Луїс Маунтбеттен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїс Френсіс Альберт Віктор Ніколас Маунтбеттен, 1-й граф Маунтбеттен Бірманський
англ. Louis Francis Albert Victor Nicholas Mountbatten, 1st Earl Mountbatten of Burma
Луїс Френсіс Альберт Віктор Ніколас Маунтбеттен, 1-й граф Маунтбеттен Бірманський
Луїс Френсіс Альберт Віктор Ніколас Маунтбеттен, 1-й граф Маунтбеттен Бірманський
Прапор
Прапор
 25-й Віце-король Індії
21 лютого 1947 — 15 серпня 1947
Попередник: Арчібальд Уейвелл
Наступник: посаду скасовано
Прапор
Прапор
 1-й Генерал-губернатор Індії
15 серпня 1947 — 21 червня 1948
Попередник: посаду засновано
Наступник: Чакраварті Раджгопалачарія
Прапор
Прапор
 12-й Голова Військового комітету НАТО
1960 — 1961
Попередник: Русту Ердельхан
Наступник: Ліман Лемніцер
Прапор
Прапор
 2-й Начальник штабу оборони Королівських збройних сил Великої Британії
13 липня 1959 — 15 липня 1965
Попередник: Вільям Діксон
Наступник: Річард Хулл
Прапор
Прапор
 49-й Перший морський лорд
18 квітня 1955 — 19 жовтня 1959
Попередник: Фредерік Макгрегор
Наступник: Чарльз Ламб
 
Народження: 25 червня 1900
Фрогмор-хаус, Віндзор, Беркшир, Велика Британія
Смерть: 27 серпня 1979
Слайго, Ірландія
Причина смерті: вибух
Поховання: Romsey Abbeyd
Країна: Велика Британія
Релігія: Англіканська церква
Освіта: Коледж Христа і Lockers Park Schoold[1]
Рід: Баттенберги
Батько: Людвіг Александр Баттенберг
Мати: Вікторія Гессен-Дармштадтська
Шлюб: Edwina Mountbatten, Countess Mountbatten of Burmad[2]
Діти: Патриція Начбулл, Памела Хікс
Нагороди:
Орден Підв'язки
Орден Підв'язки
 ордена Лазні
Орден «За заслуги» (Великобританія)
Орден «За заслуги» (Великобританія)
Королівський Вікторіанський орден
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Луїс Маунтбеттен, повне ім'я — Луїс Френсіс Альберт Віктор Ніколас Маунтбеттен, 1-й граф Маунтбеттен Бірманський (англ. Louis Francis Albert Victor Nicholas Mountbatten, 1st Earl Mountbatten of Burma; нар. 25 червня 1900, Фрогмор-хаус, Віндзор, Беркшир, Велика Британія — пом. 27 серпня 1979, Слайго, Ірландія) — британський військовослужбовець, державний діяч, Адмірал флоту, Верховний головнокомандувач союзними військами Південно-Східного округу (у 1943), Віце-король Індії (у 1947), Генерал-губернатор Індії (1947—1948), Голова Військового комітету НАТО (1960—1961), Начальник штабу оборони Королівських збройних сил Великої Британії 1959—1965), Перший морський лорд (1955—1959); дядько Філіпа Единбурзького та троюрідний брат Її Величності Єлизавети ІІ.

Біографія

Походження

Сім'я Маунтбеттенів (Людвіг Баттенберг і Вікторія Гессен-Дармштадська з дітьми)

Луїс Маунтбеттен четверта (наймолодша) дитина в сім'ї принца Людвіга Александра Баттенберга і його дружини Вікторії Гессен-Дармштадтської, сестри російської імператриці Олександри Федорівни. При народженні отримав ім'я Його Світлість принц Людвіг (Луїс) Баттенберзький.

Його сімейство з обох боків має коріння Гессенського дому. Батько Луїса — нащадок гессенського принця Александра Баттенберга (від морганатичного шлюбу), а мати — онука королеви Вікторії. Рідна сестра Вікторії, Луїза Маунтбеттен, у 1950 вийшла заміж за Густава VI і стала Королевою Швеції[3].

