Васнецов Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Васнєцов.
Васнецов Віктор Михайлович
Wiktor Michajlowitsch Wassnezow 003.jpg
Автопортрет (1873)
Ім'я при народженні Васнецов Віктор Михайлович
Дата народження 3 (15) травня 1848(1848-05-15)
Місце народження с. Лоп'ял, В'ятка, (Нині Кіровська область)
Дата смерті 23 липня 1926(1926-07-23) (78 років)
Місце смерті Москва
Національність росіянин
Жанр живопис
Навчання Петербурзька академія мистецтв

Ві́ктор Миха́йлович Васнецо́в (*3 (15) травня 1848(18480515) — †23 липня 1926, Москва) — російський художник, один з авторів розписів у Володимирському соборі в Києві.

Зміст

Біографія [ред.]

Народився 3 (15) травня 1848(18480515) в чуваському селі Лоп'ялі («Тихе село» в перекладі з чуваської) Уржумськой волості Вятскої губернії (нині — Кіровскої області), в сім'ї православного священика, що походив із стародавнього вятського роду Васнецових. Себе художник вважав за скіфа.

Батько, Михайло Васильович Васнецов, мати, Аполлінарія Іванівна, народила шестеро синів, з яких Віктор був другим. У 1850 році батько отримав нову парафію, і сім'я переїхала в невелике село Рябово, де був побудований з модрини затишний будинок з мезоніном. У нім Віктор провів свої дитячі роки, які він згадував з вдячним відчуттям все життя.

Освіту здобув в духовній Вятській семінарії. Вчився живопису в Петербурзі — спершу у І. М. Крамського в Рисовальной школе общества поощрения художеств (рос. ) (1867–1868), потім в Художній Академії (1868–1873).

Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав з 1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім — у виставках передвижників.

Меморіальна дошка на будинку в Києві, де в 1885–1889 роках мешкав Васнєцов

На початку 1885 року отримав від А. В. Прахова запрошення взяти участь в розписі щойно збудованого Володимирського собору в Києві. Не відразу, але свою згоду художник дає. У нього вже є досвід — абрамцевськая церква Спаса, епічні полотна. Все це дозволяє йому звернутися до розпису великих стін, створення монументально-декоративного простору.

Віруюча людина, в роботі для церкви він починає бачити своє справжнє покликання. У величезному Володимирському соборі Васнецову треба було розписати головний неф і апсиду, відобразити найввжливіші сюжети Старого і Нового завітів, зобразити російських історичних діячів, зарахованих до лику святих, прикрасити споруду орнаментами.

У 1893 році Васнецов стає дійсним членом художньої Академії.

Російський патріот-великодержавник. Після 1905 співчував Союзу російського народу, але не став його членом[1], брав участь в оформленні його видань.

Помер 23 липня 1926 року в Москві.

Творчість [ред.]

«Богатирі», (1898)

У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутовго малювання до казки, від станкового живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети, наприклад в картинах «З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма» (1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).

Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880) «Аленушка» (1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889) «Богатирі» (1881–1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897).

В кінці 1890-х все помітніше місце в його творчості посідає релігійна тема (роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису для собору святого Владимира).

Після жовтневого перевороту 1917 р. Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917–1926). Фасад Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.

Галерея [ред.]

  • «После побоища Игоря Святославича с половцами», 1880

  • «Витязь на распутье», 1878

  • «Алёнушка», 1881

  • «Літаючий Килим», 1880

  • «Три царевны подземного царства», 1881

  • «Иван-Царевич на Сером Волке», 1889

  • «Илья Муромец», 1914

  • «С квартиры на квартиру», 1876

  • «Царевна-лягушка», 1918

  • "Прощання князя Олега з конем", 1899

Музеї [ред.]

  • В Москві, у провулку Васнецова, розміщений Дім-музей В. М. Васнецова
  • Державний Російський музей в Санкт-Петербурзі
  • Державний Кіровський обласний художній музей ім. В. М. та А. М. Васнецових в м. Кірові Кіровської області Російської федерації
  • Меморіальний дім-музей В. М. та А. М. Васнецових в с. Рябово Кіровскої області

Див. також [ред.]

Бібліографія [ред.]

  • Бахревский В. А. Виктор Васнецов. М., Молодая гвардия, 1979 г. серия «ЖЗЛ» ISBN 5-235-00367-5
  • Бутина Н. Ю. Васнецов Виктор Михайлович: Послесловие. Журнал Московской Патриархии. Москва. 1994 . № 7/8. с. 124–125.
  • Кудрявцева Л. Васнецов. М., Белый город, 1999 г. ISBN 5-7793-0163-8
  • Пастон Э. В. Виктор Васнецов. М., Белый город, 2001 г. ISBN 5-7793-0266-9
  • Шилова Е. В. Виктор Васнецов: Альбом — 72 с. М: Арт-Родник. 2004 г. ISBN 5-9561-0021-4

Посилання [ред.]

  1. ↑ Черная сотня. Историческая энциклопедия 1900–1917. М. 2008 стор. 87—88
  2. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васнецов_Віктор_Михайлович&oldid=12363771