Суничник великоплідний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Суничник великоплідний
Дерево, що росте у Партеніті, Крим
Дерево, що росте у Партеніті, Крим
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Суничник (Arbutus)
Вид: Суничник великоплідний
Біноміальна назва
Arbutus unedo
Посилання
IPNI: 326526
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 84005
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arbutus unedo


Суничник великоплідний (Arbutus unedo) — вічнозелене дерево роду Суничник родини Вересових.

Опис[ред.ред. код]

Дерево до 10-12 м заввишки, зі стовбуром до 30 см в діаметрі, з зморшкуватою бурою корою. Листки довгасто-еліптичні, до вершини і до основи загострені, 4,5-10 см завдовжки і 1,8-3,4 см завширшки, острозубчасті, шкірясті, зверху глянсуваті, темно-зелені, голі, знизу світліші. Черешки 0,4-1,5 см завдовжки, з залозками. Суцвіття волотисті, похилі, близько 5 см завдовжки, з голими осями. Квітки в пазухах лускатих оцвітин на квітконіжках 2-3 мм завдовжки. Чашечка блюдцеподібна, з п'ятьма заокругленими, коротко війчастим чашолистками. Віночок яйцевидно-глечикоподібний, 0,7-1 см завдовжки, під відгоном звужений, білий або рожевий, восковидний, з короткими зубцями. Плоди кулясті, 1,5-2 см в діаметрі, оранжево-червоні, густо сосочковидно-горбкуваті.

Цвітіння в жовтні-грудні, плодоношення в листопаді-грудні. Пізньої осені дерево виглядає дуже гарно завдяки тому, що на ньому присутнє зелене листя, білі квіти та дозрілі червоні плоди попереднього врожаю.

Поширення[ред.ред. код]

Природний ареал суничника великоплідного поширюється на Середземноморський регіон — від Португалії на заході до Сирії на сході. Найпівнічніша популяція збереглася на південному заході Ірландії.

В Україні у дикій природі не зустрічається. Культивується в Криму. У Нікітському ботанічному саду вирощується з 1814 року. Найстаршому дереву з нині існуючих близько 170 років. Також суничник великоплідний можна бачити у парку Воронцовського палацу в Алупці.

У більш північних районах суничник великоплідний — популярна кімнатна культура. Діжки з невеликими деревцями влітку виносять в сад або на балкон, а на Різдво ласують плодами.

Існує також гібрид суничника великоплідного з суничником дрібноплідним — суничник гібридний (Arbutus andrachnoides). Єдине в Україні гібридне дерево росте у Нікітському ботанічному саду.

Використання[ред.ред. код]

Ягоди суничника великоплідного можна вживати у їжу. Крім того їх використовують для приготування варення, вина, міцних алкогольних напоїв, зокрема популярного португальського напою «Медроньо» (Medronho).

Також суничник є добрим медоносом.

Arbutus unedo2.jpg
Arbutus unedo hojas.jpg
Erdbeerbaum.jpg
Arbutusunedo03.jpg
Зліва направо:
Стовбур(нижня частина). Листя. Суцвіття. Плоди.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Герб Мадриду «Ведмідь і суничне дерево»
  • Суничник великоплідний вперше був науково описаний Карлом Ліннеєм у його основоположній праці Species plantarum («Види рослин»), виданій у 1753 році. Лінней і запропонував для цієї рослини латинську назву Arbutus unedo, що збереглася й дотепер.
  • Споживання великої кількості плодів викликає розлад шлунка і стан близький до сп'яніння. Тому римський письменник Пліній Старший стверджував, що латинська назва суничника unedo походить від вислову «unum tantum edo» («їм тільки один»).
  • Суничник великоплідний є символом Мадрида. На гербі міста зображений ведмідь, що їсть плоди суничного дерева. Вважається, що й назва міста походить від іспанської назви суничника — madroño.
  • Під час італійського Рісорджименто (боротьби за об'єднання країни) суничник великоплідний став одним з національних символів через те, що восени він поєднує кольори італійського прапора — зелене листя, білі квіти та червоні плоди.

Джерела[ред.ред. код]

  • Шипчинский Н. В. Род 23. Земляничное дерево — Arbutus L. // Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие, культивируемые и перспективные для интродукции. / Ред. тома С. Я. Соколов. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Т. V. Покрытосеменные. Семейства Миртовые — Маслиновые. — С. 340–342. — 544 с. — 2200 экз.
  • Linnaeus, Carl (1753). Species Plantarum. Tomus I. Holmiae (Stockholm), Sweden: Laurentii Salvii. p. 395. http://www.botanicus.org/title/b12069590. «caule erecto, foliis glabris serratis, baccis polyspermis»
  • Все растения Крыма
  • Средиземноморские растения