Луїс Маунтбеттен був рідним дядьком Філіпа Единбурзького, і троюрідним братом чинної королеви Великої Британії Єлизавети ІІ.

З початком Першої світової війни батько Луїса залишився вірний Великій Британії, відмовившись від будь-яких зв'язків, титулів Німеччини і навіть змінив прізвище Баттенберг на Маунтбеттен (адаптований переклад прізвища на англійську мову)[4].

В дитинстві Луїс побував в Російській імперії і близько познайомився зі своїми двоюрідними братами і сестрами — дітьми російського імператора Миколи II. Пізніше він активно виступав проти самозванців, які видавали себе за «чудом урятованих» Романових.

Як і батько, Луїс пішов служити на Королівський флот[5]. Там він здружився з майбутнім королем Великої Британії Едуардом VIII[4], проте після його приходу до влади і після зречення, їхні дружні стосунки обірвалися.

Кар'єра

5 січня 1919 року Луїс, паралельно проходячи військову службу на флоті, вступив до Коледжу Христа (Кембридж). Там він протягом двох років навчався на військового інженера. Після завершення навчання у березні 1920-го року відправлений відбувати службу на лінійному крейсері HMS Renown у супроводі Едуарда VIII[4]. 15 квітня 1920 року Луїса було підвищено до звання лейтенанта[6], і переведено спочатку на лінійний крейсер HMS Repulse, а в січні 1923 року — на HMS Revenge.

У серпні 1924 року Луїс пішов навчатися у Королівський військово-морський коледжі (Гринвіч)[4][7]. У 1926 році відправдений відбувати службу на броненосці HMS Centurion резервного флоту Королівських військово-морськиих сил. Служив під командуванням адмірала сера Роджера Кейса. 15 квітня 1928 року його підвищили до звання лейтенанта-командира[8].

У 1934 році Маунтбаттен призначений командувачем есмінця HMS Daring[4]. 30 червня 1937 року отримав звання капітана. А в червні 1939 року призначений командувачем есмінця HMS Kelly.

Франклін Рузвельт, Вінстон Черчилль, Гастінгс Ісмей та лорд Маунтбаттен в Касабланці (1943)

Друга світова війна

У Другій світовій війні Маунтбеттен командував 5-ю флотилією есмінців. Здійснив ряд важливих і сміливих операцій. Винайшов «маунтбеттенівський рожевий колір камуфляжу». До 1942 року користувався ообистою підтримкою Вінстона Черчилля[9] в усіх діях, але в ході операції «Битва за Дьєп»[10], на якій сам наполягав, зробив помилку і втрати союзних військ склали 3623 піхотинців, 555 моряків та 119 літаків. Репутація була підірвана.

У жовтні 1943 року призначений Верховним головнокомандувачем союзних військ Південно-східного округу (Азія). При співпраці з американськими командувачами Бірма була звільнена від японців, а у вересні 1945 року особисто прийняв японську капітуляцію в Сінгапурі. Надалі репутація Луїса була відновлена.

Незалежність Індії

Лорд і леді Маунтбаттени з Махатмою Ганді (1947)

У 1947 році завдяки симпатіям прем'єр-міністра Клемента Еттлі[11] Луїс Маунтбеттен став останнім Віце-королем Індії, а згодом й першим Генерал-губернатором Індії (1947-1948). За його керівництва Індія проголосила незалежність. Користуючись авторитетом серед індійських князів, а також підтримуючі добрі стосунки з першим прем'єр-міністром Індії Джавахарлалом Неру, намагався отримати згоди усіх лідерів на проголошення єдиної незалежної Індії[12]. Але його спіткала невдача і, як наслідок, відбувся розділ Британської Індії за релігійною ознакою на держави Індія і Пакистан, а згодом від останньої відокремився і Бангладеш[13].

