Пірит

Пірит
Кристал піриту
Загальні відомості
Клас мінералу	сульфіди
Хімічна формула	FeS2
Ідентифікація
Колір	латунно-жовтий
Форма кристалів	пентагондидодекаедри, куби
Сингонія	кубічна сингонія
Спайність	погана по [100], та [110]
Злам	нерівний
Твердість за шкалою Мооса	6—6,5
Блиск	металевий
Прозорість	непрозорий
Колір риски	зеленкувато-чорна
Питома вага	4,9-5,2 г/см³
Оптичні властивості кристалів
Інші властивості
Магнетизм	парамагнетик, намагнічується при нагріванні

Піри́т (грец. πυρίτης λίθος, буквально — камінь, що висікає вогонь), (рос. пирит, англ. pyrite, нім. Pyrit m) — мінерал, сульфід заліза хімічного складу FeS₂ (46,6 % Fe, 53,4 % S). Часто у піриті наявні домішки Co, Ni, As, Cu, Au, Se і інших хімічних елементів.

Синоніми – сірчаний колчедан, залізний колчедан, купоросний колчедан, камінь інкський, руда залізна печінкова.

Мінерал відомий і використовувався людиною з давніх давен. Лише в середині першого тисячоліття до Р.Х. кельти замінили пірит осталеним залізом, і в такому вигляді кресало проіснувало до винаходу сірників у 1827 р.

Опис мінералу

Зросток кристалів піриту

Пірит

Пірит – мінерал класу персульфідів, дисульфід заліза координаційної будови.

Формула: FeS₂. Містить (%): Fe – 46,55; S – 53,45. Домішки: Cо, Au, As, Te, Se, Cr, V.

Дидодекаедричний вид кубічної сингонії. Утворює суцільні зернисті скупчення (колчеданні поклади), кулясті, ниркоподібні і променисто-концентричні агрегати, а також вкрапленики у різних породах.

Пірит кристалізується в кубічній сингонії із кубічною гранецентрованою ґраткою Браве, утворюючи кубічні, пентагондодекаедрічні і рідше октаедрічні кристали. Але поширений найчастіше у вигляді суцільних зернистих мас. Колір світлий, латунно-жовтий. Блиск металевий.

Твердість за шкалою Мооса 6—6,5 (зменшується при підвищенні змісту Ni); густина 4,9—5,2 г/см³, температура плавлення 1177 — 1188 °C [1]. Не розчиняється у воді. Парамагнетик.

Твердість 6,0-6,5. Крихкий. Колір латунно-жовтий. Риса бурувата, зеленувато-чорна. Блиск металічний, сильний. Термоелектричний. Деякі різновиди мають детекторні властивості. Один з найбільш поширених сульфідів осадових і гідротермальних родовищ. Утворюється також при магматичних і контактово-метасоматичних процесах. Окиснюючись, переходить у сульфати заліза, кінцевий продукт цього процесу – лімоніт. Часто утворює псевдо-морфози по органічних рештках, а також по різних мінералах: піротину, магнетиту, гематиту та ін. Сировина для одер-жання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо. П. один з гол. компонентів сірчаних руд.; гол. джерело отримання кобальту (Со-пірити), в значній мірі – золота, селену і талію, частково міді. Красиві кристали і друзи П. – цінний колекційний матеріал. Використовують для одержання сірки, відходи – у металургійній промисловості. Здатність П. до швидкого окиснення надає шкідливих якостей породам, що вміщують цей мінерал, при використанні їх у будівництві. Осн. метод збагачення – флотація.

Поширення

Пірит — один з найпоширеніших в Земній корі сульфідів. Великі його поклади зосереджені в родовищах гідротермального походження, колчеданових покладах, осадових і метаморфічних породах. Крім того пірит в невеликих кількостях утворюється в магматичних процесах. В осадових породах пірит утворюється в закритих морських басейнах, подібних до Чорного моря, в результаті зв'язування залізом розчиненого в осаді сірководню.

