Снитіна Катерина Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Снитіна
Снитіна Катерина Андріївна
Загальна інформація
Громадянство Білорусь Білорусь, Казахстан Казахстан
Народження 2 вересня 1985(1985-09-02) (38 років)
Усть-Каменогорськ, Східноказахстанська область, Казахська РСР, СРСР
Зріст 188 см
Вага 76 кг
Спорт
Країна  Білорусь
Вид спорту Баскетбол
Команда Basket Lattesd, Вологда-Чевакатаd, Horizont Minskd, Horizont Minskd, COB Calaisd, WBC Dynamo Moscowd, Q16535315?, WBC Dynamo Novosibirskd, Lotos VBW Clima Gdyniad, Nadezhda Orenburgd, Adana ASKİ SKd, Діошдьйор, Samsun Canik Belediyespord, Hatayspord, Beşiktaş Women Basketball Teamd, Nesibe Aydın GSKd, Samsun Canik Belediyespord, London Lionsd і WBC Spartak Saint Petersburgd
Нац. збірна Білорусь Білорусь
Статус професіонала змагається
Участь і здобутки
CMNS: Снитіна Катерина Андріївна у Вікісховищі
Нагороди
Баскетбол
Чемпіонати Європи
Бронза Італія 2007

Катерина Андріївна Снитіна (нар.. 2 вересня 1985, Усть-Каменогорськ, Східноказахстанська область, Казахська РСР, СРСР) — білоруська баскетболістка, виступає на позиції легкого форварда. Бронзовий призер чемпіонату Європи 2007, учасник Олімпійських ігор 2008.

Походження та початок кар'єри[ред. | ред. код]

Катерина Снитіна народилася у родині баскетболістів: мама уродженка Казахстану, тато — з Білорусії. Вони познайомилися на баскетбольному майданчику в Кишиневі. З семирічного віку Катя займалася в спортивній секції у свого батька, потім відвідувала мінську ДЮСШ «Горизонт». Перший матч у чемпіонаті Білорусі баскетболістка провела, навчаючись у дев'ятому класі, а в 15-річному віці була вже заявлена до професійного клубу «Горизонт», з яким виграла чемпіонат, «срібні» і «бронзові» медалі національної першості[1]. У 17 років Катерина переїхала до Франції, де грала в клубі другого за рівнем дивізіону «ЗБК Кале». Вона допомогла команді вийти у вищий дивізіон. Після закінчення сезону отримала запрошення від московського «Динамо» і переїхала до Росії.

Провівши в Москві три сезони (із заїздом до Санкт-Петербурга) Снитіна виграла «бронзову» медаль чемпіонату Росії, Кубка Європи, але при цьому вона отримувала дуже мало ігрової практики[1].

Після тих сезонів я приїхала до Білорусі і почалася в депресія. Два тижні безвилазно сиділа в чотирьох стінах.

Спортивні виступи[ред. | ред. код]

17 вересня 2005 року в рамках турніру «Дивізіону В» чемпіонату Європи, Катерина дебютувала у національній збірній Білорусі. Вона вийшла на майданчик проти збірної Норвегії, провівши 12 хвилин і набравши 4 очки.

Перед початком сезону 2006/07 Снитіна отримала пропозицію від тренера збірної Білорусі Анатолія Буяльського стати баскетболісткою новосибірського клубу «Динамо-Енергія», який він за сумісництвом тренував. Тут Катерина нарешті сповна отримала ігровий час, наприкінці сезону у неї був 3-й показник у команді за набраними очками.

На чемпіонаті Європи — 2007, відігравши всі матчі (19,4 хвилини в середньому), Снитіна стала одним із творців «бронзового» успіху збірної Білорусі. Анатолій Буяльський про Снитіну[2]:

Неможливе можливо, — такий напис красується на руках Каті у вигляді татуювання. Цим все сказано. Вона легко і впевнено крокує по життю. Але Катю треба контролювати, направляти її енергію в потрібне русло, відчувати її. Вона — людина настрою. Буває така зла, що, здається, потрапиш їй під руку — вб'є. А буває, стає аморфною, немов в прострації перебуває. У баскетбольному плані вона — універсал: грає позиції від першого до п'ятого номера.

Після російського періоду вона з'явилася в складі одного з грандів польського баскетболу «Лотоса» з Гдині. Тут кар'єра баскетболістки пішла в гору " — чемпіонка та «срібний» призер чемпіонату Польщі, володар кубка Польщі, а найголовніше у неї достатньо ігрового часу, довіру тренера і провідна роль в команді[1].

У 2008 році відбулася ще одна історична подія для жіночого баскетболу Білорусі, в якій Снитіна бере безпосередню участь — дебют національної збірної на Олімпійських іграх у Пекіні[1].

На Олімпіаді особливі відчуття … Ти заходиш в їдальню, а там, наприклад, обідає Рафаель Надаль. Він стоїть, а у нього футболка забруднена кетчупом. Ми з дівчатами зі збірної кричимо йому: «Надаль, йди сюди, ми виперемо тобі футболку!» (Сміється.) Де таке ще можливо? Тільки на Олімпіаді. А пам'ятаю, йдемо олімпійським селищем, а назустріч — людина в уніформі збірної США. Придивилися — це ж Двейн Вейд! Сам Двейн Вейд! Той самий Двейн Вейд! Зі мною тоді справжня істерика трапилася. Я йому стала кричати: «Ей, Вейд, привіт, як справи!» А Вейд мені теж сказав: «Привіт», просто шок був. Почала скакати навколо нього, виглядала, напевно, зовсім божевільною. (Сміється.) А потім ми поговорили трошки. Вейд сказав, що я перша на світі людина, яка повідомила йому про те, що є така країна — Білорусь.

Перед чемпіонатом Європи — 2009, де збірній Білорусі трохи не вистачило повторення минулого чемпіонату (4-е місце), головний тренер збірної Росії Ігор Грудін висловився про Снитіну так[3].:

Пам'ятаю, в одному з поєдинків в Мінську напередодні Олімпіади «вистрілила» Снитіна. Як я вже говорив, Катерина володіє безперечним потенціалом. Тоді вона творила речі, підвладні хіба що Торасі. Хочеться, щоб білоруска розкрилася по-справжньому. Але для цього їй потрібно знайти гарну команду, в якій вона б мала багато ігрового часу.

Готуючись знову провести ще один сезон у Польщі (2009/10), Катерина ніяк не очікувала, що на неї вийдуть представники оренбурзької «Надії». Після розмови з головним тренером команди Володимиром Колосковим вона погодилася знову переїхати до Росії[1].

Вважаю, що мені дуже пощастило і з тренером, і з клубом. Коли Колосков зателефонував, я відразу подумала: «О, здорово, мені, схоже, пощастило».

Снитіна разом з баскетболістками «Надії» вперше в історії клубу з Оренбурга завоювала «бронзу» чемпіонату Росії та стала фіналісткою Кубку Європи. Напередодні Нового 2010 року баскетболістка отримала травму (надрив ахілла), після чого вибула з гри на три місяці[4]. Незважаючи на цю перерву в середині сезону, наприкінці чемпіонату у Снитіної був 2-й показник у команді за набраними очками в середньому за матч — 14,9 (перший у американки Шини Мош).

Після закінчення сезону Катерина у складі національної збірної Білорусі готувалася до виступу на чемпіонаті світу у Чехії, але на зборах відчула сильний біль у нозі, яка не припинялася, і тоді вона вирішила зробити операцію. Їй прооперували обидва ахіллові сухожилля[5]. Чемпіонат світу Снитіна зустріла в якості глядача.

Після довгого відновлення Снитіна вийшла на майданчик лише 13 лютого 2011 року в матчі з московським «Спартаком», де вона відіграла 8 хвилин. Всього Катерина провела 13 матчів за команду. Також Снитіна грала за національну збірну, щоб брати участь в чемпіонаті Європи 2011, в якому білоруски виступили невдало. Найбільше закинула м'ячів у кошик суперників саме Снитіна.