Кар'єра після Індії

Після повернення на батьківщину Маунтбеттен з 1948 по 1950 роки командував ескадрою крейсерів Середземноморського флоту. З 1950 по 1952 рр. займав пост 4-го лорда адміралтейства, а потім призначений командувачем Середземноморським флотом (1952-1954).

У 1955 році став Першим морським лордом.

З 1959 по 1965 рік очолював Штаб оборони Великої Британії. У 1960-му став Головою Військового комітету НАТО.

У 1965 році пішов у відставку і призначений губернатором острова Уайт, яким був до 1974 року.

В останні роки багато займався встановленням міжнародних гуманітарних зв'язків, був засновником і першим головою United World Colleges.

Був убитий 27 серпня 1979 року у результаті терористичного акту, організованого Ірландською республіканською армією. Похований на кладовищі Romsey Abbey (Ромсі, Гемпшир).

Сім'я

Луїс і Едвіна Маунтбеттени

18 липня 1922 року Луїс Маунтбеттен одружився з Едвіною Ешлі, онукою едвардіанского магната Ернеста Кассела. Під час медового місяця вони перебували у Голлівуді, де для них спеціально був знятий фільм за участю Чарлі Чапліна.

Від їхнього шлюбу народились дві доньки: Патриція і Памела. Відносини між подружжям були досить бурхливими, вони подовгу сварилися і зраджували один одному, особливо у 1930-ті роки. Леді Едвіна померла у 1960-му році.

Титули

Після натуралізації сім'ї в 1917 році батько Луїса став маркізом Мілфорд-Хейвеном (цей титул успадкував його старший брат Джордж і його нащадки), а Луїс, як молодший син пера, отримав титул лорда. У 1946 році Георг VI зробив його віконтом бірманським (за звільнення Бірми від японців), а в жовтні 1947 року — графом бірманським.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Mountbatten of Burma, 1st Earl, (Louis (Francis Albert Victor Nicholas) Mountbatten) (25 June 1900–27 Aug. 1979) — 2007. — doi:10.1093/WW/9780199540884.013.U157802
  2. ↑ Kindred Britain
  3. ↑ Montgomery-Massingberd, p. 303-304
  4. ↑ а б в г д Heathcote, p. 184
  5. ↑ Heathcote, p. 183
  6. ↑ The London Gazette: no. 32461. p. 7384. 20 September 1921. Retrieved 20 September 2012.
  7. ↑ Mountbatten Medal. IET. Процитовано 20 September 2012.
  8. ↑ The London Gazette: no. 33378. p. 2900. 24 April 1928. Retrieved 20 September 2012.
  9. ↑ Heathcote, p. 186
  10. ↑ Thompson, p. 263–9
  11. ↑ The London Gazette: no. 37916. p. 1399. 25 March 1947. Retrieved 20 September 2012.
  12. ↑ White, Matthew (2012). The Great Big Book of Horrible Things. W. W. Norton. с. 428. ISBN 9780393081923.
  13. ↑ Greenberg, Jonathan D. "Generations of Memory: Remembering Partition in India/Pakistan and Israel/Palestine." Comparative Studies of South Asia, Africa and the Middle East 25, no.1 (2005): 89. Project MUSE

Література

  • Philip Ziegler, Mountbatten: the official biography, (Collins, 1985)
  • Richard Hough, Mountbatten; Hero of our time, (Weidenfeld and Nicolson, 1980)
  • The Life and Times of Lord Mountbatten (Hutchinson, 1968)
  • Andrew Roberts Eminent Churchillians, (Phoenix Press, 1994).
  • Dominique Lapierre and Larry Collins Freedom at Midnight, (Collins, 1975).
  • Robert Lacey Royal (2002)
  • A.N. Wilson After the Victorians: 1901—1953, (Hutchinson, 2005)
  • Jon Latimer Burma: The Forgotten War, (John Murray, 2004)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луїс_Маунтбеттен&oldid=14679085