Скіпальська Галина Богданівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скіпальська Галина Богданівна
Народилася 18 грудня 1974(1974-12-18) (49 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність «HealthRight International» в Україні
МБФ «Українська фундація громадського здоров'я»
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Київський міжнародний університет
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Нагороди «Voices of Courage» (2023)

Гали́на Богда́нівна Скіпа́льська (нар. 18 грудня 1974, м. Львів) — українська феміністська активістка, експертка у сфері протидії ґендерно-зумовленому, у тому числі домашньому насильству, профілактики ВІЛ/СНІДу, розвитку соціальних та психологічних послуг для жінок вразливих груп, директорка представництва «HealthRight International» в Україні, виконавча директорка Міжнародного благодійного фонду (МБФ) «Українська фундація громадського здоров'я», заснованого міжнародною організацією з охорони здоров'я та прав людини HealthRight International (Право на здоров'я)[1][2][3].

Є директоркою проєктів СНІД-Фонду Елтона Джона, UN Women[4], UNICEF, UNFPA, членкинею правління Українського форуму благодійників[5], громадської ради при Міністерстві соціальної політики України, Міністерстві охорони здоров'я України, громадської ради МФО «Рівні можливості», ради громадської спілки «Коаліція Реанімаційний пакет реформ»[6], очільницєю секції з ратифікації Стамбульської конвенції[7], членкинєю Консультативної ради ООН жінки в Європі та Центральній Азії, членкиня та засновниця Ради Української мережі захисту дитини[8]. З 2008 року здійснює активну громадську діяльність щодо захисту прав та покращення якості життя дівчат, жінок та дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, через насильство, збройний конфлікт, безпритульність, бідність, займається розвитком соціальної сфери, сфери захисту прав дітей, необхідних та доступних соціальних послуг для сімей в громаді тощо[9].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 18 грудня 1974 року в м. Львові.

1991 року закінчила Львівську середню школу № 18 із золотою медаллю. Цього ж році вступила до Львівського національного університету ім. Івана Франка на факультет прикладної математики та інформатики, який з відзнакою закінчила 1996 року за спеціальністю «математик». З 1997 по 2001 рік навчалася у аспірантурі Львівського державного інституту інформаційної інфраструктури, де з 2000 року до 2002 працювала науковим співробітником та займалась математичним моделюванням екологічних проблем. В 2000—2001 роках працювала асистентом в Національному університеті «Львівська політехніка». З січня по вересень 2002 року як стипендіат Австрійського уряду, Шведського уряду стажувалась у Міжнародному Інституті прикладного системного аналізу (м. Відень, Австрія), працювала над дисертаційною роботою за темою «Математичне моделювання кругообігу вуглецю», у червні — серпні 2004 року за цією темою завершила наукову працю в рамках стипендії UNESCO / Keizo Obuchi Research Fellowships Programme у Технічному інституті (м. Бельсько-Бяла, Польща)[10]. Отримала диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» у Київському міжнародному університеті. З 2020-го навчається в аспірантурі на кафедрі соціальної роботи Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка.

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 2002 року — у громадському секторі. З 2002 — виконавча директорка Благодійного фонду «Галицький аптекар»[11], керувала та впроваджувала проєкти, націлені на вирішення проблем, які стосуються галузі охорони здоров'я, з особливим фокусом на наданні допомоги найбільш вразливим верствам населення: дітям та літнім людям, пропагування здорового способу життя, здоров'я жінок та підвищення кваліфікації працівників фармацевтичної та медичної галузі, редагувала видання БФ «Галицький аптекар»: журнал «Аптека Галицька» (2003—2005), газету «Ваша аптека» (2003—2005).

З 2005 року — менеджерка зі зв'язків із громадськістю представництва благодійної організації «Кожній дитині» в Україні, проєкту ЕС «Розвиток інтегрованих соціальних служб».

