Васнецов Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Васнецов Віктор Михайлович
Wiktor Michajlowitsch Wassnezow 003.jpg
Автопортрет (1873)
Ім'я при народженні Васнецов Віктор Михайлович
Дата народження 3 липня (15 травня) 1848
Місце народження с. Лопьял, В'ятка, (Нині Кіровська область)
Дата смерті 23 липня 1926
Місце смерті Москва
Національність росіянин
Жанр живопис
Навчання Петербурзька академія мистецтв

Ві́ктор Миха́йлович Васнецо́в (*15 травня 1848, — †23 липня 1926, Москва) — російський художник, один з авторів розписів у Володимирському соборі в Києві.

Зміст

[ред.] Біографія

Віктор Михайлович Васнецов народився 3 липня (15 травня) 1848 р. в чуваському селі Лопьял («Тихе село» в перекладі з чуваської) Уржумськой волості Вятскої губернії (нині — Кіровскої області), в сім'ї православного священика, що походив із стародавнього вятського роду Васнецових. Себе художник вважав за скіфа.

Батько, Михайло Васильович Васнецов, мати, Аполлінарія Іванівна, народила шестеро синів, з яких Віктор був другим. У 1850 році батько отримав нову парафію, і сім'я переїхала в невелике село Рябово, де був побудований з модрини затишний будинок з мезоніном. У нім Віктор провів свої дитячі роки, які він згадував з вдячним відчуттям все життя.

Освіту здобув в духовній Вятській семінарії. Вчився живопису в Петербурзі — спершу у І. М. Крамського в Рисовальной школе общества поощрения художеств (рос. ) (1867—1868), потім в Художній Академії (1868—1873).

Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав з 1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім — у виставках Сподвижників.

Меморіальна дошка на будинку в Києві, де в 1885—1889 роках мешкав Васнєцов

На початку 1885 року Віктор Михайлович Васнецов отримує від А. В. Прахова запрошення взяти участь в розписі щойно збудованого Володимирського собору в Києві. Не відразу, але свою згоду художник дає. У нього вже є досвід — абрамцевськая церква Спаса, епічні полотна. Все це дозволяє йому звернутися до розпису великих стін, створення монументально-декоративного простору.

Віруюча людина, в роботі для церкви він починає бачити своє справжнє покликання. У величезному Володимирському соборі Васнецову треба було розписати головний неф і апсиду, відобразити найввжливіші сюжети Старого і Нового завітів, зобразити російських історичних діячів, зарахованих до лику святих, прикрасити споруду орнаментами.

У 1893 році Васнецов стає дійсним членом художньої Академії.

Російський патріот-великодержавник. Після 1905 співчував Союзу російського народу, але не став його членом [1], брав участь в оформленні його видань.

Віктор Васнецов помер 23 липня 1926 року в Москві.

[ред.] Творчість

«Богатирі», (1898)

У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутовго малювання до казки, від станкового живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети, наприклад в картинах «З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма» (1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).

Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880) «Аленушка» (1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889) «Богатирі» (1881—1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897).

В кінці 1890-х все більш помітне місце в його творчості посідає релігійна тема (роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису для собору святого Владимира).

Після жовтневого перевороту 1917 р. Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917—1926). Фасад Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.

[ред.] Галерея

  • «После побоища Игоря Святославича с половцами», 1880 р.

  • «Витязь на распутье», 1878 р.

  • «Алёнушка», 1881 р.

  • "Літаючий Килим", 1880

  • «Три царевны подземного царства», 1881 р.

  • «Иван-Царевич на Сером Волке», 1889 р.

  • «Илья Муромец», 1914 р.

  • «С квартиры на квартиру», 1876 р.

  • «Царевна-лягушка», 1918 р.

[ред.] Музеї

  • В Москві, у провулку Васнецова, розміщений Дім-музей В. М. Васнецова
  • Державний Російський музей в Санкт-Петербурзі
  • Державний Кіровський обласний художній музей ім. В. М. та А. М. Васнецових в м.Кірові Кіровської області Російської федерації
  • Меморіальний дім-музей В. М. та А. М. Васнецових в с. Рябово Кіровскої області

[ред.] Бібліографія

  • Бахревский В. А. Виктор Васнецов. М., Молодая гвардия, 1979 г. серия «ЖЗЛ» ISBN 5-235-00367-5
  • Бутина Н. Ю. Васнецов Виктор Михайлович: Послесловие. Журнал Московской Патриархии. Москва. 1994 . № 7/8. с. 124—125.
  • Кудрявцева Л. Васнецов. М., Белый город, 1999 г. ISBN 5-7793-0163-8
  • Пастон Э. В. Виктор Васнецов. М., Белый город, 2001 г. ISBN 5-7793-0266-9
  • Шилова Е. В. Виктор Васнецов: Альбом — 72 с. М: Арт-Родник. 2004 г. ISBN 5-9561-0021-4

[ред.] Посилання

  1. ↑ Черная сотня. Историческая энциклопедия 1900—1917. М. 2008 стор. 87—88
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5%D1%86%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&oldid=8862077
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами