Синдром примадонни
Синдром примадонни (також Каприз примадонни) — психо-соціальний ефект поведінкової риси особистості, що вважає себе незамінною в будь-яких видах професійної діяльності, незалежно від статі і на цій підставі вимагають до себе особливого ставлення від начальства, колег, замовників та інших навколишніх[1]. Сучасне значення слова набуло негативного забарвлення, різновид негативної манери поведінки людей, подібної до егоїзму, нарцисизму, марнославства, що поводять себе з викликом та темпераментністю, з якими важко працювати, але чий внесок назамінний для успіху роботи колективу чи команди[2][3].
Походить з культурного середовища акторської діяльності в театрі, опери, оперети, де примадонни славилися своїми експресивними чи ексцентричними рисами поведінки та примхливими вимогами по відношенню до інших членів акторської трупи, музикантів, костюмерів, продюсерів та інших колег, яким доводилося миритися з таким ефектом через талант примадон та залучення ними більшої кількості глядачів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Susan Rutherford, The Prima Donna and Opera, 1815—1930 [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.], Cambridge University Press, 2006. ISBN 0-521-85167-X.
- ↑ The Oxford Pocket Dictionary of Current English (2009). «prima donna». Encyclopedia.com. 12 Sep. 2010.
- ↑ Merriam-Webster. «prima donna» [Архівовано 11 травня 2017 у Wayback Machine.]. Merriam-Webster.com.