HealthRight Україна[ред. | ред. код]

Докладніше: HealthRight International
Галина Скіпальська (2019)

На посаді директорки українського представництва HealthRight International з 2008 року. У період з 2006 по 2008 роки обіймала посаду координатора USAID проєктів МАМА+ «Профілактика відмов від дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями», з 2008 року — директорка представництва в Україні. З 2008 року працює виконавчою директоркою МБФ «Українська фундація громадського здоров'я», заснованого HealthRight International (Право на здоров'я) в Україні[1].

Від імені представництва «HealthRight в Україні» є публічною спікеркою та експерткою із питань домашнього насильства[12], протидії торгівлі людьми[13], ВІЛ-інфекцій та СНІДу[14] тощо. Виступала підписанткою Меморандума про співпрацю та партнерство між Міністерством соціальної політики України, Міжнародним благодійним фондом «Українська фундація громадського здоров’я» та Представництвом «HealthRight International» в Україні (вересень 2021), з Міністерством охорони здоров'я України, з Центром громадського здоров'я МОЗ України, з офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо[15].

З 2014 року запустила напрямок надання психологічної допомоги ветеранам АТО/ООС, колишнім полоненим та членам їх родин у проєкті «Клініка з прав людини»[16]. З початку повномасштабної війни колектив під керівництвом Галини Скіпальської розпочав роботу з допомоги внутрішньо переміщеним жінкам та дітям, а також постраждалим від гендерно зумовленого та сексуального насильства, пов'язаного із війною. Представництво HealthRight розпочало соціальну ініціативу в рамках проєкту із надання міжсекторальної підтримки ВПО та постраждалим внаслідок війни — мережа дитячих центрів «МаленькіВеликі» для родин вимушених переселенців у Вінницькій, Закарпатській та Львівській областях[17]; запустила проєкт «Створення центрів комплексного реагування та надання підтримки постраждалим від ГЗН: інтеграція базової допомоги постраждалим на Сході та Півдні України» (Brave&Safe)[18] тощо. 2022 взяла участь у заході, присвяченому темі «Охорона здоров'я під час збройних конфліктів»[19].

2023 року діяльність Галини Скіпальської було відмічено міжнародною нагородою «Голоси хоробрості» (англ. Voices of Courage Awards) за допомогу жінкам та дітям під час війни – премію вручає «Жіноча комісія у справах біженців[en]» (англ. Women's Refugee Commission) світовим лідерам, які відстоюють справедливість, гендерну рівність, життя та права жінок і дітей-біженців[20], яку Галина Скіпальська визначила нагороду як «спільну заслугу і досягнення нашої команди представництва HealthRight International (Право на здоров'я) та МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», а також десятків наших партнерів та донорів»[21].

Українська фундація громадського здоров'я[ред. | ред. код]

На посаді виконавчої директорки Міжнародного благодійного фонду (МБФ) «Українська фундація громадського здоров'я» займається координацією запровадження в Україні інноваційних методик соціальної роботи з жінками, дітьми та молоддю у складних життєвих обставинах[22]. Методики впроваджуються спільно із Міністерством соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України, Державною пенітенціарною службою, місцевими органами виконавчої влади та інституалізовані державою. Серед моделей, що впроваджуються — профілактика відмов від дітей, народжених матерями в складній життєвій ситуації; профілактика соціального сирітства через раннє виявлення сімей в скруті та залучення їх до комплексного ведення випадку; підтримка підлітків у конфлікті із законом тощо.

