Пірит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пірит
Pyriteespagne.jpg
Кристал піриту
Загальні відомості
Клас мінералу сульфіди
Генезис гідротермальний, осадовий, метаморфічний
Хімічна формула FeS2
Ідентифікація
Колір латунно-жовтий
Форма кристалів пентагондидодекаедри, куби
Сингонія кубічна сингонія
Спайність погана по [100], та [110]
Злам нерівний
Твердість за шкалою Мооса 6—6,5
Блиск металевий
Прозорість непрозорий
Колір риски зеленкувато-чорна
Питома вага 4,9-5,2
Інші властивості
Магнетизм парамагнетик, намагнічується при нагріванні

Піри́т (грец. πυρίτης λίθος, буквально — камінь, що висікає вогонь), (рос. пирит, англ. pyrite, нім. Pyrit m) — мінерал, сульфід заліза хімічного складу FeS2 (46,6 % Fe, 53,4 % S). Часто у піриті наявні домішки Co, Ni, As, Cu, Au, Se і інших хімічних елементів.

Синоніми — сірчаний колчедан, залізний колчедан, купоросний колчедан, камінь інкський, руда залізна печінкова.

Мінерал відомий і використовувався людиною з давніх давен. Лише в середині першого тисячоліття до н. е. кельти замінили пірит осталеним залізом, і в такому вигляді кресало проіснувало до винаходу сірників у 1827 році

Опис мінералу[ред.ред. код]

Зросток кристалів піриту
Пірит

Пірит — мінерал класу персульфідів, персульфід заліза координаційної будови.

Формула: FeS2. Містить (%): Fe — 46,55; S — 53,45. Домішки: Co, Au, As, Te, Se, Cr, V.

Дидодекаедричний вид кубічної сингонії. Утворює суцільні зернисті скупчення (колчеданні поклади), кулясті, ниркоподібні і променисто-концентричні агрегати, а також вкрапленики у різних породах.

Пірит кристалізується в кубічній сингонії із кубічною гранецентрованою ґраткою Браве, утворюючи кубічні, пентагондодекаедрічні і рідше октаедрічні кристали. Але поширений найчастіше у вигляді суцільних зернистих мас. Колір світлий, латунно-жовтий. Блиск металевий.

Твердість за шкалою Мооса 6—6,5 (зменшується при підвищенні змісту Ni); густина 4,9—5,2 г/см³, температура плавлення 1177–1188 °C [1]. Не розчиняється у воді. Парамагнетик.

Твердість 6,0-6,5. Крихкий. Колір латунно-жовтий. Риса бурувата, зеленувато-чорна. Блиск металічний, сильний. Термоелектричний. Деякі різновиди мають детекторні властивості. Один з найпоширеніших сульфідів осадових і гідротермальних родовищ. Утворюється також при магматичних і контактово-метасоматичних процесах. Окиснюючись, переходить у сульфати заліза, кінцевий продукт цього процесу — лімоніт. Часто утворює псевдо-морфози по органічних рештках, а також по різних мінералах: піротину, магнетиту, гематиту та ін. Сировина для одер-жання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо. П. один з гол. компонентів сірчаних руд.; гол. джерело отримання кобальту (Со-пірити), в значній мірі — золота, селену і талію, частково міді. Красиві кристали і друзи П. — цінний колекційний матеріал. Використовують для одержання сірки, відходи — у металургійній промисловості. Здатність П. до швидкого окиснення надає шкідливих якостей породам, що вміщують цей мінерал, при використанні їх у будівництві. Осн. метод збагачення — флотація.

Поширення[ред.ред. код]

Пірит — один з найпоширеніших в Земній корі сульфідів. Великі його поклади зосереджені в родовищах гідротермального походження, колчеданових покладах, осадових і метаморфічних породах. Крім того пірит в невеликих кількостях утворюється в магматичних процесах. В осадових породах пірит утворюється в закритих морських басейнах, подібних до Чорного моря, в результаті зв'язування залізом розчиненого в осаді сірководню.

Осн. знахідки: Мегген (Вестфалія), Вальдзассен (Баварія), Раммельсберґ, Ельбінгероде (Гарц) — ФРН; Прінс-Вільям, Луїза, Пуласкі (шт. Вірджинія, США), Хуельва, Пенья-дель-Гчерво, Санто Домінго, Тарсіс і Боргос (Ріо-Тінто) — Іспанія; Сулітельма, Рьорос і Льоккен (Норвегія), Фалун (Швеція), Сен-Бель (Рона, Франція), Урал (РФ), Казахстан та в багатьох ін. країнах світу. В Україні є в Карпатах, на Донбасі та в межах Українського щита.

Родовища піриту розташовані на Росії на Уралі та на Алтаї, в Казахстані, Норвегії, Іспанії (Ріо-Тінто), Італії, на острові Кіпр, в США, Канаді, Японії.

Застосування[ред.ред. код]

Пірит є сировиною для отримання сірчаної кислоти, сірки і залізного купоросу, але останнім часом рідко використовується для цих цілей. У величезних обсягах він витягується при розробці гідротермальних родовищ міді, свинцю, цинку, олова і інших кольорових металів. Але переробка піриту в корисні компоненти зазвичай виявляється економічно невигідною, і його відправляють у відвали.

Історія[ред.ред. код]

Назва — від грецьк. «пір» — вогонь (P.Dioscorides, I ст. до н. е.).

Грецька назва «Камінь, що висікає вогонь» пов'язана з властивістю піриту давати іскри при ударі. Завдяки цій властивості, використовувався в колесцових замках перших рушниць і пістолетів (пара сталь-пірит).

Згадується в книзі Ф.Прокоповича «Про досконалі змішані неживі тіла — метали, камені та інші» (курс лекцій у Києво-Могилянській академії, 1705–1709 рр.).

Окремі різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • П. арсено-нікелевий (хлоантит),
  • П. бісмутистий (різновид П. з незначним вмістом бісмуту),
  • П. водний (марказит),
  • П. волосистий (мілерит або марказит),
  • П. гребінчастий (марказит гребінчастий),
  • П. залізистий (марказит),
  • П. залізний (зайва назва піриту),
  • П. залізний білий (марказит),
  • П. кобальтистий (різновид П., який містить до 14 % Со),
  • П. кобальт-нікелевий (бравоїт),
  • П. кобальтисто-нікелистий (різновид П., який містить Со і 2-3 %Ni),
  • П. магнітний (піротин),
  • П. манґанистий (різновид П., який містить до 4 % Mn),
  • П. арсеновий або арсенистий (різновид П., який містить до 1,7 As),
  • П. арсенистий призматичний (льолінгіт),
  • П. арсено-нікелистий (хлоантит),
  • П. мідистий (суміш П. з халькопіритом),
  • П. мідний (халькопірит),
  • П. нікелево-залізний (бравоїт),
  • П. нікелистий (різновид П., який містить до 16 % Ni),
  • П. нікель-свинцевий (маловивчений мінерал, можливо суміш блокіту, (Ni, Cu)Se2 з клаусталітом, PbSe),
  • П. олов'яний (станін),
  • П. печінковий (псевдоморфоза марказиту або піриту по піротину),
  • П. списоподібний (марказит),
  • П. стибієвий (різновид П., який містить Sb),

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]