, виявляючи смирення, відмовився.

За словами сучасників, Сергій «тихими і лагідними словами» впливав на загрубілі й жорстокі серця. Він дуже часто примиряв князів, які ворогували між собою. Премудрий Єпифаній, який описав життя преподобного Сергія, говорив: «Преподобний ігумен, отець наш Сергій, старець дивний, доброчинством усяким прикрашений, привітний, миролюбний, завжди втішить і при вітає, обігріє і нагодує подорожнього. Більше ж за все стяжав він смирення, любов нелицемірну, і мав любляче серце».

В житії преподобного згадується вогонь, який під час служіння преподобним літургії входив у Чашу зі Святими Дарами Тіла і Крові Христових; Ангел, який співслужив святому; явлення йому Пресвятої Богородиці з двома апостолами; чудеса, які ще за життя своєю молитвою творив преподобний авва Сергій.

Церква іменує його великим подвижником. Він великий своїм істинно християнським терпінням. Він терпів самоту в дикій хащі лісу. Терпів, коли в скрутні роки голодував зі своєю братією. Він терпів норовливих. Терпів протягом усього подвижницького життя до кінця своїх днів.

Вшанування[ред.ред. код]

Білоруська монета

10 жовтня 1978 року Синодом Російської Православної Церкви було засновано орден преподобного Сергія Радонезького і медаль преподобного Сергія Радонезького двох ступенів (золота і срібна).

28 листопада 2008 року Національний банк Білорусі випустив в обіг золоту пам'ятну монету номіналом 50 білоруських рублів «Преподобний Сергій Радонезький».

В Україні заснований Міжнародний благодійний фонд преподобного Сергія Радонезького.

Посилання[ред.ред. код]