Серед реалізованих проєктів Фундації – відкритий в Києві Центр допомоги дівчатам та молодим жінкам в складних життєвих обставинах «Право на здоров'я», що є місцем надання комплексних соціально-психологічних послуг, у тому числі аутріч послуг, тестування на ВІЛ та інші небезпечні захворювання підліткам і жінкам із груп ризику, зокрема, жінкам, що перебувають у конфлікті із законом (спільно із Київським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, 2010)[23][1]; проєкти з протидії насильству щодо дівчат та жінок, в складі якої діють 49 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та працюють 9 притулків для жінок, постраждалих від насильства, та 4 денних центри (спільно з Міністерством соціальної політики України, за фінансової підтримки UNFPA, з 2012-го)[24]; Соціальна квартира для вагітних жінок та молодих матерів з дітьми у м. Києві – місце тимчасового притулку та реабілітації для жінок у складних життєвих обставинах задля запобігання відмови від дітей, убезпечення від домашнього насильства, послуги якої в рік отримують 23 матері з 23 дітьми (з 2013-го)[25][26][27][28]. «Українська фундація громадського здоров'я» 2020 року стала переможцем тендера на виконання завдань Київської міської цільової програми «Діти. Сім'я. Столиця на 2019—2021 роки» щодо підтримки молодих матерів з дітьми та жінок в складних життєвих обставинах.

З 2018 року розпочала проєкт із підтримки та розвитку підліткового здоров'я «SupportMe»[29]. Взяла участь у робочій групі в МОЗ із напрацювання змін законодавства для полегшення підліткам із 14 років доступу до інформації про власне здоров'я та вибору лікаря та медичних послуг без обов'язкової присутності і згоди батьків чи інших законних представників[30].

Під час пандемії коронавірусної хвороби у 2019—2020 роках акцентувалася на питаннях, пов'язаних із загрозою збільшення випадків домашнього насильства під час карантину[31]. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року активно займалася питаннями дитячої безпеки[32], фізичного або сексуального насильства, знущань по відношенню до інших осіб[33][34]. У відповідь на численні порушення прав жінок і дівчат в наслідок воєнних дій в Україні, була створена платформу «SafeWomenHUB», для надання невідкладної психологічної, гуманітарної та соціально-правової допомоги та підвищення обізнаності щодо запобігання сексуальному насильству, сексуальній експлуатації та торгівлі людьми[35]. З початку повномасштабного вторгнення на базі очолюваних нею організацій діють 82 мобільні команди психо-соціальної допомоги постраждалим від війни[36].

Станом на 2023-й рік в Україні силами Фундації та за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), створено та працюють шість центрів Барнахус[en], які сприяють захисту й підтримці дітей, які постраждали або стали свідками насильства[37][38][39][40].

Коаліція Реанімаційний пакет реформ[ред. | ред. код]

Докладніше: Реанімаційний пакет реформ

З 2019 року є членкинею Громадської спілки «Коаліція Реанімаційний пакет реформ»[6].

Громадський активізм[ред. | ред. код]

Є громадською активісткою, волонтеркою. Бере участь у подіях національного та міжнародного значення. У березні 2018, 2019, 2020, 2023 років виступала на сесіях Комісії ООН з питань становища жінок, яка проходила у Нью-Йорку[41].

Бере участь у багатьох соціальних проєктах, низці громадських ініціатив, що стосується соціальної проблематики та жінок. Галина як мешканка смт. Коцюбинське адвокатувала у 2014—2019 питання створення в селищі центру надання психологічної допомоги жінкам в складних життєвих обставинах та членам їх сімей. Брала активну участь в екологічних акціях односельчанок-жінок, була активною дописувачкою на сайт громади kotsiubynske.com.ua.

Є активісткою, волонтеркою, спікеркою проєктів по всьому світі. Про цей досвід вона говорить у вступі до курсу «Global public Health» NYU (Школи громадського здоров'я Нью-Йоркського університету)[42].

Публікації[ред. | ред. код]

За портфоліо аспіранта[43]:

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Health Right Україна | Health Right International - Українське представництво. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  2. ↑ CNN Interviews Halyna Skipalska, HealthRight International's Country Director for Ukraine (англ.). «CNN». 22 квітня 2022. Процитовано 2 липня 2023.
  3. ↑ Леся ПИНЯК (25 червня 2022). Війна – не вирок. Як жінки відповідають на її виклики (укр.). «Громадське радіо». Процитовано 29 червня 2023.
  4. ↑ «Getting to Zero»: Working together to end the twin pandemics of HIV/AIDS and Violence against Women (англ.). UN Women. 30 листопада 2012. Процитовано 29 червня 2023.
  5. ↑ Правління Українського форуму благодійників
  6. ↑ а б Юлію Кириченко обрано співголовою Ради РПР. Перше засідання новообраної Ради РПР відбулося 12 липня (укр.). «Центр політико-правових реформ». 15 липня 2019. Процитовано 29 червня 2023.
  7. ↑ Ліза БРОВКО (18 червня 2022). Україна зробив крок до підписання Стамбульської конвенції: у чому її важливість (укр.). «Апостроф». Процитовано 2 липня 2023.
  8. ↑ Українська мережа за права дитини
  9. ↑ Близько 20 % жінок повертаються до чоловіків-кривдників (укр.). «Громадське радіо». 25 лютого 2020. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 29 червня 2023.
  10. ↑ Halyna Hudz. UNESCO / Keizo Obuchi Research Fellowships Programme (англ.). 24 вересня 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  11. ↑ Благодійна організація благодійний фонд «Шалицький аптекар» – #25262646 – Clarity Project. clarity-project.info. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  12. ↑ Оксана РАСУЛОВА (24 квітня 2020). «Пандемія всередині пандемії». Як карантин в Україні впливає на домашнє насильство (укр.). «Hromadske.ua». Процитовано 17 червня 2023.
  13. ↑ Які ризики можуть виникнути у жінок з дітьми, які евакуюються, і які рекомендації та поради? На зв'язку – Галина Скіпальська, виконавча директорка «Української фундації громадського здоров'я», директорка представництва HealthRight International в Україні (укр.). «Українське радіо» (Сьогодні. Вдень). 18 березня 2022. Процитовано 17 червня 2023.
  14. ↑ Інна КУЗНЕЦОВА (16 травня 2022). Україна і СНІД. Хто кого? (укр.). «Радіо Свобода». Процитовано 17 червня 2023.
  15. ↑ Підписано Меморандум про співпрацю та партнерство між Міністерством соціальної політики України, Міжнародним благодійним фондом «Українська фундація громадського здоров’я» та Представництвом HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні (укр.). Міністерство соціальної політики України. 6 вересня 2021. Процитовано 17 червня 2023.
  16. ↑ Клініка з прав людини HealthRight International. www.facebook.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2020.
  17. ↑ Представництво HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні відкриває дитячі центри «МаленькіВеликі» у трьох областях України (укр.). Портал «PMG». 25 травня 2023. Процитовано 17 червня 2023.
  18. ↑ Понад 31 000 українців отримали допомогу в інтегрованих центрах комплексної підтримки на півдні та сході України (укр.). Портал «Український південь». 17 червня 2023. Процитовано 17 червня 2023.
  19. ↑ Healthcare provision in times of armed conflict
  20. ↑ Олена ЧЕРКАСЕЦЬ (15 травня 2023). Правозахисниця Галина Скіпальська отримала нагороду Voices of Courage Awards (укр.). Г-та «Україна молода». Процитовано 15 червня 2023.
  21. ↑ Галина СКІПАЛЬСЬКА (22 травня 2023). Отримання міжнародної відзнаки «Голоси хоробрості» – про що це? (укр.). «ЛІГА.net». Процитовано 2 липня 2023.
  22. ↑ В Україні стартує чергова кампанія боротьби із насильством
  23. ↑ Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - Київська міська державна адміністрація. old.kyivcity.gov.ua.
  24. ↑ Наші публікації | Health Right Україна. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  25. ↑ Открытие социальной квартиры (укр.). «УНІАН». 22 травня 2013. Процитовано 29 червня 2023.
