Серебрянський Олег Васильович
 | ||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олег Васильович Серебрянський | |||||||||||||||||||
| Народження | 4 березня 1955 (69 років) | |||||||||||||||||||
| Запоріжжя, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||
| Зріст | 176 см | |||||||||||||||||||
| Вага | 70 кг | |||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна
| |||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||
| 1970—1971 1972—1975 |
«Локомотив» (Херсон) «Динамо» (Київ)
| |||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||
Олег Васильович Серебрянський (нар. 14 березня 1955, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — радянський футболіст, півзахисник, український спортивний функціонер і тренер, чемпіон СРСР (1983), майстер спорту СРСР (1983).
Футбольна біографія[ред. | ред. код]
Народився Олег Серебрянський в Запоріжжі, де його батько, офіцер, проходив службу. Пізніше родина переїхала в Херсон, там Олег розпочав займатися футболом. У 15 років отримав запрошення в шкільну збірну Української РСР, з якою здобув перемогу на всесоюзній Спартакіаді і незабаром став гравцем молодіжного складу херсонського «Локомотива».
У 1972 році, молодий футболіст отримав запрошення в київське «Динамо», де грав за молодіжну команду, у складі якої двічі ставав переможцем чемпіонату СРСР серед дублерів.
На початку 1976 року, Серебрянський перейшов в одеський «Чорноморець», і дебютував у вищій лізі чемпіонату СРСР. Але твердим гравцем основного складу одеситів Олег так і не став, і наступного року перебрався в першолігову «Таврію», яку тренував Сергій Шапошников. Початок сезону в новій команді складався невдало, на одному з тренувань, зіштовхнувся з партнером і отримав травму, перелом щелепи. Але відновившись, практично одразу став гравцем основного складу кримської команди, де виступав на позиції центрального півзахисника. 18 серпня 1977 року, в поєдинку проти одного з лідерів першої ліги, ташкентського «Пахтакора», відзначився голом, вперше вразивши ворота суперника у складі команди майстрів[1]. У своєму першому сезоні за сімферопольський колектив Олег провів 37 матчів і забив 3 м'ячі, ставши бронзовим призером першості першої ліги.
На початку 1980 року, будучи до того часу вже одним з лідерів сімферопольців, Серебрянський повернувся у київське «Динамо». На старті сезону провів п'ять матчів у розіграші національного кубка, але пробитися до складу команди Лобановського було досить складно і вже в квітні Олег повернувся в «Таврію». Команду до того часу очолив новий тренер — Анатолій Полосін, який запросив в колектив ряд нових футболістів. В перший же сезон, з новим тренером і оновленим складом, команда дала результат, ставши переможцем першолігового турніру і завоювала путівку у вищу лігу. Сезон, в елітному дивізіоні радянського футболу, для таврійців видався невдалим: незважаючи на всі старання Серебрянського з партнерами, команда посіла підсумкове 17 місце, залишивши вищу лігу.
У 1982 році півзахисник «Таврії» отримав запрошення відразу від двох клубів вищої ліги — одеського «Чорноморця» та «Дніпра». Олег вирішив відгукнутися на пропозицію Володимира Ємця та Геннадія Жиздика, розпочавши новий сезон у дніпропетровській команді, де одразу ж став гравцем основного складу. У своєму дебютному матчі за дніпрян зумів відзначитися голом, вразивши ворота ленінградського «Зеніту».
Сезон 1983 року став найуспішнішим в кар'єрі Серебрянського. «Дніпро», вперше у своїй історії став чемпіоном СРСР, а сам півзахисник вніс істотний внесок у тріумф дніпропетровського клубу, ставши найкращим асистентом команди, віддавши 9 гольових передач, при цьому встановивши своєрідний клубний рекорд — у поєдинку проти «Ністру» він протягом 45 хвилин віддав п'ять результативних передач партнерам[2]. У наступному році, 3 жовтня 1984 року, Серебрянський зіграв свій єдиний матч у Кубку європейських чемпіонів, взявши участь у матчі «Дніпра» проти турецького «Трабзонспора»[3].