Перед сезоном 2011/12 Снитіна розірвала контракт з баскетбольним клубом «Надія»[6]. Спортсменка переїхала до Мінська, де 4 квітня 2012 року знову з'явилася на майданчику у складі «Горизонту». Мінський клуб став чемпіоном Білорусії, в єдиному фінальному матчі проти «Олімпії» — 72:65, вона набрала найбільше очок 23, зробила 6 підбирань[7].

Сезон 2012/13 Катерина знову провела в Росії. Виступаючи за «Вологду-Чевакату» вона здобула третій показник в команді за набраними очками, після американок Жасмин Томас і Глорі Джонсон.

На чемпіонаті Європи — 2013 збірна Білорусі завоювала путівку на наступну світову першість. Катерина Снитіна отримала 3-й показник у команді за кількістю часу, проведеного на майданчику — 28,2 хвилини, набраними очками — 8,2, зробленим підбір — 4,1, 2-й показник по передачам — 2,1 і найкраща в команді з перехоплення — 1,7.

Сезон 2013/14 Катерина розпочала в Туреччині, де виступала за «Тарсус Беледі». В мерсінській команді баскетболістка провела 22 гри, поки її в січні не звільнили[8]:

– Як так вийшло?

- Ось так. Керівництво клубу так і сказало: «Ти звільнена!» Напевно, все це було пов'язано з непростою фінансовою ситуацією. Бо, як ще розпрощатися з чотирма дівчатами-легіонерами. Хоча потім, знаю, ще одну взяли…

Через місяць вона підписала контракт до кінця сезону з французьким «БЛМА Монпельє», який виграв, вперше в своїй історії титул чемпіона Франції. Через проблеми із здоров'ям Катерина пропустила фінал проти «Буржа Баскет». На чемпіонаті світу в Туреччині баскетболістка показала другий результат у команді, після Олени Левченко, за очками (14,2), підборами (4,0) та передачами (2,8). У першому своєму матчі на «форумі», проти збірної Південної Кореї, набрала найбільше очок (17).

23 березня 2021 року оголосила про завершення кар'єри у збірній Білорусі.

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

2020 року підписала відкритий лист представників спортивної індустрії Республіки Білорусь з вимогою визнати вибори президента Білорусі, що відбулися 9 серпня 2020 року, недійсними[9].

Катерина Снитіна назвала судові рішення стосовно анестезіолога-реаніматолога Артема Сорокіна і журналістки Катерини Борисевич у лютому — березні 2021 року доказом того, що «для режиму правда стала кримінально караним злочином»[10].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На руці у Снитіної набито татуювання: «Неможливе — можливо»[1].
  • На еротичної фотографії, що увійшла до календаря збірної Білорусії, Снитіна прикриває наготу своєю собакою — ірландським сетером на прізвисько Дизель[4].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів (середній показник):

За клуби[ред. | ред. код]

Кубок Європи
Євроліга
Клуб Сезон Чемпіонат Національний кубок Єврокубки
Игр Очк Підб Перед Ігор Очк Підб Перед Ігор Очк Підб Перед
Росія «Динамо» (Москва) 2003-04 14 5,8 1,9 1,6 2 3,5 1,5 0 11 2,7 1,3 0,9
2004 5 2,0 1,6 0,6 - - - - 1 4,0 2,0 0
Росія «Балтійська зірка» (Санкт-Петербург) 2004-05 15 3,6 2,3 0,5 2 3,5 2,0 1,0 5 4,6 2,4 1,0
Росія «Динамо» (Москва) 2005-06 10 5,6 2,7 0,8 3 9,0 4,0 1,3 10 1,8 2,2 0,6
Росія «Динамо-Енергія» (Новосибірськ) 2006-07 28 10,8 5,1 1,5 4 18,5 5,0 1,5 - - - -
Польща «Лотос» (Гдиня) 2007-08 35 9,2 3,1 1,7 3 5,0 1,7 0,3 11 11,1 2,5 1,5
2008-09 33 9,8 3,3 1,6 3 4,3 4,7 2,7 13 6,9 2,8 1,2
Росія «Надія» (Оренбург) 2009-10 15 14,9 3,5 1,0 5 18,2 5,2 1,6 10 11,7 3,9 2,4
2010-11 12 10,0 2,9 1,1 - - - - 1 0 0 0
Білорусь «Горизонт» (Мінськ) 2012 6 13,5 5,0 1,8 - - - - - - - -
Росія «Вологда-Чеваката» (Вологда) 2012-13 23 12,7 3,9 2,1 3 7,7 2,3 0,7 12 14,6 4,0 3,0
Туреччина «Тарсус Беледі» (Мерсін) 2013-14 12 11,1 3,3 1,5 3 3,6 3,0 0,6 7 12,9 5,9 2,7
Франція «БЛМА Монпельє» (Лат) 2014 10 7,9 2,3 1,0

