Середня освіта

Сер́едня осв́іта — система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.

Диференціація середнього шкільництва

В Україні до 18 століття не було виразної різниці між нижчими, середніми і високими школами; також не було поділу поміж загально-освітніми та спеціальними. До типу середнього шкільництва наближалися братські школи, колеґії та школи єзуїтів, василіян, піярів. З кінця 18 ст. основним типом загально-освітніх шкіл: гімназії, — паралельно існували реальні училища, також реальні гімназії.

Закритими виховно-навчальними закладами були в кінці 18-и — у першій половині 19 століття пансіони. Середнє шкільництво для дівчат включало гімназії, ліцеї, єпархіальні училища й інститути благородних дівчат (див. жіноча освіта). Неповними загально-освітніми школами вважалися прогімназії; православні духовні семінарії в основному були також загально-освітні.

З різних типів професійних середніх шкіл на Центральних і Східних Землях найбільш були поширені комерційні, мистецькі й духовні; на Західній Україні — педпедагогічні; докладніше дивись професійна освіта. Мовою навчання на українських землях в Російській Імперії була лише російська; у Галичині й на Буковині — переважно українська, на Закарпатті — угорська.

За роки української державності проведено часткову українізацію середного шкільництва, зокрема гімназій, — натомість воєнні події перешкодили здійснити проект про 12-річну «єдину трудову школу», у якій 9 — 12, класи (колеґія) мали завершувати загальну середню освіту.

Середня освіта в СРСР

Середня освіта в УРСР

За радянської влади Середнє шкільництво зазнало корінних змін. Система т. зв. єдиної трудової школи як складова частина соц. виховання (вироблена для УРСР Г. Гриньком і доповнена 1921 Я. Ряппом) усувала межі між сер. і високими школами та поміж заг.-осв. і проф. (вона була гол. | ланкою у шкільництві) ш. До С. заг.-осв. шкіл можна зарахувати 5 — 7 класи семирічної школи. Їх випускники могли продовжувати навчання у різного типу проф. школах і технікумах (з 2, агодом 3 — 4 pp. навачания, див. стор. 2 378), а по закінченні їх (або робітничих факультетів) могли вступити до високих шкіл. 1930 введено повну уніфікацію Середнє шкільництво в УРСР з РРФСР. 1932 створено основний тип повної заг.-осв. Середнє шкільництво — десятирічну школу; як неповна заг. осв. Середнє шкільництво діяла далі семирічна школа, яку 1958 замінила восьмирічна школа (див. Доповнення). Під час війни створено заг.-осв. вечірні (змінні) сер. школи робітничої молоді (з 1943) і школи сіль. молоді (з 1944), які діють і тепер; з 1956 організовано школи-інтернати. За «Законом про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти в СРСР» (1958), замість десятирічної школи, створено одинадцятирічну середнє шкільництво з виробничим навчанням (дивись середня загальноосвітня школа). Кількість сер. шкіл як заг.-осв., так і фахових (див. Середня спеціальна освіта) та кількість учнів у них постійно зростає при одночасному зменшенні початкових, а також сер. неповних шкіл; це — наслідок тенденцій сов. влади дати сер. повну освіту чимраз більшій кількості молоді. Ці зміни видно з таблиці, у якій подана кількість шкіл в УРСР (а) і учнів у тис. (б) за різні роки.

Навчальний рік	К-сть загальноосвітніх неповних середніх шкіл	Тисяч учнів
1914—15	386	46
1927—28	2 420	50
1940—11	10 957	2 846
1945—16	8 467	2 176
1950—51	12 951	3 716
1960—61	11 303	2 242
1970—71	11 206	2 272
1973—74	10 790	2 263

К-сть середніх загальноосвітніх шкіл	Тисяч учнів	К-сть спеціальних шкіл	Тисяч учнів
480	150	88	13
28	186	158	31
4 435	2 592	693	196
2 321	1 268	532	168
3 223	2 127	584	228
6 590	3 373	595	398
7 279	4 676	760	798
7 612	4 851	732	781

Середнє шкільництво в УРСР не має жадної різниці порівняно з усім СРСР; основні питання організації народної освіти у всьому СРСР визначає тепер закон від 19. 7. 1973 «Основи законодавства Союзу ССР і союзних республік про нар. освіту». Щораз більше Середнє шкільництво в УРСР переходить на рос. мову навчання, зокрема у містах й у фахових школах (більшість). Також у школах з українською мовою навчання непомірно багато годин присвячено рос. мові (див. Русифікація).

У 1920 — 30-их pp. основою С. заг.-осв. ш. на укр. землях під Дольщею була гімназія, у 1930-их pp. також ліцей; фахові сер. школи були нечисленні; мова шкіл для українців переважно укр.; на Буковині — рум., на Закарпатті (тут розвивалося буйно заг.-осв. і фахове середнє шкільництво) — укр.

Середня освіта в незалежній Україні

За роки незалежності кількість ліцеїв, гімназій, колегіумів зросла з 209 у 1991 році до 930 у 2006 році, а кількість учнів у них зросла у шість разів і склала 486 тисяч осіб.

На кінець 2005–2006 навчального року у 20,5 тисяч загальноосвітніх навчальних закладах навчалися 5,2 млн. учнів.

У сільській місцевості функціонувало 14,2 тисячі шкіл (68,9 відсотка шкіл держави), де навчалися 1,8 млн. учнів (34,8 відсотка від їх загальної кількості).

1 вересня 2006 року розпочнуть роботу понад 20,5 тисяч загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 13,8 тисяч — у сільській місцевості, до яких прийдуть майже 5,06 млн. учнів (на 140 тисяч менше, ніж минулого року), у тому числі — 1,7 млн. — у сільських навчальних закладах (на 100 тисяч менше, ніж минулого року).

У цьому навчальному році розпочнуть навчання близько 380 тисяч першокласників, що на 281, 5 тисяч менше, ніж п'ять років тому.

Показники заповнюваності класів за областями
Область	Шкіл	Заповнюваність, %
Херсонська область	57	14,3
Чернівецька область	80	13,5
Сумська область	53	11,2

На 2007 рік нараховувалось згідно з МОН України до 20 000 шкіл На даний час у 843 навчальних закладах (5,9 відсотка загальної кількості шкіл на селі) наповнюваність становить менше 20 % від проектної потужності. Найскладніша ситуація спостерігається у Херсонській (57 шкіл — 14,3 відсотка), Чернігівській (80 шкіл — 13,5 відсотка) та Сумській (53 школи — 11,2 відсотка) областях.

У 3 568 загальноосвітніх навчальних закладах (25,1 відсотка) наповнюваність становить менше 40 відсотків від проектної потужності. Тобто сьогодні кожна четверта загальноосвітня школа на селі заповнена менш ніж наполовину.

Середнє шкільництво на еміграції

На еміграції у 1920-30-их pp. існували укр. гімназії у Каліші (Польща) і Празі (перенесена 1927 до Ржевніц, 1937 до Мадржан); у 1945 — 50 діяли різного роду Середнє шкільництво в укр. таборах переміщених осіб у Німеччині й Австрії. Тепер єдиною Середнє шкільництво на еміграції з українською мовою навчання є папська Мала семінарія у Римі. Укр. мову вивчають в укр. приватних середнього шкільництва у США, Канаді й Бразілії та в держ. Середнє шкільництво центр. Канади (якщо зголоситься відповідне ч. учнів).

Див. також

• Середня загальноосвітня школа

Джерела

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.