Сфероліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сфероліти малахіту

Сфероліти, белоносферити (рос. сферолиты, англ. spherolites, нім. Sphärolithe m pl) — сферичні геологічні утворення діаметром переважно кілька міліметрів, що мають радіально-волокнисту, радіально-кулясту або концентрично-шкаралупчасту будову. Під терміном «сфероліт» прийнято об'єднувати ряд близьких до сферичної складних мінеральних форм. Зустрічаються в магматичних і осадових гірських породах.

Розрізняють сфероліти:

  • кріогенні (синонім — центрогенні),
  • сітчасті,
  • скелетні,
  • криптографічні,
  • радіальні.

Сферолітова форма росту характерна для наступних мінералів: гематит, гетит, тодорокіт, настуран, кальцит, арагоніт, сидерит, халцедон, малахіт, океніт, барит, пренит, пірит, тодорокіт, різні хлорити, лепідоліт, родохрозит та інші.

Cacoxenite-94189.jpg Hämatit 2.jpg SpherulitesChiricahua.JPG Wavellite (Arkansas - USA) 2.JPG Calcite-231244.jpg Rhyolite pmg ss 2006.jpg
Сфероліти какоксеніту,
Іспанія
Сферолітова поверхня гематиту
Сфероліти ріолітового попелу,
каньйон Ехо, Арізона, США
Вавелітовий сфероліт,
Арканзас, США
Кальцитовий сфероліт
Мікрофотографія шліфу ріоліту
сферолітової структури

Генезис[ред.ред. код]

Сфероліти можуть мати найрізноманітніший генезис, а сферолітова будова того чи іншого мінералу, ще не вказує на ті чи інші конкретні умови його зростання; так, сфероліти зустрічаються як нароти на стінках відкритих порожнин (поодиноко або у вигляді суцільних сферолітових корок), так і включеними в масу магматичних або метаморфічних порід, де можуть бути продуктом як кристалізації з розплаву, так і виникати в ході протікання процесів метаморфізму. Багато з так званих «натічних» або «колломорфних» агрегатів, що вважалися раніше продуктами затвердіння згустків мінерального гелю, при більш детальному вивченні їх будови виявляються саме сферолітовими утвореннями з глянцевою або з шорсткою поверхнею росту[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Дымков Ю. М. Природа урановой смоляной руды. — М.: Атомиздат, 1973. Глава Рост сферокристаллов и сферолитов настурана.

Література[ред.ред. код]

  • (нім.) Rudolf Graubner: Lexikon der Geologie, Minerale und Gesteine. Emil Vollmer Verlag, München 1980, ISBN 3-87876-327-1, S. 362.
  • (нім.) Hans Murawski, Wilhelm Meyer: Geologisches Wörterbuch. 12. Auflage. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2010, ISBN 978-3-8274-1810-4, S. 156.
  • (англ.) Baird, Bill, 1990, Stone Spheres, The Edinburgh Geologist, no 24 (Spring).
  • (англ.) Heinrich, P.V., 2007, Megaspherulites. BackBender's Gazette. vol. 38, no. 7, pp. 8-12.
  • (англ.) Smith, R.K., R.L. Tremallo, and G.E. Lofgren, 2000, Megaspherulite Growth: Far From Equilibrium Crystallization, GeoCanada 2000 — The Millennium Geoscience Summit, Canadian Society of Exploration Geophysicists Annual Meeting.
  • (англ.) Smith, R.K., R.L. Tremallo, and G.E. Lofgren, 2001, Growth of megaspherulites in a rhyolitic vitrophyre, American Mineralogist, v. 86, n. 5-6, p. 589-600 (May 2001).
  • (англ.) Rodríguez, E.A., 2002, The fantastic balls in el Cerro Piedras Bola (Jalisco), México desconocido # 305, July 2002.
  • (рос.) Годовиков А. А., Рипинен О. И., Степанов В. И. Сферолиты, сферокристаллы, сфероидолиты, ядросферолиты. Труды Минералогического музея АН СССР. 1989. Выпуск 36.
  • (рос.) Григорьев Д. П. Онтогения минералов. — Л.: Издательство Львовского университета, 1961.
  • (рос.) Дымков Ю. М. Парагенезис минералов ураноносных жил. — М.: Недра, 1985.
  • (рос.) Шубников А. В. Кристаллография, 1959, 2, 3, с. 424.
  • (рос.) Кантор Б. З. Беседы о минералах. — М.: «Астрель», 1997.

Посилання[ред.ред. код]