Осн. знахідки: Мегген (Вестфалія), Вальдзассен (Баварія), Раммельсберґ, Ельбінгероде (Гарц) – ФРН; Прінс-Вільям, Луїза, Пуласкі (шт. Вірджинія, США), Хуельва, Пенья-дель-Гчерво, Санто Домінго, Тарсіс і Боргос (Ріо-Тінто) – Іспанія; Сулітельма, Рьорос і Льоккен (Норвегія), Фалун (Швеція), Сен-Бель (Рона, Франція), Урал (РФ), Казахстан та в багатьох ін. країнах світу. В Україні є в Карпатах, на Донбасі та в межах Українського щита.

Родовища піриту розташовані в Росії на Уралі та на Алтаї, в Казахстані, Норвегії, Іспанії (Ріо-Тінто), Італії, на острові Кіпр, в США, Канаді, Японії.

Застосування

Пірит є сировиною для отримання сірчаної кислоти, сірки і залізного купоросу, але останнім часом рідко використовується для цих цілей. У величезних обсягах він витягується при розробці гідротермальних родовищ міді, свинцю, цинку, олова і інших кольорових металів. Але переробка піриту в корисні компоненти зазвичай виявляється економічно невигідною, і його відправляють у відвали.

Історія

Назва - від грецьк. “пір” – вогонь (P.Dioscorides, I ст. до н.е.).

Грецька назва «Камінь, що висікає вогонь» пов'язана з властивістю піриту давати іскри при ударі. Завдяки цій властивості, використовувався в колесцових замках перших рушниць і пістолетів (пара сталь-пірит).

Згадується в книзі Ф.Прокоповича “Про досконалі змішані неживі тіла – метали, камені та інші” (курс лекцій у Києво-Могилянській академії, 1705-1709 рр.).

Окремі різновиди

Розрізняють:

• П. арсено-нікелевий (хлоантит),
• П. бісмутистий (різновид П. з незначним вмістом бісмуту),
• П. водний (марказит),
• П. волосистий (мілерит або марказит),
• П. гребінчастий (марказит гребінчастий),
• П. залізистий (марказит),
• П. залізний (зайва назва піриту),
• П. залізний білий (марказит),
• П. кобальтистий (різновид П., який містить до 14% Со),
• П. кобальт-нікелевий (бравоїт),
• П. кобальтисто-нікелистий (різновид П., який містить Со і 2-3%Ni),
• П. магнітний (піротин),
• П. манґанистий (різновид П., який містить до 4% Mn),
• П. арсеновий або арсенистий (різновид П., який містить до 1,7 As),
• П. арсенистий призматичний (льолінгіт),
• П. арсено-нікелистий (хлоантит),
• П. мідистий (суміш П. з халькопіритом),
• П. мідний (халькопірит),
• П. нікелево-залізний (бравоїт),
• П. нікелистий (різновид П., який містить до 16% Ni),
• П. нікель-свинцевий (маловивчений мінерал, можливо суміш блокіту, (Ni, Cu)Se₂ з клаусталітом, PbSe),
• П. олов’яний (станін),
• П. печінковий (псевдоморфоза марказиту або піриту по піротину),
• П. списоподібний (марказит),
• П. стибієвий (різновид П., який містить Sb),
  • а також:
    • піритогеліт (від “пірит” і “гель” – мельниковіт),
    • піритоедр (кристалічна форма піриту),
    • піритоламприт (суміш арсенопіриту з льолінгітом і дискразитом, Ag3Sb).

Див. також

• Список мінералів
• Піритизація

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.
• Hurlbut, Cornelius S.; Klein, Cornelis, 1985, Manual of Mineralogy, 20th ed., John Wiley and Sons, New York, p 285-286, ISBN 0-471-80580-7

Посилання

• Mineral galleries (англ.)
• Пірит в базі webmineral.com (англ.)
• Mindat
• Пірит — каталог мінералів(рос.)