  26. ↑ Людмила ТЯГНИРЯДНО (30 жовтня 2020). Соціальна квартира: як у Києві жінкам та дітям допомагають втекти від насильства (укр.). «Рубрика». Процитовано 25 червня 2023.
  27. ↑ Людмила ТЯГНИРЯДНО (26 листопада 2021). Як соціальна квартира допомагає жінкам, які потерпають від домашнього насильства або скрути? (укр.). «Рубрика». Процитовано 25 червня 2023.
  28. ↑ Галина СКІПАЛЬСЬКА (23 лютого 2020). Як допомагають постраждалим від домашнього насильства в Україні і скільки це коштує (укр.). «Українська правда»_Життя. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  29. ↑ SupportME. supportme.org.ua. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  30. ↑ Галина СКІПАЛЬСЬКА (22 березня 2022). Врятувати підлітка! (укр.). «Дзеркало тижня» &#124. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
  31. ↑ Евгений САВАТЕЕВА (20 березня 2020). С началом карантина наш телефон не умолкает с жалобами о насилии — Галина Скипальская (рос.). «Громадське радіо». Процитовано 2 липня 2022.
  32. ↑ Тетяна ЯВОРОВИЧ (20 лютого 2022). Як уберегти дітей під час обстрілів. Відповідає експертка (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 2 липня 2022.
  33. ↑ Олександра ГОРЧИНСЬКА (28 липня 2022). Біда без строку давності. Як в Україні розслідують воєнні злочини та де шукати допомоги постраждалим від насильства з боку окупантів (укр.). «НВ». Процитовано 2 липня 2022.
  34. ↑ Катя ГАЦЕНКО (7 лютого 2023). «Человек имеет право пойти в гости и не быть изнасилованным». В Украине арестованы авторы видеороликов с издевательствами над женщинами (рос.). «Настоящее время». Процитовано 2 липня 2022.
  35. ↑ В Україні створено платформу SafeWomenHub для надання невідкладної допомоги жінкам з дітьми та дівчатам (укр.). Старосамбірська міська рада. 22 червня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
  36. ↑ Швидка немедична допомога: мультидисциплінарні мобільні команди від ЮНІСЕФ допомогли вже більш як 80 тисячам українців
  37. ↑ Анна РИБАЛЬСЬКА, Влада ПРІЗОВА (11 листопада 2022). У Києві запрацював Центр захисту дітей за моделлю Барнахус (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 25 червня 2023.
  38. ↑ Людмила СТЕПАНЕНКО (6 червня 2020). На Полтавщині створюватимуть центр для захисту й допомоги дітям, постраждалим або свідкам насильства (укр.). «Status Quo». Процитовано 25 червня 2023.
  39. ↑ Антоніна ТУГАС, Інна ЄРОХІНА (29 травня 2023). У Житомирі запрацював центр для дітей, які стали свідками або постраждали від насильства за моделлю Барнахус (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 2 липня 2023.
  40. ↑ Криштиану АНТОНИНО (5 липня 2022). Немедицинская Экстренная Помощь: Многопрофильные Мобильные Бригады ЮНИСЕФ Уже Помогли Более 80,000 XNUMX Украинцев (рос.). «Emergency Live». Процитовано 2 липня 2023.
  41. ↑ 62 сесія Комісії ООН з питань становища жінок у м. Нью-Йорк, США (укр.). «HealthRight International». 12 березня 2018. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.
  42. ↑ GPH in the Field: Ukraine
  43. ↑ Скіпальська Галина Богданівна/Портфоліо аспіранта
  44. ↑ Оголошені переможці національного конкурсу «Благодійна Україна-2021» (укр.). «Громадський прострі». 8 червня 2022. Процитовано 1 серпня 2023.
  45. ↑ 2023 Voices of Courage Awards Luncheon
  46. ↑ Анастасія ПОЯ (15 травня 2023). Українка отримала міжнародну відзнаку в Нью-Йорку за допомогу жінкам та дітям під час війни (укр.). «Українська правда. Життя». Процитовано 15 червня 2023.
  47. ↑ Євгенія ЛУЦЕНКО (15 травня 2023). Українка отримала у Нью-Йорку міжнародну відзнаку «Голоси хоробрості» за допомогу жінкам під час війни (укр.). «Громадське телебачення». Процитовано 15 червня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скіпальська_Галина_Богданівна&oldid=40069230