У чемпіонаті СРСР 1984 року «Дніпро» знову йшло в лідируючій групі і в результаті посіло 3 місце. Але Серебрянський, який покинув команду до завершення першості, через недостатню кількість зіграних матчів, бронзовим медалістом не став. Однією з причин, яка вплинула на рішення покинути дніпропетровський колектив, стала можливість спробувати свої сили за кордоном, в одній команді з країн соціалістичного табору. Але в підсумку, футболісту не дали дозвіл на виїзд з країни і переїзду не судилося здійснитися. Так само давала про себе знати і конкуренція за місце в основному складі, на позиції досвідченого півзахисника все частіше грала «висхідна зірка» дніпропетровського футболу — Геннадій Литовченко. В результаті, новий сезон Олег провів у команді «Колос» з Павлограда, а по його закінченні повернувся в Сімферополь, де проживала сім'я і наступні два роки відіграв у «Таврії», яка на той час виступала в другій лізі. Досвідчений футболіст став одним з лідерів кримського колективу, який став у 1986 році срібним призером турніру, а в наступному році переможцем першості і володарем путівки у першу лігу. По закінченню сезону Олег, який через часті травми вимушений був проводити останні поєдинки «на уколах», вирішив завершити активну ігрову кар'єру.
Подальша кар'єра[ред. | ред. код]
Закінчивши грати, Серебрянський працював завучем сімферопольської СДЮШОР, був тренером другої команди «Таврії» і молодіжної збірної Криму. На початку 1990-х, разом з дружиною, майстром спорту з гімнастики Любов'ю Серебрянською, брав участь у створенні сімферопольської школи художньої гімнастики. З 1992 року стає її керівником — директором спортивного клубу художньої гімнастики «Грація»[4]. Останній час проживає у Києві.
Досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон СРСР: 1983
- Переможець першої ліги СРСР: 1980
- Чемпіон Української РСР: 1987
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — майстер спорту, заслужений тренер України з художньої гімнастики Любов Овсіївна Серебрянська (Дубенко) (1952—2003). Дочка — олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики Катерина Серебрянська, онук — Євген.
Статистика[ред. | ред. код]
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | Інші турніри | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | |||
| 1976 | «Чорноморець» | Д-1 | 7 | 0 | 2 | 0 | — | — | — |
| 1977 | «Таврія» | Д-2 | 37 | 3 | 1 | 0 | — | — | — |
| 1978 | «Таврія» | Д-2 | 38 | 8 | 1 | 0 | — | — | — |
| 1979 | «Таврія» | Д-2 | 45 | 3 | 3 | 1 | — | — | — |
| 1980 | «Динамо» (Київ) | Д-1 | — | — | 5 | 0 | — | — | — |
| «Таврія» | Д-2 | 38 | 3 | — | — | — | — | — | |
| 1981 | «Таврія» | Д-1 | 25 | 1 | 5 | 1 | — | — | — |
| 1982 | «Таврія» | Д-2 | 2 | 0 | 7 | 1 | — | — | — |
| «Дніпро» | Д-1 | 23 | 3 | — | — | — | — | — | |
| 1983 | «Дніпро» | Д-1 | 26 | 1 | 2 | 0 | — | — | — |
| 1984 | «Дніпро» | Д-1 | 13 | 2 | 2 | 0 | КЄЧ | 1 | 0 |
| КС | 1 | 0 | |||||||
| 1985 | «Колос» (Павлоград) | Д-3 | 26 | 4 | 1 | 2 | — | — | — |
| 1986 | «Таврія» | Д-3 | 38 | 8 | 4 | 1 | — | — | — |
| 1987 | «Таврія» | Д-3 | 33 | 4 | 1 | 0 | — | — | — |
| Усього за кар'єру | Д-1 | 94 | 7 | 34 | 6 | 2 | 0 | ||
| Д-2 | 160 | 17 | |||||||
| Д-3 | 97 | 16 | |||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олег Серебрянский: В своё время не упустил шанс перейти в «Таврию» (рос.). официальный сайт СК «Таврия». 14.11.2013. Архів оригіналу за 24.05.2014. Процитовано 29.05.2017.
- ↑ Чемпион СССР по футболу Олег Серебрянский: Днепропетровск — мой любимый город (рос.). www.gorod.dp.ua. 30.08.2013. Архів оригіналу за 24.05.2014. Процитовано 29.05.2017.
- ↑ Кубок чемпионов европейских стран «Днепр» — «Трабзонспор». www.klisf. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 29 травня 2017.
- ↑ Спортивный клуб художественной гимнастики «Грация». www.b2btoday.com.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 29 травня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль на сайті «Одеський футбол» [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)