За збірну Білорусі[ред. | ред. код]

Збірна Сезон Місце Чемпіонат
Ігор Очк Подб Перед
ЧЄ 2005 Дивізіон «В» 3 12,0 7,0 3,0
2007 Кваліф.
3 		6
9 		11,2
7,9 		6,2
3,1 		0,8
0,9
2009 4 8 8,8 2,9 1,1
2011 9 6 9,0* 4,2 0,8
2013 Кваліф.
5 		2
9 		9,5
8,2 		2,5
4,1 		2,5
2,1
ЧС 2014 10 4 14,2 4,0 2,8
Олімпіада 2008 Кваліф.
6 		3
6 		1,3
10,8 		1,0
3,7 		0,3
0,5
* — найкращий показник у команді

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Бронзовий призер чемпіонату Європи: 2007
  • Фіналіст Кубка Європи ФІБА (жінки) : 2010
  • Півфіналіст Кубка Європи ФІБА: 2013.
  • Бронзовий призер Кубка Європи ФІБА: 2004
  • Чемпіон Білорусії: 2000, 2012
  • Чемпіон Франції: 2014
  • Срібний призер чемпіонату Білорусі: 2002
  • Срібний призер чемпіонату Польщі: 2008
  • Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2006, 2010, 2011
  • Бронзовий призер чемпіонату Білорусі: 2001
  • Бронзовий призер чемпіонату Польщі: 2009
  • Володар Кубка Польщі: 2008
  • Фіналіст Кубка Польщі: 2009

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Роман Орловский. (30 листопада 2009). Катерина Снитіна: Невозможное – возможно. Персоны, Профессиональный спорт. Журнал «Планета Баскетбол». Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 1 липня 2013.
  2. ↑ Команда — мечта!. Радянська Білорусь. 12 жовтня 2007. Архів оригіналу за 22 вересня 2020.
  3. ↑ Михаил Мозаков. (3 червня 2009). Игорь Грудин: Снытина станет Таурази? (рос.). Спортивная панорама. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 липня 2013.
  4. ↑ а б Алексей Наумовец. (17 лютого 2010). Катерина Снитіна: под прикрытием Дизеля (рос.). Спортивная панорама. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 1 липня 2013.
  5. ↑ Михаил Мозаков. (26 листопада 2010). Катерина Снитіна: Хорошо, все будет хорошо! (рос.). Спортивная панорама. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 липня 2013.
  6. ↑ Катерина Снитіна покинула «Надежду» (рос.). ОренИнформ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 липня 2013.
  7. ↑ FINAL:Olimpia-Gorizont 65-72 (англ.). Eurobasket.com. 29 квітня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 липня 2013.
  8. ↑ Михаил Мозаков. (10 червня 2014). Катерина Снитіна: «Сезон начинала в Турции, но потом меня попросту уволили» (рос.). Трибуна.сом. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2014.
  9. ↑ «Требуем признать выборы недействительными». Более 900 спортсменов и работников отрасли подписались под открытым письмом с требованиями к власти. Прессбол (рос.). Архів оригіналу за 20 серпня 2020.
  10. ↑ Belarus journalist sentenced for report on protester's death (англ.). Associated Press. 2 березня 2021. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Снитіна_Катерина_Андріївна&oldid=39874270